2-2/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10   січня   2007   року      Дергачівський   районний   суд   Харківської області у складі:

головуючого-судді Калмикової Л.К. при секретарях-Ткачовій Н.Ю., Кулик Ю.О., за участю адвокатів-ОСОБА_29, ОСОБА_30, розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні    в   залі   суду    м. Дергачі  цивільну  справу  за позовною  заявою  ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання   угоди-   договору   міни   жилого   будинку   з   надвірними будівлями      на   приватизовану   квартиру   -   недійсною,   визнання права власності на жилий будинок з надвірними будівлями,-

                     ВСТАНОВИВ   :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання угоди- договору міни жилого будинку з надвірними будівлями на приватизовану квартиру - недійсною, визнання права власності на жилий будинок з надвірними будівлями.

В обгрунтування позових вимог позивач посилається на те, що 09.05.1999 р. помер його батько ОСОБА_3. Його батьку на праві приватної власності належав жилий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, вартість якого згідно довідки бюро технічної інвентаризації- 20691,00 гр.

06.04.. 1999р. його батько уклав угоду- договір міни свого жилого будинку з надвірними будівлями на приватизовану однокімнатну квартиру, яка належала відповідачці по справі ОСОБА_2, вартість квартири- 3930,00 гр. Відповідно до договору доплата за різницю у вартості житла не передбачалась.

Вказує, що він, тобто позивач, являється єдиним спадкоємцем на майно батька. Спадщину він прийняв шляхом подачі заяви в Дергачівську державну нотаріальну контору.

Вважає, що вказана угода є незаконною, поскільки його батько на момент вчинення угоди не розумів значення своїх дій, так як був хворою людиною. Через незначний проміжок часу після укладення договору- 26.04.1999р. батька після виклику швидкої медичної допомоги госпіталізували в Стрілечанську обласну психіатричну лікарню, де він помер.Причиною смерті ОСОБА_3 згідно свідоцтва про смерть є пухлина головного мозку, алкогольний делірій.

Крім того, вбачає, що виходячи із вартості житла- будинку і квартири-видно, що обмін є нерівноцінним, що свідчить про те, що угоду укладала психічно хвора людина- його батько. Характер підпису на договорі говорить про те, що підпис зроблено людиною, яка знаходилась у хворобливому стані.

Просить визнати угоду- договір міни жилого будинку на приватизовану квартиру, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 06.04.1999р., засвідчену державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області

ОСОБА_4 за реєстром НОМЕР_1, недійсною на підставі ст. 55 ЦК           України           в           редакції           1963    p.,        як         укладену громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій.

 

 В додатковій позовній заяві позивач вказує на те, що вказана угода підлягає визнанню недійсною також на підставі ст.57 ЦК України в редакції 1963р. , як укладена внаслідок обману, поскільки про це свідчить факт вчинення даної угоди без доплати, в той час, як різниця в цінах на будинок і квартиру є суттєвою. Крім того, перед вчиненням угоди ОСОБА_3 знаходився у важкому матеріальному становищі, що змусило його укласти угоду на вкрай невигідних    для нього   умовах.

Також в додатковій позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказує, що являється єдиним спадкоємцем на майно батька ОСОБА_3, який помер 09.05.1999р., він єдиний подав заяву в нотаріальну контору у встановлений законом строк, тобто єдиний прийняв спадщину після смерті батька.

Просить визнати за ним право власності на жилий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримала позовні вимоги.

Пояснила, що ОСОБА_3 -це її колишній чоловік і батько 'її сина ОСОБА_1- позивача по справі. В період шлюбу він зловживав спиртними напоями, що явилось причиною розпаду сім"ї і розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 спочатку спілкувався з сином, але потім внаслідок надмірного зловживання спиртним перестав це робити, він вів аморальний спосіб життя. Перед укладенням угоди, а саме 03.04.1999р., вона його бачила і була вражена тим, в якому стані він знаходився : на обличчі, ногах була значна отьочність, він майже не міг рухатись.У неї попрохав гроші на спиртне. Про те, що він потрапив у лікарню, їй повідомила ОСОБА_6 В лікарні він їй сказав, щоб вона допомогла йому повернути будинок.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала. Пояснила, що на період 1999р. проживала разом з чоловіком, дитиною, батьками в 3-кімнатній квартирі в м.Дергачі. Для покращення житлових умов вони придбали однокімнату квартиру по. АДРЕСА_2, але їх потреби в житлі задоволені не були і вони шукали інше житло. її батько ОСОБА_7 випадково познайомився з ОСОБА_3і останній в процесі спілкування повідомив, що не має можливості утримувати жилий будинок, сплачувати за комунальні послуги внаслідок відсутності грошових коштів. Цей варіант зацікавив батька і так була укладена домовленість про можливий обмін житла. Вона, тобто відповідачка, з чоловіком оглянули будинок, а ОСОБА_3 - квартиру, внаслідок чого вони домовились про обмін з доплатою в 5000,00 гр. В цю суму входила заборгованість за комунальні послуги, оформлення документів. Останнє робила вона, виключно за свої грошові кошти.Спочатку була оформлена спадщина на ОСОБА_3 після смерті батька. 06.04.1999р. був укладений договір міни житла. При цьому ОСОБА_3 все розумів, був тверезий. Останній отримав доплату в розмірі 3000,00 гр. Вони з чоловіком допомогли ОСОБА_3 переїхати в квартиру, в будинку зробили ремонт, вивезли сміття.

Третя      особа-      державний      нотаріус      Дергачівської держнотконтори ОСОБА_4 позов не визнала.

При     цьому     пояснила,     що     нею     був засвідчений оспорюваний    договір    міни    житла.    Сумнівів    у    стані    здоров»я ОСОБА_1   у   неї   не   виникло,   він   вів   себе   адекватно,   був тверезий. На її питання останній сказав, що ОСОБА_2 сплатила заборгованість за комунвльні послуги, за оформлення спадщини, тому договір укладається без доплати.

Заслухавши представника позивача, відповідача, третю особу,   свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9,ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_12,ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,  ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, експерта ОСОБА_27, дослідивши матеріали       справи,      з»ясувавши       обставини       по       справі, суд приходить до висновку про наступне.

06.04.1999 року між ОСОБА_3, нині померлим, і ОСОБА_2,відповідачкою по справі, була укладена угода-договір міни жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на приватизовану квартиру № 49, розташованому в жилому АДРЕСА_2

В склад домоволодіння по АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_3,на момент укладання угоди входили: жилий будинок з надвірними будівлями-літня кухня „Б",погріб „Г",сарай „Д",вбиральня „Е",гараж „Ж", огорожа „ 1 -2,колонка „К",земельна ділянка розміром 904 кв.м. Індексована вартість жилого будинку з надвірними будівлями- 17535,00 гр., дійсна вартість- 20691,00 гр.

АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_2, мала жилу площу 15,40кв.м., загальну площу-28,90 кв.м.,балансова вартість- 3930,08 гр.

Із договору вбачається, що обмін квартири на жилий будинок проведено сторонами без доплати.

Судом встановлено, що через незначний час після укладення угоди ОСОБА_3, знаходячись на лікуванні в Харківській обласній психіатричній лікарні в АДРЕСА_3, помер.

Патологоанатомічним діагнозом є: алкогольний делірій, фіброзна лептоменінгопатія, жировий гепатоз, хронічний індуративний   панкреатіт,     алкогольна     бронховневмонія, двухстроння        н/дольова      очагова      пневмонія,  восторонній

фібріозний плеврит.

Причиною смерті ОСОБА_3 є: набряк головного мозку, двобічна пневмонія, алкогольний делірій.

Позивач ставить під сумнів законність вищевказаної угоди, поскільки вважає, що одна із сторін угоди - ОСОБА_3- в момент підписання договору не розумів значення своїх дій, не керував ними.

Судом було допитано ряд свідків, які підтвердили, що ОСОБА_3 в період часу, до якого відноситься 1998р.-1999 р. вів себе неадекватно, виявляв розлад психічної діяльності, викликав непорозуміння з боку сусідів, знайомих відносно його дій, поведінки, надмірно вживав спиртні напої.

Так, свідок ОСОБА_12, знайома ОСОБА_3, пояснила, що ОСОБА_1постійно пиячив, мав неохайний зовнішній вигляд, вів ненормальний спосіб життя.

Свідок ОСОБА_20, секретар виконкому Дергачівської    міської    Ради,     зауважила,     що    ОСОБА_3приходив    до     виконкому     в     1998     р.     з    питання     оформлення документів про смерть батьків, знаходячись в нетверезому стані.

Про постійне зловживання спиртним, яке відобразилось на стані здоров'я ОСОБА_3, наголосили в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 - двоюрідна сестра ОСОБА_3, сусіди ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що 29.06.1998 р. вона разом з матір'ю ОСОБА_3 возила його на прийом до лікаря в Харківський обласний психоневрологічний диспансер для вирішення питання про лікування від алкоголізму. Його мати лікарю розповідала, що він був слабкий,постійно ховався, став агресивним, побив вікна у будинку, телевізор. Після спілкування ОСОБА_3 з лікарем ОСОБА_24 був поставлений діагноз: хронічний алкоголізм, корсаківський психоз.

Дані обставини підтверджуються довідкою ХОПНД № НОМЕР_1 від 05.09.2002 р.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_1 стаж роботи якої 16 років, пояснила, що ОСОБА_3 був тяжким хворим, у нього було різке зниження пам'яті. Йому був поставлений діагноз - корсаківський психоз, що є психічним невиліковним захворюванням - враженням головного мозку. До моменту укладення угоди - 06.04.1999 р. ОСОБА_1не міг вилікуватись від цієї хвороби.

Також свідки дали свідчення відносно ставлення ОСОБА_3 до договору міни після   його   укладення.

Так, свідок ОСОБА_8 пояснила, що ОСОБА_3, з його слів, грошів за будинок не дали.

Про такі обставини повідомила і свідок ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_3 попрохав її знайти його колишню дружину і сина, щоб ті повернули будинок.

Співмешканка ОСОБА_3 - ОСОБА_14, допитана в якості свідка, пояснила, що ОСОБА_1шкодував за будинком.

Рідна сестра ОСОБА_14, свідок ОСОБА_17 пояснила, що їй відомо, що за будинок ОСОБА_3 нічого не дали.

Про умови підписання договору ОСОБА_3 пояснила свідок ОСОБА_3, якій останній розповів, що він випив спиртне, ОСОБА_2 його повезла "кудись" і він "щось" підписав.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що ОСОБА_3 прохав у ОСОБА_2 гроші, казав, що вона з сім'єю обіцяли його "кормити".

З цього приводу суд вважає за необхідне відмітити наступне.

По справі було проведено 3 посмертних судово-психіатричних експертизи, дві з яких: перша і додаткова проведені в умовах Харківської міської клінічної психіатричної лікарні №15 ( в цей час - №3), повторна - в умовах лікувального об'єднання

"Дніпропетровський       комунальний  міжобласний  клінічний психоневрологічний центр".

Згідно висновку першої експертизи №7 від 09.04.2002 р. ОСОБА_3 в момент укладення договору міни ознак психозу та слабоумства не виявляв, у нього мались ознаки синдрому залежності від алкоголізму. Він міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

 

Після надання додаткового доказу - довідки з ХОГТНД про огляд ОСОБА_3 лікарем ОСОБА_24, додаткового допиту свідка ОСОБА_9, огляду медичної карти ХОГТНД, була проведена додаткова експертиза, висновок якої є аналогічним висновку першої експертизи. 

У висновку додаткової експертизи №16 від 11.11.2002 р. вказано,     що     діагноз:     корсаковський психоз,     встановлений 29.06.1998p.,     пізніше     не     знайшов     свого     підтвердження     в показаннях свідків.

Між тим, на момент проведення даної експертизи всі вищевказані свідки допитані були.

Лікарем-доповідачем при проведенні двох експертиз була ОСОБА_23, яка має стаж експертної роботи 3 роки 8 місяців, яка пояснила, що корсаковський психоз - це психічне захворювання, але яке не знайшло свого підтвердження при проведенні експертиз.

По справі була проведена повторна посмертна судово-психіатрична   експертиза,   згідно   висновку   якої   вбачається,   що

06.04.1999            р. ОСОБА_3 виявляв ознаки хронічного

алкоголізму III стадії з вираженою алкогольною деградацією. По

своєму психічному стану в той період часу ОСОБА_3 не

міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Висновок даної експертизи співпадає із свідченнями лікарів-психіатрів, які обстежували ОСОБА_3 за його життя.

Так, свідок ОСОБА_19, лікар-психіатр Дергачівської ЦРЛ, заслужений лікар України, пояснив, що хворий ОСОБА_3 на початку травня 1999 р. надійшов в Дергачівську ЦРЛ з алкогольним делірієм - гострим психічним захворюванням, пов'язаним з набряком головного мозгу, викликаним зловживанням спиртним. Він був тяжко хворим.

Свідок ОСОБА_16 - лікар Стрілечанської психлікарні, який займався лікуванням хворого ОСОБА_3 в травні 1999 p., пояснив, що останній надійшов в лікарню з психозом - психічним порушенням. Внаслідок хронічного алкоголізму у ОСОБА_3 були уражені внутрішні органи, головний мозок. У нього була деградація особистості, порушення пам'яті, інтелекту.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №НОМЕР_2 від 11.07.2001 р. підписи, виконані ОСОБА_3 в договорі міни, виконані в незвичайному психо-фізіологічному стані, який міг мати як тимчасовий, так і постійний характер.

Експерт ОСОБА_27, яка проводила дану експертизу, підтвердила в судовому засіданні, що ОСОБА_3 знаходився у вказаний період в незвичайному стані.

Слід відзначити, що деякі добуті судом докази суперечать вищенаведеним доказам.

Так, крім висновків двох посмертних судово-психіатричних експертиз, свідок ОСОБА_18 пояснила, що обмін житла був проведений добровільно, у ОСОБА_3 психічних відхилень не було.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що ОСОБА_1пропонував йому провести з ним обмін житла, тобто ОСОБА_1особисто шукав варіанти обміну.

Суд знаходить такі пояснення свідків не відповідаючими дійсності, вони не узгоджуються з переважною більшістю доказів, являються тендейційними.

 

В основу рішення судом покладені ті докази, які об"єктивно підтверджують один одного, узгоджуються між собою, є належними, допустимими.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в судовому засіданні у сторони відповідача виникали сумніви відносно достовірності та справжності медичної карти ХОГТНД №НОМЕР_3 із записами, проведеними лікарем ОСОБА_24, відомості    з    якої    були      покладені    в    основу    висновку повторної судово-психіатричної  експертизи, на рівні з іншими доказами. 

Слід відмітити, що відповідно до висновку №НОМЕР_4 від 14.05.2005 р. судово-технічної експертизи документів підчистка, травлення рукописних записів, виконаних на обкладинці індивідуальної карти амбулаторного хворого на ім"я ОСОБА_3 не проводились.

Від проведення експертизи по встановленню абсолютного часу виконання записів у амбулаторній карті ХОГТНД №НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_3 відповідачка ОСОБА_2 відмовилась.

Крім того, будь-які винні дії посадових осіб ХОПНД по складанню та заповненню даних амбулаторної карти відповідним чином не встановлені.

Таким     чином,     аналіз     добутих     судом                                  доказів     дає

можливість зробити висновок про те, що договір міни житла від 06.04.1999 р. укладений громадянином ОСОБА_3, який хоча і був дієздатним, але знаходився в момент укладання угоди в такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними внаслідок набутих захворювань, в результаті чого угода на підставі ст. 55 ІДК України в ред 1963р. повинна бути визнана недійсною.

У відповідності до ст.55 ІДК України в редакції 1963 р. така

угода    може    бути    визнана    судом     недійсною                        за    позовом

громадянина, який не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Проте, згідно ст.55 ч.4 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В даний час такі спірні правовідносини регулюються ст.225 ІДК України в редакції 2003 p.,який набрав чинності з 01.01.2004р., яка передбачає, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та(або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Що стосується визнання угоди недійсною на підставі ст.57 ЦК України в редакції 1963 р. ( ст.230 ЦК України в редакції 2004 р.), то суд не знаходить підстав для визнання даного договору міни житла недійсним, як вчиненим під впливом обману, поскільки ОСОБА_3 на час підписання договору не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними, а значить, обман сторони по договору або відсутність такого не має правового значення.

Поскільки позивач ОСОБА_1. є єдиним спадкоємцем І черги після смерті батька-ОСОБА_3, являється його сином, що підтверджується свідоцтвом про народження, він єдиний подав  заяву  в  Дергачівську  державну   нотаріальну   контору   про

 

прийняття спадщини, за ним може бути визнано право власності на спірний будинок.

Таким чином, позов підлагає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючисьст. 55 Конституції України, ст.ст.55,529,548,529ІДК України в редакції 1963 року (ст.ст.225,230,1261,1268,1269 ЦК України в редакції 2004р.), ст.ст. 10,11,27,31,57-60,209,212,215 ,п.п.4,5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання угоди - договору міни жилого будинку з надвірними будівлями на приватизовану квартиру - недійсною, визнання права власності на жилий будинок з надвірними будівлями  задовольнити.

Угоду-договір міни жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на приватизовану АДРЕСА_2, укладену між ОСОБА_3     та         ОСОБА_2, засвідчену державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори 06.04.1999 року за реєстром НОМЕР_1,- визнати недійсною.

Визнати за ОСОБА_1право власності на жилий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 померлого 09.05.1999 року.

Зобов"язати ОСОБА_2повернути ОСОБА_1жилий АДРЕСА_1

Зобов"язати ОСОБА_1повернути ОСОБА_2квартируАДРЕСА_2

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1державне мито у розмірі 0,85гр.

Стягнути з ОСОБА_2на користь держави судовий збір у розмірі 206,06 гр.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.