ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2009 року № 22-а-9696/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Довгополова О.М.,
суддів: Попка Я.С., Любашевського В.П.,
при секретарі судового засідання Крот О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2008 року у справі за позовом Управління капітального будівництва Хмельницької обласної державної адміністрації до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2006 року позивач звернувся до суд з позовом у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними і скасувати прийняті відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0003322301/0/2548 від 25.07.2005 року та № 0003312301/2/4069 від 29.11.2005 року, якими визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 16415,00 грн. (8152,00 грн. основного зобов’язання та 8263,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та з податку на прибуток підприємств у сумі 263012,00 грн. (206986, 00 грн. основного зобов’язання та 56026,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) відповідно.
Постановою господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2008 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, відмовивши у позові. Вимоги обґрунтовані неправильним застосуванням окремих положень Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств».
У письмовому запереченні позивач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову – без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду з наступних підстав.
За результатами проведено відповідачем перевірки позивача за період з 01.01.2003-01.04.2005 роки складено акт № 1418/23-1/04014/70 від 22.07.2005 року, у якому встановлено наступні порушення: пп. 11.3.1, 11.3.5 п. 11.3 ст. 11, пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.6 ст. 4, пп. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 206986, 00 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.4., 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 8152,00 грн.
Суддя у І-й інст. – Танасюк О.Є.
справа № 6/53-НА/5025 Рядок статзвіту № 2.11.1 Суддя-доповідач: Довгополов О.М.
Справа № 22-а-9696/08/9104.doc
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення № 0003322301/0/2548 від 25.07.2005 року та № 0003312301/2/4069 від 29.11.2005
року, якими визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 16415,00 грн. (8152,00 грн. основного зобов’язання та 8263,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та з податку на прибуток підприємств у сумі 263012,00 грн. (206986, 00 грн. основного зобов’язання та 56026,00грн. штрафних (фінансових) санкцій) відповідно.
З такими висновками відповідача безпідставно не погодився суд першої інстанції з огляду на наступне.
Щодо визначення відповідачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість колегією суддів враховано наступне.
Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідачем під час проведення перевірки правильно встановлено, що в грудні 2003 року позивачем списано по акту нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 361125,00 грн. А тому, враховуючи, що такі товарно-матеріальні цінності використано на невиробничі потреби, є вірним висновок відповідача про неправомірність врахування у складі податкового кредиту попередньо сплаченої 7274,00 грн. суми податку на додану вартість.
Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідачем правильно встановлено непідтвердження податковими накладними віднесених позивачем до складу податкового кредиту 16,00 грн. у зв’язку із правовідносинами із ПМП «Авіст» - 05,00 грн. та Управлінням сільгосптехніки – 11,00 грн.
Згідно з вимогами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Проте в порушення наведеної норми під час проведення перевірки позивачем було надано посадовим особам відповідача лише копію податкової накладної, відповідно до якої ним формувався податковий кредит у січні 2004 року на суму 33,00 грн. ПДВ, а тому колегія суддів вважає правомірними висновки відповідача щодо безпідставного включення таких сум до податкового кредиту за січень 2004 року.
Заслуговує на увагу й висновок відповідача про заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість внаслідок несвоєчасного включення до складу податкового зобов’язання сум податку від доходів, одержаних від надання в оренду приміщень.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.04.2005 року за позивачем рахується кредиторська заборгованість за отримані, але не оплачені товарно-матеріальні цінності на суму 18177,00 грн. (з яких 3030,00 грн. ПДВ), по яких минув строк позовної давності та борг щодо оплати яких визнається безнадійним. Отже, звільнення позивача від обов’язку оплатити за товари призводить до зміни бази оподаткування.
Згідно з пунктом 4.5 Закону про ПДВ якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком відповідача щодо невиконання позивачем обов’язку зі сплати податку на додану вартість у сумі 3030,00 грн.
При перевірці правильності визначення суми податку на прибуток встановлено заниження податку на прибуток за період, що підлягав перевірці у розмірі 206986грн. внаслідок заниження валових доходів на суму 743113грн., завищення валових витрат на суму
74080грн., завищення амортизаційних відрахувань на суму 7604грн., неврахування підприємством результатів попередньої перевірки, якою зменшено збитки станом на 01.10.2003р.
В акті перевірки зазначено, що валові доходи занижено (завищено) підприємством в наступних податкових періодах: в 4 кварталі 2003року завищено на 16750грн. (безпідставно, без підтверджуючих документів, в 1 кварталі 2004року занижено на 16763грн., в 2 кварталі 2004 року завищено на 31311грн., в 1 кварталі 2005р. занижено на 689149грн.).
Колегія суддів погоджується, що викладені в акті перевірки записи свідчать, що на заниження валових доходів в 1 кварталі 2005р. в зазначеній сумі вплинуло невключення підприємством до складу кредиторської заборгованості в сумі 668479грн., по якій минув термін позовної давності. Зокрема, станом на 01.04.2005р. на підприємстві рахується кредиторська заборгованість, по якій минув строк позовної давності, що виникла при отриманні попередньої оплати за товари ( роботи , послуги) в сумі 11514грн., при оприбуткуванні товарів ( робіт, послуг), які залишились не оплаченими в сумі 18177грн., по договорах переуступки боргу 278057грн., по актах виконаних робіт підрядниками для замовника (УКБ облдержадміністрації) і не оплачена останнім в сумі 370326грн. Валові витрати завищено підприємством в 4 кварталі 2003року на суму 73860грн. (зазначена сума не підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами).
Також в 4 кварталі 2003року УКБ облдержадміністрації в порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" включено до валових витрат лікування працівників в госпіталі (рахунок № 78 від 21.07.2003р.) на суму 220грн. Так, сума заниження валового доходу за 3 квартал 2004року складається з таких порушень:
В порушення п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валового доходу не включено доходи від надання послуг по технагляду в сумі 41756грн., що підтверджується первинними документами ( п.14 , які зареєстровані в книзі продажу, виписки банку на поступлення коштів від замовників - ж/о по рах 311 „Розрахунковий рахунок"); в порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону управлінням не включено до валового доходу відсотки, нараховані банками на кошти управління в банках в сумі 4437грн., що підтверджено первинними документами (виписки банка, ж/о по рах. 311 „Розрахунковий рахунок" оборотно-сальдова відомість по рах. 48 „ Фінансування"); в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону управлінням занижено валові доходи на заниження приросту товарних запасів на суму 5392грн., що підтверджено розрахунком приросту (убутку) товарних запасів; в порушення п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону управлінням не включалися до валових доходів авансові платежі від замовників. У 3 кварталі 2004року по розрахунку авансів (по рах. 373,361 „Рахунок з замовниками та покупцями") з валових доходів управління потрібно зняти 18066грн., що підтверджується розрахунком в додатку № 4 до акта.
Перевіркою правильно встановлено, що в порушення п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону позивачем в 1 кварталі 2005року не включено до валових доходів доходи від продажу запчастин ПП „Армприлад" в сумі 9600грн., що підтверджено податковою накладною № 18 від 17.02.2005р., яка включена в книгу продаж, а в декларацію з податку на прибуток ця сума не відображена.
Позивач помилково оспорює прострочену кредиторську заборгованість в сумі 668479грн., посилаючись на додатки № 6-9, оскільки по акту кредиторська заборгованість складає суму 678074грн. Усі рішення Хмельницької обласної ради за 1999р. до даної перевірки відношення не мають. Наявність дебіторської та кредиторської заборгованості по розрахунках з ХАЕС та ВАТ „Авторемонт" в матеріалах справи не відображені. Викладені в позовній заяві взаємозаліки проводилися і проводяться між підприємствами та організаціями спеціально для закриття дебіторської та кредиторської заборгованості.
Позивач оспорює кредиторську заборгованість в сумі 154162,27 грн. ЗАТ „ Будсервіс" м. Дунаївці, проте не вказує згідно якого виконавчого провадження, від якого числа, року вона знята виконавчою службою з рахунку УКБ. Перевіркою встановлено, що по даних бухгалтерського обліку станом на 01.04.2005р. вона рахується по ж/о 683 „Розрахунки за виконані роботи". Відповідна бухгалтерська проводка по її закриттю станом на 01.04.2005р. головним бухгалтером позивача не проведена. Документи провадження для перевірки не надані. По акту перевірки кредиторська заборгованість, по якій минув строк позовної давності, виявлена в ж/о по рах.683,631 станом на 01.04.2005р. в сумі 678074 грн. включена до валових доходів згідно п.п. 1.22.1, п. 1.22 ст. 1 , п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону. Первинні документи, які б підтверджували причини її виникнення управлінням не надані через
відсутність по строках зберігання. В позовній заяві вказано, що кредиторська заборгованість утворилась в результаті виконання робіт та виконання договорів переуступки боргу. В ході перевірки направлено запити на підтвердження простроченої заборгованості в сумі 644563грн. ( додаток № 2 до акту). Щодо оскарження операцій по рахунку 205 „Матеріали", то приріст (убуток) товарних запасів розраховується згідно п. 5.9 ст. 5 Закону, яким передбачено, що якщо придбання товарно-матеріальних цінностей по окремому рахунку не відноситься до валових витрат, то залишки по цьому рахунку не повинні приймати участь в розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарних запасів.
Щодо оскарження амортизації, то УКБ вірно подало в ДПІ у м. Хмельницькому уточнену декларацію з податку на прибуток підприємств з наростаючим підсумком, проте не повністю виправило раніше нараховану амортизацію на 7604,00 грн. по адмінбудинку.
Виснокви експерта щодо суми кредиторської заборгованості, визначеної по обігових відомостях по рах. 631 «Розрахунки з постачальниками» та 683 «Розрахунки з підрядниками» є необгрунтованими, оскільки не грунтуються на первинних документах.
Колегія суддів вважає недоведеними висновки експерта в частині завищення валових витрат у сумі 74080,00 грн. Водночас вважає обгрунтованими доводи відповідача, які грунтуються на первинних документах та деклараціях позивача, що підтверджуюитть завищення валових витрат на 74080,00 грн.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосуання норм матеріального права та ухвалення незаконного та необгрунтованого рішення.
Доводи скарги є обгрунтованими, а тому така задовольняється.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому задовольнити, постанову господарського суду Хмельницької області від 14 травня 2008 року у справі 6/53-НА – скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: Я.С. Попко
В.П. Любашевський
Повний текст рішення виготовлено 11.12.2009 року.