ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.2018 Справа № 920/111/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп’яненко О.Ю., секретаря судового засідання Середи І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи №    920/111/18  

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до відповідача КП “Міськводоканал” Сумської міської ради, м. Суми

про стягнення 3    572,35 грн.

          за участю представників сторін:

          від позивача: не з’явився;

          від відповідача: ОСОБА_1П (довіреність № 22/20 від 02.01.2018);

встановив:

          Суть спору: відповідно до вимог позовної заяви позивач просить суд стягнути з КП “Міськводоканал” СМР 3 572,35 грн. боргу за Договором № 13/2650-ТЕ-29 від 28.12.2012 року, в т.ч. 2 909,94 грн. пені, 598,91 грн. – 3% річних, 63,50 грн. інфляційних та просить стягнути з відповідача судовий збір.

          Ухвалою господарського суду від 19.02.2018 відкрито провадження у даній справі.

          Відповідач продав суду відзив № 22/2018 від 28.03.2018, відповідно до якого проти позову заперечує, пояснення № 22/2512 від 10.04.2018.

          Позивач подав суду відповідь на відзив.

          Відповідач подав пояснення № 22/3509 від 15.05.2018.

          Ухвалою господарського суду від 15.05.2018 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено розгляд справи по суті.

          Ухвалою господарського суду від 13.07.2018 розгляд справи призначено на 09.08.2018.

          В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував.

          Представник позивача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, по час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив:

Відповідно  до вимог позовної заяви вбачається, що 28.12.2012 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП «Міськводоканал» СМР було укладено договір №    13/2650-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу, на виконання умов якого позивач передав у власність відповідача природний газ на суму 107    562,58 грн., що підтверджено актами приймання-передачі.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором.

Позивач вказує, що відповідач не виконав у строк визначений договором вимоги, передбачені п. 6.1. Договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України порушення зобов’язання  є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України господарськими санкціями є неустойка, штраф, пеня.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

У зв’язку з чим, позивачем було нараховано пеню в сумі 2    909,94 грн., відповідно до розрахунку за період з січня по грудень 2013 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем було нараховано інфляційні за весь час прострочення в сумі 63,50 грн. та 3% річних в сумі 232,16 грн. відповідно до поданого розрахунку вказані суми нараховано за січень - грудень 2013 року.

Судом встановлено, що станом на 09.01.2014 заборгованість КП «Міськводоканал» СМР перед НАК «Нафтогаз України» за Договором № 13/2650-ТЕ-29 від 28.12.2012 погашена в повному обсязі, що підтверджено розрахунками.

30.11.2016 р. набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», відповідно до ст. 1 якого заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 цього Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, зазначеною нормою передбачена можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості, так і у спосіб списання таких нарахувань.

Природний газ, отриманий відповідачем згідно з умовами договору № 13/2650-ТЕ-29 від 28.12.2012 р., використаний для виробництва теплової енергії, що підтверджується наданими відповідачем доказамим та відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

Згідно розрахунків, наведених позивачем у позовній заяві та підтверджених відповідачем, заборгованість відповідача за поставлений у січні - грудні 2013 р. природний газ сплачена в повному обсязі 09.01.2014 р., тобто на набрання чинності зазначеним вище Законом.

Таким чином, до правовідносин сторін у даній справі щодо нарахування та стягнення неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних підлягають застосуванню приписи ч. 3 ст. 7  Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Вказана позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 №    914/3131/15, від 29.01.2018 № 904/10745/16, від 07.02.2018 № 927/1152/16 та листі  Мінрегіону № 7/10-3889 від 16.04.2018.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, але позивач, з урахуванням всіх обставин справи, не подав суду належних доказів, які б об‘єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 240, 241, 247- 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1.          В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської ради про стягнення 3   572,35 грн. - відмовити.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.08.2018 року.  

Суддя                                                                                                    О.Ю. Соп’яненко