ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2009 року № 22-а-14043/08/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Обрізко І.М.,
Багрія В.М., Улицького В.З.,
Золотому Я.В. ,
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Івано-Франківського міського суду від 12 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, треті особи - командування Повітряних сил Збройних Сил України, військова частина А1349 про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну службу,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_5 звернувся 02.11.2006 року до суду з позовом, який було уточнено та просив визнати дії відповідача Міністерства оборони України неправомірними, зобов'язати Міністерство оборони України забезпечити через третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - командування Повітряних Сил ЗСУ, військову частину А1349, здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з червня 2003 року по листопад 2005 року з урахуванням надбавки за безперервну службу відповідно до Указу Президента України від 05.05.2003 року №389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» .
Постановою Івано-Франківського міського суду від 12 вересня 2008 року в задоволені позову відмовлено . Суд виходив з того, що позивачем не подано суду доказів, які б вказували на те, що межі фонду грошового забезпечення були більшими ніж виплачена надбавка і відповідно мала місце недоплата. Тому вимога позивача щодо зобов'язання відповідача через третіх осіб на стороні відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з червня 2003 року по листопад 2005 року з урахуванням надбавки за безперервну службу не підлягає до задоволення.
Не погодившись із зазначеними судовим рішенням сторона позивача подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким повністю задоволити заявлені позовні вимоги. Покликається на подібне викладеному в позовній заяві.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_5 проходив військову службу у військовій частині А1349. Наказом командувача Повітряних Сил ЗСУ від 20.10.2005 року №222 було звільнено у відставку за станом здоров'я. На виконання даного наказу 29.11.2005 року командиром військової частини А1349 був виданий наказ №229 про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.12.2005 року. ОСОБА_5 виплачувалась надбавка за безперервну військову службу у 2003 році - 980 грн. 28 коп., у 2004 році - 1088 грн. 94 коп. та в 2005 році - 1691 грн. 71 коп.
З метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців Міністерства оборони України згаданим Указом Президента України Міністрові оборони України (пункт 1 Указу) надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу роботи в таких розмірах: понад 5 років - до 10; понад 10 років - до 30; понад 15 років - до 50; понад 20 років - до 70; понад 25 років - до 90 відсотків.
Там же зазначено, що порядок і умови виплати надбавок військовослужбовцям Збройних Сил України визначаються Міністром оборони України, а пунктом 2 Указу встановлено, що така виплата здійснюється з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
На реалізацію положень Указу Міністр оборони України 26 травня 2003 року видав наказ 149, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 травня 2003 року за № 411/7732, «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України».
Відтворивши положення Указу щодо розмірів надбавки за безперервну службу (підпункт 1.2 пункту 1), в Інструкції зазначено, що розмір надбавки визначається у відсотках до місячного грошового забезпечення, до складу якого включаються суми окладу грошового утримання (оклад за військове звання, посадовий оклад за основною або тимчасово виконуваною посадою), щомісячні надбавки, доплати, премія (підпункт 2.1 пункту 2), а її виплата здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ (підпункт 2.4 пункту 2).
Це означає, що виплата військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячної надбавки за безперервну військову службу пов'язана з наявністю коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, а конструкція пункту 1 Указу, у зв'язку з цим, надає право Міністрові оборони України встановлювати надбавки нижній розмір яких не обмежений, а верхній зумовлений вислугою років військовослужбовця.
Оскільки ОСОБА_5 надбавки за безперервну службу виплачувались відповідачем у розмірах, визначених Міністром оборони України у розпорядженнях від 26 травня 2003 року № 146/2095, 13 листопада 2003 року № 146/1/11/463 та 16 січня 2004 року № 146/1/11/26, то правові підстави для задоволення позову відсутні.
Доводи апеляційної скарги цих висновків суду першої інстанції не спростовують оскільки ґрунтуються на помилковому трактуванні норм чинного матеріального права.
Так, твердження про відсутність у Міністра оборони України повноважень визначати конкретні розміри надбавки за безперервну службу не узгоджується зі змістом пункту 1 Указу щодо надання права останньому саме встановлювати розміри у визначених цим Указом межах, в порядку та на умовах встановлених самим Міністром.
Щодо форми, в якій Міністр оборони України визначив розміри надбавки, то згідно з пунктом 12 «Положення про Міністерство оборони України», затвердженого Указом Президента України № 888/97 від 21 серпня 1997 року «Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Міністр оборони України в межах повноважень Міністерства відповідно до законодавства видає накази і директиви, контролює їх виконання, тобто розпорядження не зазначено формою управлінського рішення Міністра.
В той же час, обрана форма не змінила суті повноважень посадової особи і сама по собі не може бути підставою для нарахування надбавки у максимальному розмірі без відповідного ресурсного забезпечення.
З огляду на те, що розпорядження про визначення конкретних розмірів надбавки прийняте на виконання Указу та «Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України», тобто не встановлювало новий або змінювало, доповнювало чи скасовувало організаційно-правовий механізм реалізації Указу та Інструкції, то за змістом пункту 4 «Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, не потребувало реєстрації в порядку, визначеному Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 10.03.1992 року № 493/92.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 вересня 2008 року по справі № 2а-130/08, без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
І.М. Обрізко
В.М. Багрій
В.З. Улицький.
Головуючий суддя
судді
Повний текст виготовлено 25.12.2009 року.