АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного

суду м. Києва у складі:

головуючого судді Британчука В.В.,

суддів Єленіної Ж.М., Наставного В.В.,

за участю прокурора Мінакової Г.О.,

засудженого ОСОБА_1,

захисника Семашка Д.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві 01 березня 2010 року кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 та його захисника Семашка Д.М. на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2009 року.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2009 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням строком на три роки.

На підставі ст. 76 КК України, зобов'язано не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не змінювати місце проживання без дозволу цих органів та періодично з'являтися в ці органи на реєстрацію.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 20 000 грн. матеріальної шкоди та 200 000 грн. як компенсацію моральної шкоди.

Справа № 11-а-409 Категорія: ст.286 ч.2 КК Головуючий у першій інстанції Федосєєв С. В. Доповідач Єленіна Ж.М.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в сумі 486 грн. 76 коп. за проведення авто технічної експертизи на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 02 травня 2007 року о 20 год. 15 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки Хонда Легенд, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався в другій смузі проїзної частини вул. Луначарського, від вул. О. Мильчакова в бік площі Луначарського в м. Києві, зі швидкістю приблизно 100 км/год.

В той час проїзну частину вул. Луначарського, проти буд. № 24, в зоні нерегульованого пішохідного переходу позначеного дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра», переходила пішохід ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Порушення вище вказаних вимог ПДР України з боку водія ОСОБА_1 виразилось в тому, що він керуючи автомобілем Хонда Легенд реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався з перевищенням максимально дозволеної швидкості на даній ділянці дороги - 40 км/год., чим проігнорував вимоги заборонного дорожнього знаку 3.29 ПДР України та продовжуючи рух, не був особливо уважним та не проаналізував дію дорожнього знаку 1.33 - «Діти» ПДР України і наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого напроти буд. № 24, не зменшив швидкість свого автомобіля та не зупинився перед лінією руху пішохода ОСОБА_6, котра перетинала проїзну частину вул. Луначарського в зоні нерегульованого пішохідного переходу, щоб дати дорогу, чим проігнорував вимоги п. 18.1 ПДР України.

В результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог ПДР України, відбувся наїзд лівою передньою частиною автомобіля Хонда Легенд реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_6

В результаті ДТП потерпілій ОСОБА_6 були заподіяні тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1701/э від 30 серпня 2007 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Дана ДТП виникла з вини водія ОСОБА_1, котрий порушив вимоги п.п. 1.7, 1.8, та дорожнього знаку 3.29 ПДР України.

У апеляційній скарзі, як видно із її змісту, апелянти не оскаржуючи фактичних обставин справи, правильності кваліфікації дій засудженого, ставлять питання про зміну постановленого щодо ОСОБА_1 рішення в частині вирішення місцевим судом питання про розмір компенсації моральної шкоди призначеної сплатити ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 Посилаються на те, що суд в порушення вимог чинного законодавства у вироку не навів доказів розміру моральної шкоди, не врахував майновий стан відповідача, а тому, на думку апелянтів, розмір стягнутої компенсації моральної шкоди 200 000 гривень надмірно завищений.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого і його захисника про задоволення апеляційної скарги і зменшення розміру компенсації до 100 000 гривень, висновок прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, заслухавши виступ учасників процесу в судових дебатах, перевіривши матеріали справи та обговоривши, викладені в апеляції, колегія

суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, який кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, ніхто із учасників судового розгляду не оспорює .

Не ставиться під сумнів правильність визначення покарання ОСОБА_1 та звільнення від його відбування па підставі ст. 75 КК України.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину за зазначених у вироку обставин, підтверджується сукупністю зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом доказів і є обґрунтованим.

Дії засудженого за ст. 286 ч. 2 КК України кваліфіковані правильно.

Також не ставиться під сумнів рішення суду про вирішення цивільного позову в частині відшкодування завданих матеріальних збитків.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 гривень, суд в порушення вимог ч. 1 ст. 328 КПК України не навів жодних доказів її розміру та доведеності підстав позову.

З огляду на викладене, не можна уважати прийняте судом рішення по розв»язанню цивільного позову ОСОБА_3 в частині стягнення компенсації за завдану відповідачем моральну шкоду законним і обґрунтованим, а тому в цій частині вирок суду підлягає скасуванню.

Колегія суддів не убачає підстав для постановлення нового вироку в частині вирішення цивільного позову, оскільки ст. 378 КПК України не передбачено постановлення судом апеляційної інстанції нового вироку в разі скасування вироку в частині цивільного позову.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляцію засудженого ОСОБА_1 та його захисника Семашка Д.М. задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2009 року в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення 200 000 гривень на відшкодування моральної шкоди скасувати, а справу направити в цій частині на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок суду залишити без зміни.

СУДДІ

1_________________2___________________3____________________