ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 грудня 2009 р.                                                                                    № 13/185/09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКота О.В.

СуддівШевчук С.Р. (доповідач)

Владимиренко С.В.

розглянувши  касаційну               скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

на постановуЗапорізького  апеляційного господарського суду від 08.09.2009р.

у справі№ 13/185/09 господарського суду Запорізької області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль", в особі Запорізької обласної дирекції "Райффазен Банк Аваль"

доСуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

Простягнення 401311,63 грн.

   В судовому засіданні взяли участь представники:

-           позивача: не з?явились                          

-           відповідача: не з?явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області  (суддя Серкіз В.Г.) від 30.06.2009р. у справі № 13/185/09 позов задоволено. Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства "Райффазен Банк Аваль", в особі Запорізької обласної дирекції "Райффазен Банк Аваль", заборгованість за кредитом у розмірі 369816 грн. 68 коп., заборгованість за несплаченими відсотками у розмірі 12423 грн. 58 коп., пеню у розмірі 19142 грн. 24 коп., витрати по сплаті держмита у розмірі 4013 грн. 63 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від. 08.09.2009р. (судова колегія у складі головуючого судді Хуторного В.М., суддів Зубкова Т.П. та  Колодія Н.А.) вказане рішення суду залишено без змін

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.09.2009р. не змінюючи суті зазначеного рішення виправлено допущені судом описки в мотивувальній частині судового рішення.

Не погоджуючись з вказаною постановою, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 (далі –відповідач) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що винесена з порушенням норм матеріального права.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши, на підставі встановлених в ній фактичних обставин, правильність застосування господарськими судами норм матеріального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 10 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффазен Банк Аваль", в особі Запорізької обласної дирекції "Райффазен Банк Аваль" (кредитор) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особо ОСОБА_1 (боржник) було укладено кредитний договір № 010/17-36/5 (далі –кредитний договір), згідно з яким кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 447824, 70 грн. зі сплатою 13,5 відсотків річних, з кінцевим терміном повернення по "09" січня 2010 року включно.

На забезпечення виконання зазначеного кредитного договору від 10.01.08р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 010/17-36/5/1 застави транспортного засобу екскаватора Komatsu PC-290 NLC, для придбання якого відповідачем було укладено кредитний договір.

Так, відповідно до п.п. 1.1.1 та 1.1.2 кредитного договору, 434725 грн. кредиту, надається позичальнику для купівлі екскаватора Komatsu PC-290 NLC, а сума         13099,7 грн. призначається до сплати страхових платежів за договорами страхування, що укладаються позичальником та відповідно до п. 2.2 цього  договору.

Згідно графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до договору) повернення тіла кредиту та відсотків здійснюється щомісячно починаючи з 09.02.2008р. рівними частинами в розмірі 18113,54 грн.

Втім, у встановлений графіком термін позичальник заборгованість по тілу кредиту та по нарахованим відсоткам не погасив.

Відповідно до п. 7.3 кредитного договору кредитор має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадку, зокрема, невиконання позичальником умов розділу 6 та/або п. 3.9 цього договору.

У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов’язань, передбачених розділом 6 кредитного договору, позивачем на підставі п.7.3 кредитного договору, на адресу відповідача було направлено вимогу №12-20/06-66 про дострокове погашення заборгованості за кредитом в сумі 393368,30 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення боргу по кредиту та по нарахованим відсоткам.

Окрім того, суди задовольнили позов в частині стягнення пені, яка за розрахунком позивача, який визнаний судом обґрунтованим становить 19142,24 грн., оскільки відповідно до п. 10.2 кредитного договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки згідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України, зобов’язання мають виконуватись належним чином та відповідно до умов договору, закону, інших правових актів України, а у випадках їх відсутності відповідно до умов, що звичайно ставляться або звичаїв ділового обороту.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони є необґрунтованими та  спростовуються вищевикладеним.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Запорізького  апеляційного господарського суду від 08.09.2009р.   у справі № 13/185/09 залишити без змін.

Головуючий                                                                                  Кот О.В.

С у д д я                                                                                          Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                                     Владимиренко С.В.