УХВАЛА

Іменем   України

13   жовтня   2008   року   колегія   суддів   судової  палати   у   цивільних   справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі: Головуючого, судді   Ісаєва Г.А.

суддів   Белинчук Т.Г. Ланкова М.В. при секретарі   Фетісовій Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та стягнення моральної шкоди по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 16 липня 2008 року,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1, разом зі своєю сім'єю проживає за вказаною адресою. Відповідачка в безпосередній близькості від вікна його будинку склала цеглі, фактично заклавши вікно його будинку і наварила металеву сітку на вікна його будинку, чим створює йому перешкоди у користуванні будинком, що належить йому на праві приватної власності. Позивач просив суд усунути перешкоди, зобов'язавши відповідачку зняти з вікна металеву сітку і прибрати бутову цеглу, а також просив стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 1700 грн., спричинену протиправними діями відповідачки.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 16 липня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на його незаконність у зв'язку з порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухав суддю доповідача, вислухав пояснення представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову. .ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість його позовних вимог, оскільки належних і допустимих доказів порушення його прав позивачем не надано і судом не встановлено.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають вимогам закону і матеріалам даної справи.

Так, при дослідженні фактичних обставин справи судом встановлено, що дійсно, земельна ділянка, яка належить на праві власності відповідачці, має огорожу із металевої сітки-ратиці і на ній знаходиться будівельний матеріал. Проте, відповідачка ОСОБА_3 є власником і користується земельною ділянкою згідно державному акту на право приватної власності від 13 грудня 2007 року (а.с.86). Крім того, рішенням Алупкінської

Справа № 22-ц-6942/2008 р.    

Головуючий у першій інстанції Земляна Г.В.

Доповідач Ісаєв Г.А.

міської ради від 06 червня 2008 року ОСОБА_2 дано дозвіл на встановлення паркану на межах вказаної земельної ділянки (а.с.85). Таким чином, відповідачка на законних підставах розпоряджується власністю за власним розсудом, а саме, проводить поточну роботу для використання земельної ділянки за її цільовим призначенням -будівництву гаража. Згідно акту виконавчого комітету Алупкінської міської ради від 01 липня 2008 року, цеглі і бут, що знаходяться на земельній ділянці відповідачки, розташовані до рівня вікон, тобто вікна не затемнюються, у зв'язку з чим які-небудь права позивача не порушуються (а.с.84).

Навпаки, позивач самовільно, без затвердженого проекту і необхідних дозвільних документів, збудував споруди за літ. «Е», «Ю», «Я» з підручних матеріалів і з урахуванням місця їх розташування вони не відповідають архітектурним і естетичним вимогам, що свідчить з акту виконавчого комітету Алупкінської міської ради від 25 травня 2007 року (а.с.82). Згідно довідки Комунального підприємства Алупкинського управління міського господарства від 01.07.2008 року, домоволодіння АДРЕСА_1, у якому проживає ОСОБА_1, на балансі підприємства не перебувало і не перебуває (а.с.83). Акт від 15 квітня 2008 року, складений робітниками Комунального підприємства Алупкинського управління міського господарства, на який посилається позивач у якості доказу порушення його прав, констатує лише факт того, що ОСОБА_3 склала каміння під житлове приміщення літ «Е», що належить ОСОБА_1 і встановила огорожу із металевої сітки-ратиці. Відповідно до вимог частини 2 статті 59 ЦПК України цей акт не може бути визнаний у якості допустимого доказу порушення прав позивача.

Отже, позивач не може вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном відповідно до вимог статті 391 Цивільного кодексу України, оскільки він не є власником цього майна. Крім того, судом не встановлено порушень прав позивача з боку відповідача шляхом закладення вікон його будинку і приварювання металевої сітки на вікна його будинку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Колегія суддів вважає, що обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та всебічно, встановлені на принципах змагальності сторін, наданими сторонами доказам дана належна оцінка.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308. 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 16 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.