П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 року

м. Рівне

С права №569/4723/17

Провадження №22-ц/787/907/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Куцоконь Ю.П.

Рішення суду першої інстанції ухвалене в м. Рівне

Рівненської області 07.03.2018 р. об 11 год. 04 хв.

Дата складення повного тексту рішення: 16.03.2018 р.

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Шимків С.С., Боймиструк С.В.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

учасники справи:

позивач - Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області (з'явився представник);

відповідач - ОСОБА_2 (з'явився представник);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_3 (відсутній);

представники учасників справи: позивача - Карпець Ольга Василівна;

відповідача - ОСОБА_5;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: відсутній,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 7 березня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року в суд звернулося Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області (далі - Управління ДАБІ в області) з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_3; про зобов'язання знести самочинну добудову до будівлі кущового інформаційного центру на АДРЕСА_1. Мотивуючи позов, вказувалося про те, що протягом 2006-2007 років відповідачем самовільно, без належно затвердженої проектної документації, проведено добудови до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру на АДРЕСА_1. Оскільки щодо наведених фактів надійшло звернення ОСОБА_3 з вимогою про відповідне реагування, Управлінням ДАБІ в області було проведено позапланову перевірку. З приводу недодержання ОСОБА_2 законодавства позивачем було складено протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення за ст. 97 КУпАП та видано припис №344 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом демонтажу самовільних добудов.

За результатами розгляду протоколу на відповідача накладено адміністративне стягнення. Щодо припису, то останньою його виконання знехтувано.

Рішенням Рівненського міського суду від 7 березня 2018 року позов Управління ДАБІ в області задоволено повністю.

Зобов'язано ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1) знести самочинну добудову до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру на АДРЕСА_1.

Стягнуто із відповідача на користь позивача (місцезнаходження: м. Рівне, вулиця 16 Липня, 38, код ЄДРПОУ: 37471912) 1 600 гривень судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості, оскільки спірні об'єкти самочинного будівництва збудовані на земельній ділянці, яка ОСОБА_2 не відводилася і вона не набула на неї жодних речових прав. Крім того, за цією ж адресою власником приміщень є ОСОБА_3, права якого порушуються існуванням об'єктами самочинного будівництва.

При цьому судом ураховано, що у встановлений позивачем строк ОСОБА_2 вимоги Управління ДАБІ в області не задоволено і демонтажу спірних самовільних добудов приміщення кущового інформаційно-обчислювального центру здійснено не було.

На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де вона покликалася на його незаконність і необґрунтованість, що полягають у неправильному застосуванні норм матеріального права, неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

На її обґрунтування зазначалося про хибність застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 261 ЦК України, а також про помилкове незастосування ч. 4 ст. 267 ЦК України. Дана теза, на її думку, полягає у тому, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, що уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). Тобто неправильно вважав, що перебіг позовної давності починається з кінцевої дати добровільного усунення виявленого порушення, а не з дати виявлення самого порушення.

Вважає, що суд помилково витлумачив норми ч.ч. 1 і 2 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ст. 376 ЦК України. Також не звернув уваги на роз'яснення пунктів 5, 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" щодо наявності фактів порушення прав інших осіб, видання припису про усунення порушень і ставлення особи, яка здійснила самовільне будівництво, до усунення порушень. При цьому пункт 22 цієї постанови пленуму свідчить про те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано інші заходи притягнення до відповідальності.

Між тим, позивачем не доведено, що ним вичерпано усіх заходів для приведення об'єкта будівництва в належний стан, як не наведено й наявності істотних порушень будівельних норм і правил та нанесення шкоди суспільним інтересам чи інтересам інших осіб даним будівництвом. Переконана, що питання відведення земельної ділянки необхідно провести із іншими співвласниками нерухомого майна, однак співвласник приміщень у будівлі КІОЦ ОСОБА_3 уникає спільного вирішення даного питання. При цьому вона наводить факти про неодноразові звернення до відповідних органів міського самоврядування за узгодженням відносин щодо земельної ділянки, однак заявлені вимоги задоволено не було. Внаслідок цього та з огляду на відсутність її вини нею не додержано правила ст.ст. 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" та ст.ст. 34, 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Щодо ОСОБА_3, то зазначала, що самочинні добудови прилягають до частин лише її будівлі і жодним чином не перешкоджають доступу третьої особи до його приміщень, а тому не порушують його прав та інтересів.

Окрім того, позивачем не надано доказів про те, що у разі невиконання припису здійснена добудова загрожує життю і здоров'ю інших осіб, а також доказів тому, що конструкція впливає на міцність чи безпечність будівлі КІОЦ.

З огляду на викладене просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у задоволенні зазначеного позову Управління ДАБІ в області.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи чи їхніми представниками не подавався.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до початку судового засідання подано клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що він бере участь в іншій справі в іншому суді за межами Рівненської області. Оскільки жодних доказів на підтвердження цієї обставини надано не було, тому колегією суддів визнано причини його відсутності неповажними та відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представників учасників справи, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п. 8 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами справи встановлено, і ці обставини сторонами не оспорюються, що 16 липня 2013 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області (далі - Інспекція ДАБК в області) відповідно до ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 року, на підставі направлення №791, наказу №791-п від 11.07.2013 року та з огляду на звернення ОСОБА_3 від 10 червня 2013 року проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва "Добудова до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру на АДРЕСА_1".

За наслідками перевірки 16 липня 2013 року складено акт, за висновками якого встановлено, що в період 2006-2007 років самовільно, без належного затвердження проектної документації, проведено добудови до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру на АДРЕСА_1, а саме:

-влаштована добудова до приміщення сходової клітини "7" (технічний паспорт №ПФ-4 на приміщення в будівлі КІОЦ на АДРЕСА_1, виготовлений Рівненським міським бюро технічної інвентаризації 4 червня 2001 року) розміром 2, 4 Х 2, 95 м висотою 2, 1 м, фундамент бетонний, стіни цегла, покрівля металопрофіль;

-влаштована добудова до обчислювального центру "29", "41", кабінету "42", сходової клітини "50" (технічний паспорт №ПФ-4 на приміщення в будівлі КІОЦ на АДРЕСА_1, виготовлений Рівненським міським бюро технічної інвентаризації 4 червня 2001 року) розміром 31, 9 Х 4, 35 м висотою 4, 2 м, фундамент бетонний, стіни цегла, покрівля металопрофіль;

-влаштована цегляна стіна від самовільної добудови до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру до будівлі виробничих майстерень (належить ОСОБА_2 відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.07.2008 року, номер витягу 19480173) довжиною 8, 8 м, висотою 4, 5 м, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 9 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Правовстановлюючий документ на земельну ділянку, який стверджував би про існування у ОСОБА_2 права власності чи користування, у неї відсутній.

Там само визначено про віднесення відповідно до додатку М ДБН А2.2.-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" даного об'єкта до ІІ категорії складності.

З огляду на наведене Інспекцією ДАБК в області 29 липня 2013 року складено протокол про адміністративне правопорушення, що вчинене відповідачем, за ст. 97 КУпАП, а також видано припис №344 від 29.07.2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов'язано ОСОБА_2 в термін до 6 травня 2014 року провести демонтаж самовільних добудов приміщення кущового інформаційно-обчислювального центру на АДРЕСА_1. Про виконання припису вимагалося повідомити до 6 травня 2014 року.

Незабаром, 30 липня 2013 року, Інспекцією ДАБК в області за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності винесено постанову №473-Ф, за якою відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено адміністративне стягнення за ст. 97 КУпАП у виді 170 гривень штрафу. Штраф ОСОБА_2 сплачено 9 серпня 2013 року, про що свідчить відповідна квитанція №0010029.

В подальшому, 28 січня 2015 року, Управлінням ДАБІ в області проведено позапланову перевірку і складено акт, за яким з'ясовано факт невиконання відповідачем вимог припису №344 від 29.07.2013 року. Тобто у встановлений термін - до 6 травня 2014 року не було проведено демонтаж самовільних добудов приміщення кущового інформаційно-обчислювального центру на АДРЕСА_1.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу невиконання відповідачем зазначеного припису, чим порушено право органу міського самоврядування на землю та право ОСОБА_3 на безперешкодне користування належними йому приміщеннями. Тому у березні 2017 року Управлінням ДАБІ в області пред'явлено позов до ОСОБА_2 з вимогами про зобов'язання знести самочинну добудову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, що діяла на час виникнення спору, державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктами 16, 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Як правильно з'ясовано судом, за обставинами справи відповідач допустила порушення, що передбачене ч. 1 ст. 9 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з ч. 1 ст. 9 "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 26, ч. 1 ст. 34 Закону України "По регулювання містобудівної діяльності" суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об'єктів здійснюється або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1.) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2.) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону її експертизи; 3.) затвердження проектної документації; 4.) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5.) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6.) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Щодо об'єктів будівництва, які належать до І-ІІІ категорій складності, замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт.

Про правовідносини з приводу будівельних робіт зазначено те ж саме і в пункті 5 Порядку виконання будівельних робіт, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466.

Як убачається з акту перевірки від 16.07.2013 року, об'єкт будівництва, а саме добудови до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру на АДРЕСА_1, відноситься до ІІ категорії складності, однак у відповідача відсутній документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій ОСОБА_2 проведено відповідні добудови, про що зазначено у самому акті перевірки. Ці обставини відповідачем не заперечувалися і визнавалися.

Судом правильно встановлено, що підставою для внесення припису про демонтаж відповідачем самочинних добудов приміщення кущового інформаційно-обчислювального центру на АДРЕСА_1 від 29.07.2013 року була відсутність документів, що стверджували би про право власності чи право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1. Також судом було вірно враховано відсутність проектної документації.

Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За таких обставин суд прийшов до правильного переконання, що нерухоме майно вважається самочинним будівництвом за наявності хоча б однієї з чотирьох умов, а саме:

1.)воно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

2.)без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи;

3.)без належно затвердженого проекту;

4.)з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З роз'яснень, даних пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 22 своєї постанови від 30.03.2012 року №6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" вбачається, що під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Обґрунтованим є висновок суду про те, що самовільні добудови, проведені відповідачем, створюють перешкоди ОСОБА_3 в облаштуванні пожежного виходу та доступу до приміщень кущового інформаційно-обчислювального центру з боку АДРЕСА_1. Тобто існуючим самочинним будівництвом безпосередньо порушуються і його права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із ч.ч. 2, 7 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього і воно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може своїм рішенням зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову, в даному випадку привівши його у попередній стан. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Правильно суд урахував і норми ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Так, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво. У разі неможливості виконання рішення суду особою, яка здійснила таке самочинне будівництво (смерть цієї особи, оголошення її померлою, визнання безвісно відсутньою, ліквідація чи визнання її банкрутом тощо), знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється за рішенням суду за рахунок коштів правонаступника або за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету та в інших випадках, передбачених законодавством.

Судом з'ясовано, а сторонами не заперечувалися й визнавалися ті обставини, що 29 липня 2013 року Інспекцією ДАБК в області внесено припис про усунення ОСОБА_2 порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Даний припис відповідачем не виконано у передбачений ним термін - до 6 травня 2014 року; в той самий час він заінтересованими особами не оспорений і тому через його чинність належить до виконання.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні справи підлягали до застосування норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, зобов'язавши ОСОБА_2 знести самочинну добудову до будівлі кущового інформаційно-обчислювального центру на АДРЕСА_1.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 261 ЦК України, тоді як необхідно застосувати правила ч. 4 ст. 267 ЦК України, то з ними колегія суддів не може погодитися повністю.

Так, хоча міським судом і зроблено висновок про те, що перебіг позовної давності почався 7 травня 2014 року і триває три роки - загальна позовна давність, закінчуючись 7 травня 2017 року, однак апеляційний суд також вважає його необґрунтованим. На переконання апеляційного суду, за загальним правилом, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Позовна давність на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об'єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва. Тобто до спірних прав і обов'язків правила про позовну давність не застосовуються.

Отже, твердження суду про пред'явлення позову протягом перебігу позовної давності, а тому і відсутності підстав для застосування наслідків її спливу, є зайвими. При цьому його висновки не призвели до помилкового вирішення справи, оскільки положення ч. 4 ст. 267 ЦК України застосовані до спірних правовідносин застосовані не були і в позові з цієї підстави відмовлено не було.

Не заслуговують на увагу через їх необґрунтованість й аргументи автора скарги про хибне тлумачення судом норм ч.ч. 1 і 2 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ст. 376 ЦК України.

Так само не можна погодитися і з покликанням апеляційної скарги про неврахування роз'яснень пунктів 5, 28 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" щодо наявності фактів порушення прав інших осіб, видання припису про усунення порушень і ставлення особи, яка здійснила самовільне будівництво, до усунення порушень.

Ці доводи носять формальний характер і не спростовують правильності висновків суду.

Стосовно аргументів про те, що знесення самочинного будівництва є передчасним способом захисту порушених прав, то вони є помилковими. Поготів, позивач намагався вжити та вжив усіх заходів, передбачених законом, для усунення допущених ОСОБА_2 правопорушень. Однак вона знехтувала ними і через власну бездіяльність спонукала Управління ДАБІ в області до застосування якраз тих крайніх заходів на усунення цивільно-правового правопорушення, що чітко визначені законом.

Решта доводів апеляційної скарги - про відсутність фактів порушення прав ОСОБА_3, недоведеність обставин про те, що існують ризики негативного впливу на життя і здоров'я інших осіб, а також відсутність доказів тому, що конструкція впливає на міцність чи безпечність будівлі КІОЦ, не заслуговують на увагу і є необґрунтованими.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до пункту 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

В силу правил ст. 141 ЦПК України понесені особою, яка подала апеляційну скаргу, судові витрати слід віднести на її рахунок.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду від 7 березня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 14.08.2018 р. об 11 год. 37 хв.

Головуючий:

Судді: