Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 р. Справа№805/3161/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1

до відповідачів:

1.Головного управління національної поліції в Донецькій області

2.Начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку

Головного управління Національної поліції в Донецькій області Дятленко Олександра

Анатолійовича

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної

шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Донецькій області, Начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області Дятленко Олександра Анатолійовича про:

- визнання протиправними дій начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області Дятленко О.А., які полягають в невиконанні своїх обов'язків про виготовлення в десятиденний строк висновку про призначення грошової допомоги за встановленою законом формою та в направленні листа від 31.08.2017 року № 869/26/01-2017 до голови обласної МСЕК №2 м. Маріуполя про перевірку об'єктивності встановленої групи інвалідності ОСОБА_1;

- визнання протиправними дій начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області Дятленко О.А., які полягають в повторному невиконанні своїх обов'язків про виготовлення в десятиденний строк висновку про призначення грошової допомоги за встановленою законом формою та в направленні листа від 06.11.2017 року № 1200/26/01-2017 до голови обласної МСЕК №2 м. Маріуполя про направлення документів щодо встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності для вивчення до Державної установи "Україниського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України";

- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Донецькій області виплатити одноразову допомогу в разі втрати працездатності поліцейського в сумі 123340 грн.;

- стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області моральної шкоди в сумі 10000 грн.

- стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, не виготовляючи в десятиденний строк висновку про призначення грошової допомоги за встановленою законом формою та в не направляючи лист від 31.08.2017 року № 869/26/01-2017 до голови обласної МСЕК №2 м. Маріуполя про перевірку об'єктивності встановленої групи інвалідності позивачу, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань грошового забезпечення поліцейських.

Зазначає, що відповідачем безпідставно не виплачена позивачу одноразова допомога в разі втрати працездатності поліцейського в сумі 123340 грн.

Вказує на те, що має право на компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000 грн., оскільки відповідачем, як вважає позивач, порушені його права.

Враховуючи викладене, просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений нормами чинного законодавства.

Зазначив, що бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах відсутня, оскільки з метою перевірки відомостей, викладений у довідці МСЕК від 09.08.2017 серії НОМЕР_2, вірність встановленого діагнозу, ступені інвалідності та втрати працездатності, причинно-наслідкового зв'язку між захворюванням та несенням служби в поліції позивачем, ГУНП в області надані запити від 31.08.2017 № 169/26/01-2017 та від 06.11.2017 № 1200/26/01-2017.

Вказав, що відповідачем винесено рішення про призначення виплати ОГД позивачу, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги від 01.03.2018 року № 559, проте у зв'язку з відсутністю на таку виплату цільових коштів виплата нездійснена.

Зазначив, що позивачем безпідставно заявлена вимога про стягнення моральної шкоди, оскільки вона ніяким чином не обґрунтована.

Враховуючи наведене, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяву про розгляд справи за його участю не надав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, що підтверджене копією паспорту серії НОМЕР_3 та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с. 11-12).

З 28.02.2004 року по 06.11.2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ.

З 07.11.2015 ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника відділу у складі управління кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Наказом ГУНП в Донецькій області від 29.06.2017 року № 302 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (через хворобу - за рішенням медичної комісії ).

06.07.2017 Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області видане направлення на МСЕК ОСОБА_1, звільненому наказом ГУНП в Донецькій області від 29.06.2017 № 302 о/с за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію».

09.08.2017 ОСОБА_1 встановлена ІІІ групу інвалідності, що підтверджене довідкою МСЕК серії НОМЕР_2, за захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в поліції та втрату працездатності 55 %.

31.08.2017 за вих. № 169/26/01-2017 Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області наданий запит до обласної МСЕК № 2 про здійснення перевірки об'єктивності встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності.

06.11.2017 за вих. № 1200/26/01-2017 Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області наданий запит до обласної МСЕК № 2 про направлення документів щодо встановлення ОСОБА_1 групи інвалідності для вивчення до Державної установи «Українського державного науково-дослідницького інституту медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України».

21.02.2018 Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області затверджений Висновок про призначення одноразової грошової допомоги

ОСОБА_1 у розмірі 123340 грн.

01.03.2018 Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області виданий наказ № 559 «Про виплату одноразової грошової допомоги» ОСОБА_1

19.03.2018 Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області направлено до ДФЗБО Національної поліції України Розрахунок потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Крім того, як встановлено судом, 23.02.2017 року між адвокатом Довженко В.І. та ОСОБА_1 укладена угода про надання правової допомоги № 18, згідно якої адвокат зобов'язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо представництва по справі за позовом замовника про стягнення одноразової грошової допомоги в разу втрати працездатності поліцейського, а замовник зобов'язується оплатити за надання правової допомоги 3000 грн.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Пунктом 12 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, до якої відноситься служба в органах внутрішніх справ.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України «Про Національну поліцію» та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського».

Як зазначалось раніше, позивач у справі проходив службу в органах внутрішніх справ та звільнений з органів внутрішніх справ за станом здоров'я.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій, які полягають в невиконанні своїх обов'язків про виготовлення в десятиденний строк висновку про призначення грошової допомоги за встановленою законом формою та в направленні листа до голови обласної МСЕК №2 м. Маріуполя про перевірку об'єктивності встановленої групи інвалідності та визнання протиправними дії, які полягають в повторному невиконанні своїх обов'язків про виготовлення в десятиденний строк висновку про призначення грошової допомоги за встановленою законом формою та в направленні листа до голови обласної МСЕК №2 м. Маріуполя про направлення документів щодо встановлення інвалідності, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Відповідно до ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію» розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату:

1) загибелі (смерті) поліцейського (пункт 1) - 750 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

2) смерті поліцейського (пункт 2) - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

3) визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності:

а) I групи - 400 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

б) II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату;

в) III групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу встановлена ІІІ групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним із проходженням служби в поліції та втрату працездатності 55 %.

Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів) визначають Порядок та Умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджені Наказом Міністерства Внутрішніх справі України від 11.01.2016 року № 4.

Відповідно до п. 1 розділу IV Порядку та умов №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою(додаток 2).

Згідно пп. 2 п. 1 розділу IV Порядку та умов №4 у разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту.

Відповідно до пп. 3 п. 1 розділу IV Порядку та умов №4 висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Згідно п. 2 розділу IV Порядку та умов №4 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє:

1) по центральному органу управління поліції, керівникам міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій;

2) у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

3) у навчальних закладах - керівник відповідного органу, закладу або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Відповідно до п. 3 розділу IV Порядку та умов №4 рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 21.02.2018 відповідачем затверджений Висновок про призначення одноразової грошової допомоги

ОСОБА_1 у розмірі 123340 грн., а 01.03.2018 відповідачем виданий наказ № 559 «Про виплату одноразової грошової допомоги» ОСОБА_1

Оскільки відповідачем відповідно до норм чинного законодавства, у передбачений термін, здійснені дії по щодо видачі наказу про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви в цій частині.

Щодо зобов'язання відповідача виплатити одноразову допомогу в разі втрати працездатності поліцейського в сумі 123340 грн., суд зазначає наступне.

Як зазначалось раніше, 01.03.2018 відповідачем виданий наказ № 559 «Про виплату одноразової грошової допомоги» ОСОБА_1

Згідно пп. 2 п. 3 розділу IV Порядку та умов №4 розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається органами поліції до фінансового підрозділу центрального органу управління поліції, навчальними закладами до фінансового підрозділу Міністерства внутрішніх справ за встановленою формою (додаток 3).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 19.03.2018 відповідачем направлений до ДФЗБО Національної поліції України Розрахунок потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Відповідно до п. 6 розділу IV Порядку та умов №4 поліцейським або членам сім'ї загиблого поліцейського нарахування та виплата ОГД здійснюється після надходження коштів на зазначені цілі до відповідного органу поліції, навчального закладу. Виплата проводиться фінансовим підрозділом за останнім місцем проходження служби поліцейським шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку або через касу органу поліції, навчального закладу. Реквізити для проведення операції переказу коштів на поточний рахунок (МФО, код за ЄДРПОУ, номер транзитного рахунку, номер карткового рахунку, реєстраційний номер облікової картки платника податків) зазначаються у заяві (додаток 4).

Згідно п. 7 розділу IV Порядку та умов №4 ОГД виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження, в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання органів поліції або навчальних закладів.

Враховуючи наведене та те, що станом на час розгляду справи позивачу одноразова грошова допомога в сумі 123340 грн. не виплачена, двомісячний строк з дня прийняття рішення про її призначення сплинув, суд вважає позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову допомогу в разі втрати працездатності поліцейського в сумі 123340 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн, суд враховує наступне.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надано суду доказів наявності шкоди, або наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, фактів заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди такими, що задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 23.02.2017 року між адвокатом Довженко В.І. та позивачем укладена угода про надання правової допомоги № 18, згідно якої адвокат зобов'язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо представництва по справі за позовом замовника про стягнення одноразової грошової допомоги в разу втрати працездатності поліцейського, а замовник зобов'язується оплатити за надання правової допомоги 3000 грн.

Види судових витрат визначені статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 зазначеної норми до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України запроваджений принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 5 якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Тобто, нормами Кодексу адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката, а саме, адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу, так і критерії пов'язаності цих витрат із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статтею 30 якого визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Жодних доказів в підтвердження реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, позивачем суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд вважає, що позивачем не надано жодного доказу в підтвердження реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру, тобто, фактичного та обґрунтованого понесення витрат.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).

Враховуючи викладене та те, що позивачем не надані належні докази реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, розумності їхнього розміру, тобто, фактичного та обґрунтованого понесення витрат, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову допомогу в разі втрати працездатності поліцейського в сумі 123340 грн.

Ухвалою від 19.07.2018 року ОСОБА_1 відстрочена сплата судового збору, встановленого за подання адміністративного позову в якому об'єднані дві вимоги немайнового характеру (704 грн. 80 коп.+704 грн. 80 коп.) та дві вимоги майнового характеру (1233 грн. 40 коп. + 704 грн. 80 коп.) в загальній сумі 3347 грн. 80 коп. до прийняття рішення по суті спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову в частині стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги в разу втрати працездатності в сумі 123340 грн. судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію», Порядком та Умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженими Наказом Міністерства Внутрішніх справі України від 11.01.2016 року № 4, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Донецькій області, Начальника Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області Дятленко Олександра  Анатолійовича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Національної Поліції у Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058, юридична адреса: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Нахімова, 86) виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу в разі втрати працездатності поліцейського в сумі 123340 грн.

В задоволенні іншої частини адміністративного позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, юридична адреса: АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 2114 грн. 40 коп.

Стягнути з Головного управління Національної Поліції у Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058, юридична адреса: 87517, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Нахімова, 86) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1233 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Давиденко Т.В.