Постанова

Іменем України

08 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 698/66/17

провадження № 61-4800св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

представники позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - адвокат ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області у складі судді Парфенюка В. І. від 14 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області у складі колегії суддів: Щавурської Н. Б., Загорського О. О., Ткача З. Є. від 24 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 83 283,69 грн, яка складається із: 16 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 26 185,16 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 35 154,53 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 5 944,00 грн заборгованості за комісією за користування кредитом, а також судовий збір.

Позовна заява мотивована тим, що 26 квітня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 підписала заяву про відкриття поточного рахунку, згідно умов якої вона приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://рrіvаtbаnk.uа, які разом зі заявою складають договір банківського обслуговування від 26 квітня 2011 року б/н та взяла на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до умов договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26003060750734 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та Правилами надання банківських послуг.

У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку із чим станом на 02 грудня 2016 року виникла заборгованість за кредитом та процентами за користування кредитом, загальний розмір якої з урахуванням пені та комісії склав 83 283,69 грн.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 16 000,00 грн заборгованості за кредитом та 307,20 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, то отримані нею кредитні кошти підлягають поверненню на користь позивача. Оскільки розрахунок процентів за користування кредитом, пені та комісії банком здійснено на підставі редакції Умов та Правил надання банківських послуг, яка не була чинною на час відкриття поточного рахунку відповідачу, то суд вважав, що їх стягнення з відповідача є безпідставним. Разом із тим, відхиляючи доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, суд виходив із того, що оскільки відповідач здійснила останній платіж 13 травня 2014 року, а з позовом банк звернувся 11 січня 2017 року, то строк позовної давності не сплив.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 24 листопада 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

У січні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що є доведеним факт укладання між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише із заяви позичальника, а також з Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки сама процедура укладення даного договору не передбачає підписання позичальником стандартних Умов та Правил надання банківських послуг, а факт ознайомлення з цими Умовами позичальника засвідчується відповідними записами та його підписом в заяві про відкриття поточного рахунку та картці зі зразками підпису і відбитка печатки. Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами, не спростованими відповідачем, підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за ним заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків згідно умов договору, вимоги позивача про стягнення цієї заборгованості з відповідача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У квітні 2018 року представник ОСОБА_6 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначав, що доводи касаційною скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій законні та обґрунтовані.

Оскільки судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 16 000 грн, то в цій частині на предмет законності та обґрунтованості касаційним судом не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що 26 квітня 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 підписала заяву про відкриття поточного рахунку, згідно умов якої вона приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://рrіvаtbаnk.uа, які разом зі заявою складають договір банківського обслуговування від 26 квітня 2011 року б/н та взяла на себе зобов'язання виконувати умови договору.

На вказаний поточний рахунок відповідачу був установлений кредитний ліміт: станом на 26 квітня 2011 року в сумі 12 200 грн; станом на 26 липня 2012 року в сумі 12 000 грн; станом на 04 лютого 2013 року в сумі 15 000 грн; станом на 21 березня 2013 року в сумі 16 000 грн; станом на 01 березня 2014 року в сумі 1 000 грн.

11 грудня 2014 року ОСОБА_6 припинила господарську діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Із наданих банком розрахунків вбачається, що відповідач порушила умови договору, не сплачувала нараховані банком відсотки, не погашала взяту суму кредитного ліміту, унаслідок чого станом на 02 грудня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 83 283,69 грн, яка складається із: 16 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 26 185,16 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 35 154,53 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 5 944,00 грн заборгованості за комісією за користування кредитом.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Установивши, що Умови та Правила надання банківських послуг, на підставі яких здійснено розрахунок заборгованості, відповідачем не підписувалися і нею заперечується факт укладення кредитного договору саме на вказаних Умовах, суди дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь банку 16 000 грн тіла кредиту, розмір якого визнано відповідачем.

У той же час, вважаючи доведеним факт укладання кредитного договору, суди не з'ясували, які саме Умови та Правила надання банківських послуг були погоджені відповідачем під час відкриття поточного рахунку та отримання кредитного ліміту, оскільки отримання останнього відповідачем не заперечувалося; які Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору; які умови кредитування та відповідальність за їх порушення були ними передбачені.

Під час апеляційного розгляду справи судом було встановлено, що строк дії кредитної картки, на яку відповідач отримала кредитний ліміт, закінчився у серпні 2016 року.

З позовом до суду банк звернувся у січні 2017 року, тобто в межах строку позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України, а відтак банк вправі вимагати повернення кредиту у межах строку кредитування (до серпня 2016 року).

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судами попередніх інстанцій не встановлені, оскаржувані судові рішення в частині вирішення спору про стягнення процентів за користування кредитом, пені та комісії не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування в цій частині з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), яка зробила висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 14 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 листопада 2017 року в частині вирішення спору про стягнення процентів за користування кредитом, пені та комісії скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді:Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. П. Курило