ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2009 року № 520/08/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Обрізко І.М.,
Багрія В.М., Улицького В.З.,
Золотому Я.В. ,
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі про стягнення доплати до пенсії як дитині війни,-
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_5 звернувся 22.10.2008 року в суд з позовом про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі та просив зобов’язати відповідача здійснити перерахування йому пенсії та забезпечити її виплату відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року.
Вимоги мотивовані тим, що він належить до категорії громадян, на яких поширюються соціальні пільги та категорії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». У зв’язку з тим, що 09.07.2007 року рішенням Конституційного Суду України було визнано такими, що не відповідають Конституції України відповідні положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого держава зобов’язувалась доплачувати щомісячну соціальну допомогу, відповідач зобов'язаний був здійснити йому перерахування пенсії за 2007 рік, однак подібного ним зроблено не було.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Суд виходив з того, що з 9 липня по 31 грудня 2007 року в межах сум бюджетних призначень виділених на дані цілі в користь позивача стягнута доплата до пенсії, позаяк безпідставно із-за відсутності належного фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, відповідачем не було проведено нарахування та виплату такої, хоча подібне не доведено останнім, а також невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати державної соціальної підтримки дітям війни.
Не погодившись із зазначеними судовим рішенням управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі подало апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального права та просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
Покликання маються на те, що законодавчо не вирішено величину мінімальної пенсії за віком, щодо застосування для обчислення підвищення пенсій особам, яким встановлений статус дітей війни. Також не внесені зміни в Закон України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» в частині збільшення видатків для забезпечення державних соціальних гарантій, які були предметом розгляду в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задоволити частково.
Відповідно до ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює постанову або ухвалу суду першої інстанції, коли має місце правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, а також вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_5 є дитиною війни, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в його пенсійному посвідченні.
Щодо вимог за 2007 рік, то згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої у 2007 році визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня — 411 гривень. Разом з тим, п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.
09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Місцевим судом проведено аналіз вище вказаних правових норм, ст.ст. 8, 22 Конституції України та з огляду на обставини справи зроблено вірний висновок, що позов ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, позаяк починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року йому повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак вона не була виплачена із-за помилковою аргументацією відповідача, а саме відсутність бюджетних асигнувань. Проте подібного не доведено стороною відповідача у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України та разом з тим, невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для цього, не є підставою для виправдання дій останнього.
Подібне не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, що слід застосовувати у відповідності до ч. 2 ст. 8 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини».
Так при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134/00), суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Разом з тим, судом обрано юридично некоректний спосіб захисту сторони позивача, позаяк в ч. 3 ст. 105 КАС України наведено законодавцем вимоги які може містити адміністративний позов, а ч. 2 ст. 162 КАС України передбачено повноваження суду при вирішенні справи по суті. Так у разі визнання судом бездіяльності відповідача – суб’єкта владних повноважень протиправною, що має місце і в досліджуваних правовідносинах, суд може зобов’язати такого відповідача вчинити певні дії, які той зобов’язаний виконати, зокрема провести нарахування та виплату не в повній мірі виплаченої доплати до пенсії як дитині війни. Суд може стягнути з відповідача на користь позивача певну суму грошових коштів у тому випадку, якщо така нарахована ним але всупереч закону не здійснена її виплата чи в разі відшкодування спричиненої шкоди. Причому спосіб захисту, обраний судом, не обов’язково має збігатися з тим, що запропонував позивач у вимогах (друге речення частини другої статті 11 КАС України).
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи. Однак вбачаються підстави для зміни оспореного судового рішення.
Судові витрати вирішити у відповідності до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі задоволити частково.
Змінити резолютивну частину постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року по справі №2-а-8385/08, виклавши її в такій редакції:
Адміністративний позов ОСОБА_5 задоволити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі щодо не здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_5 як дитині війни незаконними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі провести ОСОБА_5 нарахування та виплату пенсії з врахуванням 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з урахуванням виплачених сум.
В решті позовних вимогах відмовити.
Стягнути в користь ОСОБА_5 з Державного бюджету України понесені ним судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
І.М. Обрізко
В.М. Багрій
В.З. Улицький.
Головуючий суддя
судді
Повний текст виготовлено 21.12.2009 року.