Справа № 709/602/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -

в с т а н о в и в:

АТ КБ «Приватбанк» (далі - позивач) через представника за довіреністю ОСОБА_4 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 29 грудня

2010 року, згідно з якою отримала кредитну картку «Універсальна». 1 жовтня 2013 року відповідачу переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку «Універсальна Gold» та відкрито картковий рахунок, згідно з яким відповідач отримала кредит у розмірі

8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між нею та позивачем договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним договором у останньої утворилася заборгованість перед позивачем, розрахунок якої додано до позову. Враховуючи викладене та посилаючись на приписи діючого законодавства, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 97745,31 гривень та судові витрати.

Представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого, посилаючись на правові позиції Верховного Суду України, проти задоволення позову заперечив з огляду на закінчення строку дії кредитного договору, що у свою чергу свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності. Стверджував, що відповідач не підписувала Умови та правила надання банківських послуг, а тому їх не можна вважати частиною кредитного договору. Вказував, що позивач мав право вимагати дострокового погашення заборгованості у випадку не виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, однак звернувся до суду лише у лютому 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності, внаслідок чого підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно зі змістом відповіді на відзив позивач стверджував, що між ним та відповідачем укладено кредитний договір за принципом приєднання, як передбачено ст. 634 ЦК України, з умовами якого відповідач була ознайомлена, що підтвердила підписанням анкети-заяви. Строк дії договору пролонгувався кожні 12 місяців. Спростовував посилання представника відповідача ОСОБА_3 на правові позиції Верховного Суду України, вважаючи їх такими, що не підлягають застосуванню при вирішенні вказаного спору. Заперечував також наявність підстав для застосування позовної давності, оскільки позов подано в межах строку дії банківської картки.

У судових засіданнях представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні. Стверджував, що жодних правових підстав для застосування строку позовної давності немає, оскільки для відповідача здійснювався перевипуск банківських карток, строк дії останньої з яких закінчувався у липні 2017 року, а тому позивач вчасно звернувся до суду. Пояснив, що в останнє заборгованість за кредитом відповідача погашалася 23 липня

2014 року шляхом автоматичного договірного списання заборгованості з іншого рахунку відповідача, що прямо передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судових засіданнях підтримав викладені у запереченні на відзив доводи. Повідомив, що добровільно відповідач в останнє сплачувала кошти в рахунок погашення кредиту 22 січня 2014 року і саме з цього часу слід обраховувати строк позовної давності, який на момент подачі позовної заяви до суду позивач пропустив. При цьому, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, стверджував, що автоматичне договірне списання заборгованості з іншого рахунку відповідача не може враховуватися судом, оскільки відповідач не вчинив жодних активних дій, спрямованих на погашення заборгованості.

Відповідач ОСОБА_2 підтримала позицію свого представника.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та визначив відповідні до них правовідносини.

Відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 29 грудня 2010 року, згідно з якою отримала кредитну картку «Універсальна». 1 жовтня 2013 року відповідачу переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку «Універсальна Gold», згідно з якою відповідач отримала кредит у розмірі

8000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між нею та позивачем договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

При цьому суд оцінює критично твердження представника відповідача ОСОБА_3 про те, що відповідач не підписувала Умови та правила наданнябанківських послуг, а тому їх не можна вважати частиною кредитного договору.

Так, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

За ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки питання встановлення недійсності правочину відповідачем не заявлялось і відсутні докази неукладення кредитного договору, суд враховує Умови та правила надання банківських послуг, надані позивачем, як частину кредитного договору.

Отже суд вважає, що відповідач була ознайомлена з умовами кредитування, однак допустила виникнення заборгованості за кредитним договором.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При кредитуванні велике значення має зміцнення кредитної дисципліни, яка має на меті своєчасне погашення кредиту і суворе додержання позичальниками всіх умов договору. За порушення зобов'язань за кредитним договором сторони несуть відповідальність у вигляді стягнення неустойки і відшкодування збитків.

Кредитним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

У п. 1.1.7.42 Умов та правил надання банківських послуг сторони визнають, що дія договору припиняється в момент закриття останнього рахунку/вкладу клієнта, відкритого в рамках договору або договору, що підпадає під дію, а також при закінченні використання послуг банку, передбачених договором. За наявності у клієнта до моменту закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед банком за договором, у тому числі заборгованості за овердрафтом, а також заборгованості з оплати комісій банку, дія договору припиняється після повного погашення такої заборгованості.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач не надавала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором року не погашає, що є порушенням законних прав позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються кредитним договором та нормами ст. 1054 ЦК України, відповідно до якої позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, належними сторонами та в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов'язки відповідно до договору. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушуючи зазначені приписи законодавства та умови договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 13 березня

2017 року виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача становить

97745,31 гривень, що складається з наступного:

-9828,52 гривень заборгованість за кредитом;

-79692,08 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом;

-3093,98 гривень заборгованість за пенею та комісією,

а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500,00 гривень штраф (фіксована частина);

-4630,73 гривень штраф (процентна складова).

Відповідачем не надано іншого розрахунку заборгованості, а також не надано підтверджуючих доказів повернення кредитних коштів, а тому суд вважає, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є належним доказом підтвердження заборгованості відповідача за кредитним договором.

При цьому суд не погоджується з твердженням представника відповідача ОСОБА_3 про закінчення строків позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Згідно з довідкою від 12 квітня 2018 року № 20170326/0496 відповідачу здійснювався перевипуск банківських карток за вказаним кредитним договором, остання з яких мала строк дії до липня 2017 року (т. 1, а.с. 227). Водночас позовна заява надійшла до суду 30 березня 2017 року, про що свідчить вхідний штамп суду, тобто в межах строку дії банківської картки.

Як вбачається із розрахунку заборгованості (т. 1, а.с. 4-5) та виписки по рахунку (т. 1,

а.с. 152-165) відповідач в останнє самостійно здійснювала платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 22 січня 2014 року у розмірі 680,00 гривень. Натомість

23 липня 2017 року в останнє відбулося автоматичне погашення простроченої заборгованості з іншої карти відповідача.

Зокрема, у п. 1.1.3.1.6 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, які підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з карткового рахунку у випадку настання строків платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту карткового рахунку.

Можливість здійснення банківськими установами договірного списання передбачено у постанові Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», де визначено, що списання договірне - списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

При цьому суд оцінює критично доводи представника відповідача ОСОБА_3 про те, що строк позовної давності слід рахувати з дати останнього платежу, здійсненого відповідачем в рахунок погашення заборгованості за кредитом, тобто з 22 січня 2014 року, суд оцінює критично, оскільки в подальшому погашення заборгованості за кредитним договором здійснювалося шляхом автоматичного погашення простроченої заборгованості з іншої картки відповідача, зокрема

23 липня 2014 року. Посилання на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 191/2478/15-ц, згідно з якою самостійне списання позивачем з рахунку відповідача грошових коштів після спливу строку дії кредитного договору з метою погашення заборгованості за кредитним договором не є дією відповідача про визнання свого боргу і відповідно не може бути підставою для переривання позовної давності, суд не приймає до уваги, оскільки у даному випадку договірне списання 23 липня 2014 року мало місце під час дії кредитного договору, а не після спливу строку його дії.

Таким чином, строк позовної давності, на думку суду, слід рахувати з дати останнього автоматичного погашення простроченої заборгованості, тобто з 23 липня 2017 року, а тому, беручи до уваги надходження позовної заяви до суду 30 березня 2017 року, трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9828,52 гривень та заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 79692,08 гривень підлягають до задоволення.

Натомість, враховуючи спеціальний строк позовної давності для стягнення неустойки в один рік, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня за останній рік, що передував зверненню до суду з позовом, у розмірі, що згідно з розрахунком суду становить 1200,00 (100,00 х 12) гривень, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Водночас суд не знаходить підстав для стягнення штрафів у розмірі 5130,73 гривень з огляду на таке.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 та відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме у розмірі 90720,60 гривень (97745,31 - 5130,73 - (3093,98 - 1200,00), що становить 92,81%

(90720,60 / 97745,31 х 100) від заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі1484,96 гривень (1762,00 / 100 х 92,81).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_2, виданий Чорнобаївським РВ ГУМВС України в Черкаській області 9 лютого 2005 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь

АТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 грудня 2010 року у розмірі 90720,60 гривень, що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 9828,52 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 79692,08 гривень, заборгованості за пенею та комісією у розмірі 1200,00 гривень, а також судові витрати у розмірі 1484,96 гривень.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Повне рішення складено 13 серпня 2018 року.

Суддя В.В. Чубай