Єдиний унікальний номер 235/824/18 Номер провадження 22-ц/775/1195/2018

Категорія 55

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

суддів Кішкіної І.В. (доповідач), Папоян В.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 235/824/18 за позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 червня 2018 року (суддя Хмельова С.М., повний текст рішення складено 13 червня 2018 року),

в с т а н о в и в :

21 лютого 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, посилаючись на те, що наказом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області від 24 січня 2013 року №01-25-к він був призначений виконуючим обов'язки начальника відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Добропіллі Донецької області. Наказом від 01 серпня 2017 року №343-к його призначено страховим експертом з охорони праці Мирноградського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. 27 жовтня 2017 року позивач отримав попередження від управління виконавчої дирекції Фонду про те, що з 01 січня 2018 року змінюються умови оплати та стимулювання праці працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменувань посади, які вступлять у дію з 01 січня 2018 року та про можливе майбутнє вивільнення. Наказом виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2017 року позивача було звільнено з 29 грудня 2017 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників Мирноградського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та нарахована вихідна допомога та грошова компенсація. З 28 грудня 2017 року по 19 січня 2018 року включно позивач знаходився на лікарняному. Але наказом відповідача № 20-к від 19 січня 2018 року він був звільнений з 19 січня 2018 року, трудову книжку отримав 22 січня 2018 року. Позивач вважає, що при його звільненні відповідачем були грубо порушені вимоги закону, оскільки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність. Відповідачем звільнено позивача у період знаходження на лікарняному 19 січня 2018 року. Крім того, при звільненні були порушені норми КЗпП, попередження про звільнення було отримано 27 жовтня 2017 року, але в ньому не було вказано, що ліквідується його посада, або його будуть звільняти, а зазначено, що 01 січня 2018 року можливе майбутнє вивільнення, що не є тотожним звільненню у зв'язку з ліквідацією посади. Також, при звільненні пройшло більше двох місяців, тому потрібно було видати нове попередження до звільнення за два місяці. Крім того, позивач вважає, що має право на переважне залишення на роботі, при звільненні не було прийнято до уваги те, що він є інвалідом праці, а згідно із ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи та організації повинні виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, створювати для них умови праці. При звільненні була створена комісія з розгляду доцільності звільнення окремих категорій працівників, яка згідно до протоколу № 1 від 11 грудня 2017 року розглядала питання незалишення на роботі працівників з більш високими показниками та таких, які мають право на переважне залишення на роботі, винесла попередження, не мотивувавши причину, не аналізуючи інших працівників, не були враховані тяжкі умови сім'ї позивача, його дружина хворіє на онкологічне захворювання та потребує значних матеріальних затрат на лікування. Також, відповідачем не надавалася позивачу можливість зайняти іншу посаду, хоча такі посади експертів були вакантними у Нікольському районі, Мангушському районі, Новогродівці. Крім того, відповідачем було проігноровано незгоду профспілки «Соціал». Просив скасувати наказ про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України та поновити його на попереднє місце роботи на посаді страхового експерта з охорони праці відділу страхових експертів з охорони праці Мирноградського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 червня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про скасування наказу про звільнення та поновлення на попереднє місце роботи, відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився ОСОБА_3 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення прийнято судом з порушенням норм матеріального права, а саме суд не взяв до уваги те, що позивач був звільнений 19 січня 2018 року, коли він ще знаходився на лікарняному, також не враховано думку позивача, що він є інвалідом праці та має переважне право на залишення на роботі, судом не враховано та не надано висновку про те, що відповідачем не надавалась можливість позивачу зайняти іншу посаду, хоча на момент звільнення позивача такі посади були.

Відповідач Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що постановою правління Фонду №47 від 12 вересня 2017 року затверджено з 01 січня 2018 року граничну чисельність працівників Фонду, тобто в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників. Позивача 27 жовтня 2017 року було повідомлено про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці та про можливе наступне вивільнення, тобто відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України не пізніше ніж за два місяці. У позивача відсутнє переважне право на залишення на роботі, оскільки роботодавцем було враховано, що позивач протягом перебування у трудових відносинах не виявляв ініціативності, ставився до роботи посередньо, потребував постійного контролю з боку безпосереднього керівництва, рівень продуктивності праці порівняно з іншими працівниками був значно нижчим та недостатнім для забезпечення належного виконання посадових обов'язків. Крім того, у зв'язку із значним скороченням штату працівників у відповідача була відсутня можливість запропонувати позивачеві будь-яку роботу. Позивача звільнено наказом від 20 грудня 2017 року, а оскільки з 28 грудня 2017 року він перебував у стані тимчасової непрацездатності, фактично трудові відносини було припинено з 22 січня 2018 року. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін (а.с.111-114).

Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5, який діє на підставі ордеру, в судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що наказом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області №01-25-к від 24 січня 2013 року ОСОБА_3 був призначений виконуючим обов'язки начальника відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Добропіллі Донецької області (а.с.8-12).

Наказом Управління Фонду ВД № 01-44-к від 27 лютого 2013 року позивача було звільнено у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше займав цю посаду, за п. 6 ст. 40 КЗпП України.

Наказом Управління Фонду №144/к від 27 лютого 2013 року позивача призначено заступником начальника відділення виконавчої дирекції Фонду у м.Добропіллі.

Наказом Управління Фонду №1359-к від 10 жовтня 2014 року позивача звільнено з посади за п. 5 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з переведенням до відділення виконавчої дирекції у м. Димитрові.

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Донецькій області №1360-к від 10 жовтня 2014 року позивача призначено заступником начальника відділення виконавчої дирекції Фонду в м. Димитрові.

Наказам виконавчої дирекції Фонду № 1026 від 08 грудня 2016 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові Донецької області з 08 грудня 2016 року перейменоване на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Мирноград Донецької області.

Наказом №945-к від 19 липня 2017 року у зв'язку з реорганізацією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України позивача звільнено з посади за переведенням до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Наказом №343 від 01 серпня 2017 року позивача призначено страховим експертом з охорони праці Мирноградського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

27 жовтня 2017 року позивача попереджено відповідачем про те, що відповідно до вимог ст. 32 КЗпП України, керуючись постановами правління Фонду №147 від 12 вересня 2017 року «Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України», якою з 01 січня 2018 року затверджено граничну чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів у кількості 5192 штатні одиниці, № 50 від 10 жовтня 2017 року «Про затвердження структури органів Фонду», якою з 01 січня 2018 року затверджено структуру органів Фонду: виконавча дирекція Фонду - 1 виконавчий орган, управління виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - 27 робочих органів, відділення в районах та містах обласного значення управлінь виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - 288 одиниць, № 51 «Про затвердження схем посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та її робочих органів», якою з 01 січня 2018 року затверджено схеми посадових окладів працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, та №52 «Про внесення змін до Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України», якою з 01 січня 2018 року змінюються умови оплати та стимулювання праці працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять у дію з 01 січня 2018 року та про можливе майбутнє вивільнення. Дане попередження отримане ОСОБА_3, про що мається його особистий підпис (а.с.14).

Наказом виконавчої дирекції Фонду № 1280-к від 20 грудня 2017 року позивача звільнено з 29 грудня 2017 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників Мирноградського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та нарахована вихідна допомога та грошова компенсація (а.с.17).

З 28 грудня 2017 року по 19 січня 2018 року ОСОБА_3 перебував на лікарняному, стати до роботи визначено 20 січня 2018 року, що підтверджується листком непрацездатності серії АГЮ № 325982 (а.с.19).

Наказом відповідача №20-к від 19 січня 2018 року було внесено зміни до наказу управління № 1280-к від 20 грудня 2017 року в частині дати звільнення позивача: 29 грудня 2017 року замінено на 22 січня 2018 року (а.с.38).

ОСОБА_3 з наказами № 1280-к від 20 грудня 2017 року та №20-к від 19 січня 2018 року ознайомлений (а.с.18,38).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, позивач попереджений про майбутнє звільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення, звільнений не під час перебування на лікарняному, в установі дійсно відбулось скорочення чисельності працівників.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників.

Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Відповідно до ст. 141 КЗпП України при звільненні працівників у зв'язку зі скороченням чисельності або штату повинні додержуватись правила щодо переведення звільнених працівників на іншу роботу при наявності вакантних робочих місць (посад) і згоди працівників.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як роз'яснив Пленуму Верховного Суду України у постанові «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом першої інстанції в судовому засіданні встановлено, та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні апеляційного суду, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема, зміна системи оплати та стимулювання праці, розміру посадових окладів, зміна найменування посад, скорочення чисельності або штату працівників, що призвело до масового їх вивільнення. У штатному розписі Мирноградського відділення було виключено одну посаду страхового експерта з охорони праці, та інші посади, станом на 01 серпня 2017 року у відділенні було передбачено 17 штатних одиниць, а станом на 01 січня 2018 року 14 штатних одиниці (а.с.75-76).

27 жовтня 2017 року позивача попереджено про те, що з 01 січня 2018 року змінюються умови оплати та стимулювання праці працівників виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади та про можливе майбутнє вивільнення. ОСОБА_7 ознайомлений з попередженням 27 жовтня 2017 року під підпис (а.с.14).

Наказом відповідача № 1280-к від 20 грудня 2017 року зі змінами наказом №20-к від 19 січня 2018 року позивача звільнено з 22 січня 2018 року за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників Мирноградського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. З зазначеними наказами позивач ознайомлений.

Доводи позивача про незаконне звільнення в період знаходження його на лікарняному є необґрунтованими, оскільки позивач знаходився на лікарняному з 28 грудня 2017 року по 19 січня 2018 року, наказ про звільнення був виданий 20 грудня 2017 року, зміни до нього внесені 19 січня 2018 року, а звільнений позивач був після виходу з лікарняного 22 січня 2018 року.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що від дати попередження про майбутнє звільнення 27 жовтня 2017 року до дати фактичного звільнення 22 січня 2018 року пройшло більше двох місяців, відповідач повинен був знову попередити позивача про звільнення, апеляційний вважає необґрунтованим, оскільки статтею 49-2 КЗпП України встановлено строк: про наступне вивільнення працівник повинен бути персонально попереджений не пізніше ніж за два місяці. Тобто законом не встановлено форму та порядок попередження працівників про вивільнення, тому попередження з зазначенням про можливе майбутнє вивільнення та без зазначення конкретної дати не суперечить нормам діючого законодавства.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про недотримання відповідачем при звільненні вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП, оскільки з обставин справи вбачається, що відповідачем не було запропоновано зайняти посади страхового експерта з охорони праці у інших відділеннях, тому що зазначені посади також підлягали скороченню з 01 січня 2018 року, у зв'язку із значним скороченням чисельності та штату працівників у відповідача була відсутня можливість запропонувати взагалі будь-яку роботу позивачу. Зазначені обставини були предметом дослідження в суді першої інстанції, як то штатні розписи на підтвердження наявних посад.

Згідно із ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач має право на переважне залишення на роботі: позивач є інвалідом третьої групи, у нього тяжкі умови у сім'ї, його дружина хворіє на онкологічне захворювання та потребує значних матеріальних затрат на лікування, також не є переконливим доказом, оскільки з обставин справи вбачається, що відповідачем було враховано саме щодо залишення на роботі працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, в той час як позивач протягом перебування у трудових відносинах не виявляв ініціативності, ставився до роботи посередньо, потребував постійного контролю з боку безпосереднього керівництва, рівень продуктивності праці порівняно з іншими працівниками був значно нижчим та недостатнім для забезпечення належного виконання посадових обов'язків.

Доводи апеляційної скарги щодо незгоди профспілки «Соціал» зі звільненням працівників, не відповідають дійсності, оскільки листом від 21 грудня 2017 року (а.с.15) начальників відділень управління виконавчої дирекції Фонду запрошено взяти особисту участь у засіданні профспілкового комітету при наявності незгоди стосовно подання управління Фонду щодо припинення трудових відносин за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, з урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, а саме п. 1 ч. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Нових доказів чи обставин, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції та могли вплинути на рішення суду позивачем та його представником апеляційному суду не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 08 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді І.В. Кішкіна

В.В.Папоян

О.В.Халаджи

Повний текст постанови складено 10 серпня 2018 року

Суддя-доповідач І.В.Кішкіна