ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2018Справа № 910/912/17

За позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САП УКРАЇНА";

про стягнення матеріальної шкоди 856 583,41 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: Федонюк М.І., представник, довіреність № 1-22-2399 від 23.05.2018 р.;

Від відповідача: Прокоп’єв І.К., представник, довіреність № б/н від 30.01.2017 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 856 583,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2017 року порушено провадження у справі № 910/912/17, розгляд справи призначено на 07.02.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 року оголошено перерву у справі № 910/912/17 до 09.03.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2017 року призначено у справі № 910/912/17 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі зупинено.

До господарського суду надійшов супровідний лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз разом з висновком судового експерта та матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 року поновлено провадження у справі, постановлено справу № 910/912/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, підготовче засідання у справі № 910/912/17 призначено на 24.04.2018 року.

У судовому засіданні 24.04.2018 року було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 15.05.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 року підготовче засідання призначено на 12.06.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/912/17 до судового розгляду по суті на 24.07.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні 24.07.2018 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та Товариством з обмеженою відповідальністю "САП УКРАЇНА" був укладений Договір № 7.1-555/2014 від 08.07.2014 про надання послуг SAP Enterprise Support із супроводження програмного забезпечення SAP (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.2. предметом довгору є послуги Enterprise Support із супроводження програмного забезпечення SAP, перелік яких визначається в Додатку №2 до Договору (далі - Послуги супроводження ПЗ).

Згідно з п. 2.1. договору період надання послуг був визначений з 01.01.2014 по 31.05.2014 , вартість послуг становить 856 583, 41грн.

Відповідно до пункту 6.1. договору, САП Україна надає послуги супроводження протягом строку дії договору. Замовник (позивач) зобов'язаний підписати акт(-и) приймання-передачі послуг супроводження програмного забезпечення не пізніше 7 (семи) календарних днів з дати отримання акта(-ів) замовником або направити мотивовану відмову. Мотивованою відмовою визнається письмовий документ, складений Замовником та підписаний його уповноваженою особою, в якому обґрунтовується невідповідність наданих послуг умовам цього договору.

Договором не встановлений конкретний строк, протягом якого відповідач був би зобов'язаний направити акт приймання-передачі позивачу. У відповідності до п. 2.2. договору позивач має оплатити рахунок протягом 10 календарних днів з дати отримання рахунку та після підписання Акту приймання-передачі.

У матеріалах справи міститься підписаний сторонами Акт приймання передачі послуг супроводження ПЗ № 1165853-01/02-2014с від 09.07.2014 (далі - Акт приймання передачі) без жодних зауважень.

Факт підписання Акту приймання передачі без зауважень позивачем не заперечується. 31.07.2014 позивач здійснив оплату всієї суми вартості послуг супроводження програмного забезпечення, що підтверджується випискою з банку.

На виконання п.2.8 плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на 1 квартал 2016 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - Украерорух) за період з 01.05.2014 по 01.01.2016 р., за результатами якої було складено Акт № 06-21/29 від 18.04.2016, яким було, зокрема, встановлено:

- акт № 1165853-01/02-2014 здачі-приймання послуг від 09.07.2014 укладено не під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її завершення, що є порушенням частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

- оплата проведена на підставі рахунку від 10.07.2014 № 1165853-01/02-2014 та акту № 1165853-01/02-2014 здачі-приймання послуг від 09.07.2014 в яких зазначено, що представник Виконавця, заступник директора ТОВ «САП Україна» Сіваєва Т.В., з одного боку, та представник Замовника, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України Максименко В.А. з другого боку, склали цей акт про те, що Виконавцем були надані послуги з супроводу програмного забезпечення SAP згідно Договору № 7.1-555/2014 від 08.07.2014. Загальна вартість наданих послуг складає 713 819,51 грн. та крім того 20% ПДВ - 142 763,90 грн., всього 856 583,41 гривень.

- акт № 1165853-01/02-014 здачі-приймання послуг від 09.07.2014 складений з порушенням вимог п. 1.2. договору № 7.1-555/2014 від 08.07.2014 та додатку 2 до договору, а також ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88

Позивач зазначає, що внаслідок допущеного порушення останньому нанесено матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 856 583,41 грн.

Розглядаючи заявлений спір, суд також вважає за належне наголосити на відсутності достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог зважаючи на таке.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, ст. 225 Господарського кодексу України включає вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У Цивільному кодексі України поняття збитків надається ст. 22, відповідно до якої виділяють дві групи збитків: реальна шкода та упущена вигода. У разі порушення зобов'язання боржником, він зобов'язаний відшкодувати збитки в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з огляду на предмет спору у справі, підстав позову та заперечень проти заявлених вимог, ухвалою суду від 09.03.2017 р. було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення судових експертів було поставлено наступне питання:

- Чи підтверджується надання Товариством з обмеженою відповідальністю "САП УКРАЇНА" послуг з супроводження програмного забезпечення SAP Державному підприємству обслуговування повітряного руху України за договором № 7.1-555/2014 від 08.07.2014 року на загальну суму 856 583,41 гривень?

З Висновку експерта № 7189/17-45 від 22.02.2018 р. вбачається, що документально підтверджується факт надання Відповідачем послуг з супроводження програмного забезпечення SAP Державному підприємств з обслуговування повітряного руху України в обсягах, зазначених у п. 1.4. договору № 7.1-555/2014 від 08.07.2014 та додатку № 2 до нього на загальну суму 856 583,41 грн.

Проаналізувавши висновок експерта № 7189/17-45 від 22.02.2018 р., суд дійшов висновку про його обґрунтованість та узгодженість із іншими матеріалами справи та чинним законодавством України. Отже, складений за допомогою застосування спеціальних знань висновок експерта № № 7189/17-45 від 22.02.2018 р. є належним і допустимим доказом у справі і заслуговує на увагу господарського суду у якості важливого доказу по справі у сукупності із іншими зібраними у справі доказами.

Згідно приписів статті 73 "Докази" ГПК України: "Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: …висновками експертів".

В силу приписів статті 76 "Належність доказів" ГПК України: "Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування".

Згідно приписів статті 74 "Обов'язок доказування і подання доказів" ГПК України: "Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи".

Відповідно до ст. ст. 98, 101 ГПК України: Стаття 98. Вимоги до висновку експерта.

1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

2. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

3. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

4. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

5. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

6. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

7. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Господарським судом встановлено, що висновок експерта № № 7189/17-45 від 22.02.2018 р. відповідає вищенаведеним вимогам і заслуговує на увагу суду і не викликає сумніву у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експертів, ґрунтуються на методичних рекомендаціях та результатах дослідження матеріалів справи, висновки чіткі, логічні, послідовні і відповідають фактичним даним справи, а також не були спростовані позивачем жодними іншими належними і допустимими доказами у справі.

Таким чином, Висновком експерта підтверджується факт надання послуг з супроводження програмного забезпечення SAP Державному підприємств з обслуговування повітряного руху України відповідно до умов договору № 7.1-555/2014 від 08.07.2014 в повному обсязі, а також підтверджується законність та повнота документального оформлення наданих послуг.

Для застосування такої міри правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок.

Під час розгляду спору позивач не довів суду наявності таких умов застосування даного виду відповідальності до відповідача, оскільки посилання позивача на неналежне виконання ним своїх зобов'язань спростовується встановленими судом обставинами справи.

Відсутність фактів порушення договірних зобов'язань виключає вину та, відповідно, будь-які негативні наслідки.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

До господарського суду міста Києва 15.05.2018 р. від представника відповідача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи для підтвердження судових витрат, у якому заявник просить суд приєднати до матеріалів справи додаткові письмові пояснення та копії документів та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 28 283,00 грн.

Відповідач у вищевказаному клопотанні приходить до висновку, що норми ГПК щодо витрат на професійну правничу допомогу розповсюджуються і на витрати відповідача, пов'язані із представництвом інтересів відповідача у справі фахівцями в галузі права, які не є адвокатами.

Суд не погоджується с вищевказаними твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" наголошено на тому, що можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Під час розгляду справи позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження здійснення своїми представниками адвокатської діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому господарський суд не вбачає правових підстав для покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявлених відповідачем.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 10.08.2018.

Суддя О.В. Мандриченко