Справа № 2-а-45 2007 рік

ПОСТАНОВА іменем      України

20 лютого 2007 року                               Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого судді                            -          Глевської Н.В.

при секретарі                                     -          Селюк К.В.

за участю представника відповідача        -             Ольшанського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій та моральної шкоди.

В позовній заяві позивач посилається на те, що він відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнаний учасником бойових дій і має право на щорічну, до 05 травня, одноразову грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Однак всупереч вимогам зазначеного закону, призначена в 1999-2006 роках допомога виплачувалась не в повному обсязі. Загальна сума недоплати за 1999-2006 роки складає 9004,60 грн., яку і просить стягнути позивач, а також моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

У судовому засіданні позивач наполягав на заявлених позовних вимогах і просив стягнути з відповідача на свою користь суму недоплати в розмірі 9004,60грн. за 1999-2006 роки, а також моральну шкоду у розмірі 2000 грн..

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, вважає його необгрунтованим і пояснив, що при нарахуванні одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій необхідно орієнтуватися на Закон України "Про державний бюджет України" на кожний рік, оскільки на його думку саме цей закон реалізую право ветеранів війни та учасників бойових дій на соціальну допомогу і тому саме, згідно нього головне управління праці та соціального захисту населення Запорізької облдержадміністрації розпоряджається бюджетними коштами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Позивач відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту" визнаний ветераном війни та учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 виданого 07.06.2000 року на ім'я ОСОБА_1 (а. с. 5).      

2

Стаття ст. 12 зазначеного Закону встановлює гарантії, соціального захисту учасників бойових дій, де зазначено, що учасник бойових дій має право на щорічну, до 05 травня, разову допомогу в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Закону України "Про статус" ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб прирівняних до них, передбачені цим Законом, є недійсними.

Таким чином, Законом України "Про статус" ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування, а тому доводи представника відповідача в цій частині є необгрунтованими.

Згідно до ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічну виплату разової грошової допомоги до п'ятого травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

Вказані положення закону відповідачем виконані частково. Позивачу за 1999 рік виплати не проводились, до 05 травня 2000 року було виплачено - 40 грн., до 05 травня 2001 року - 40 грн., до 05 травня 2002 року - 80 грн., до 05 травня 2003 року - 90 грн., 2004 року -120 грн., 2005 року - 250 грн., до 05 травня 2006 року - 250 грн. З посиланням на відповідні Закони України "Про державний бюджет України".

Однак відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосудця", Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції.

Відповідно до розрахунку, який наданий позивачем, він просить стягнути з відповідача несплачену щорічну грошову допомогу за період з 1999 року по 2006 рік в розмірі 9004,60 грн., а саме за 1999 рік (24,90 грн. х 5= 124,50 грн.) - 124,50 грн., за 2000 рік (216,56 грн. х5=1082,80грн.-40,00 грн.=1042,00 грн.) - 1042,00 грн., за 2001 рік (248,77 грн. х5=1243,85грн.-40,00 грн.=1203,85 грн.) - 1203,85 грн., за 2002 рік (268,00 грн. х5=1340,00грн.-80,00 грн.=1260,00 грн.) - 1260,00 грн., за 2003 рік (268,00 грн. х5=1340,00грн.-90,00 грн.=1250,00 грн.) - 1250,00 грн., за 2004 рік (284,69грн.х5=1423,45грн-120,00грн.=1303,45) - 1303,45 грн., за 2005 рік (332,00грн.х5=1660,00грн-250,00грн.=1410,00) - 1410,00 грн., за 2006 рік (332,00грн.х5=1660,00грн-250,00грн.=1410,00)- 1410,00 грн.

За таких обставин, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги частково в межах строку позовної давності та стягнути з відповідача на користь позивача суму недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій лише за 2006 рік в розмірі 1410 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн., то відповідно до ст.. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд вважає що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 грн. не підлягають задоволенню, тому що вони не обґрунтовані, та не доведені матеріалами справи. На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Конституції України, cm. cm. 8, 9, 71 159-162, 167 КАС України,     

3

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій за 1999-2006 роки, та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої одноразової, щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій за 2006 рік у розмірі 1 410 (одна тисяча чотириста десять) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про її апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.