АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 5147 / 09 Головуючий у 1-й інстанції: Ліхтанська Н.П.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.,
Краснокутської О.М.,
При секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, -
В С Т А Н О В И Л А :
21 листопада 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, який неодноразово уточнював, про стягнення боргу . Зазначав, що у 2000 році ОСОБА_5 та ОСОБА_4 взяли у нього в борг 4 680 доларів США, які зобов’язувалися повернути 01 вересня 2000 року. Оскільки позичальники своєчасно борг не повернули, він змушений був звернутися з відповідним позовом до суду. Рішенням Бердянського міського суду Запорізької області від 27 березня 2001 року позов задоволений. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на його користь 25 356 грн.60 коп. і судові витрати у сумі 253 грн. 66 коп.
З ОСОБА_5 в примусовому порядку за виконавчим листом на 31 серпня 2007 року було стягнуто 13 636 грн. 04 коп. У вересні 2007 року ОСОБА_5 помер. За період з вересня 2007 року по жовтень 2008 року ОСОБА_4 за виконавчим листом відшкодувала лише 987 грн. 23 коп.
Оскільки відповідачка своєчасно не повернула суму позики, просив стягнути з неї за період з 01 вересня 2000 року по 30 червня 2009 року суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 44 143 грн. 91 коп., проценти від суми позики в розмірі 19 071 грн. 76 коп., три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 5 074 грн. 64 коп. та судові витрати ( а. с.1-2,83-85 ).
Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 жовтня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з’ясування судом фактичних обставин справи, порушення норм матеріального права, просить заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 жовтня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Заслухавши суддю–доповідача, вислухавши доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно частини 1 статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що за договором позики ОСОБА_5, ОСОБА_4 взяли у ОСОБА_3 в борг 4 680 доларів США, які зобов’язувалися повернути 01 вересня 2000 року, проте умови договору не виконали. Рішенням Бердянського міського суду Запорізької області від 27 березня 2001року позов ОСОБА_3 про стягнення боргу був задоволений. З ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 солідарно стягнуто 25 365 грн. 60 коп., судові витрати 253 грн. 66 коп. Рішення суду звернуто до примусового виконання, на 01 липня 2009 року непогашеним залишався борг у сумі 8 517 грн. 90 коп. ( а. с. 6,10-18,71 ). У вересні 2007 року ОСОБА_5 помер.
Звертаючись до суду 21 листопада 2008 року, ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_4 за прострочення виконання грошового зобов’язання у період з 01 вересня 2000 року по 30 червня 2009 року проценти від суми позики, суму боргу з урахуванням індексу інфляції, три відсотка річних від простроченої суми. При цьому позивач послався на статті 625,1048,1050 ЦК України ( 2004 року ).
Між тим, відповідно до пунктів 1,4 Прикінцевих та перехідних положень, Цивільний кодекс України ( 2004 року ), який набрав чинності з 01 січня 2004 року, застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом.
Також ОСОБА_3 не взяв до уваги ту обставину, що спір щодо стягнення боргу за договором позики був фактично розглянутий судом 27 березня 2001 року. Таким чином, після набрання рішення суду, яке є актом правосуддя, що остаточно вирішує спір з заявлених підстав, законної сили, правовідносини сторін зі сфери вирішення спору переносяться у виконавчу сферу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що до правовідносин, які виникли між сторонами, положення статей 625,1048,1050 ЦК України ( 2004 року ) не можуть бути застосовані.
Рішення відповідає матеріалам справи, вимогам закону. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.
Керуючись ст. ст. 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 жовтня 2009 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: