АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 – 5448 / 2009р.                             Головуючий у 1 інстанції: Колесник С.Г.

                                                                                Суддя-доповідач:  Стрелець Л.Г.

  У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

       “21” грудня  2009 року                                                                                  м. Запоріжжя

        Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

                       Головуючого:        Кочеткової І.В.,

                                                       Стрелець Л.Г.,

                       Суддів:                   Савченко О.В.,

                       При секретарі:       Мосіної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі структурного підрозділу з експлуатації та ремонтів будівель і споруд  на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «04» листопада 2009 року в справі за позовом ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі структурного підрозділу з експлуатації та ремонтів будівель і споруд до ОСОБА_2 про стягнення заборгованності по квартирній платі та платі за комунальні послуги, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі структурного підрозділу з експлуатації та ремонтів будівель і споруд звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованності по квартирній платі та платі за комунальні послуги.  

В позові зазначали, що у житловому будинку АДРЕСА_1 прописані та мешкають основний наймач квартири ОСОБА_2, його дочка ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщенням житлових будинків, які затверджені Постановою КМУ від 24.01.2006 року № 45 встановлено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов*язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у повному обсязі та встановлені строки.

Згідно з п. 18 цих Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо не встановлено інший строк.

В результаті невиконання в період з 01.10.2002 року по 01.12.2004 року відповідачем п. 7 Правил виникла заборгованність, яка станом на 01.04.2009 року, становить 640 грн. 81 коп.

З огляду на вищевикладене, просили суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованності в розмірі 640 грн. 81 коп., витрати на ІТЗ у розмірі 250 грн., а всього 890 грн. 81 коп.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «04» листопада 2009 року відмовлено у задоволенні позову .

Не погоджуючись з рішенням суду, ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі структурного підрозділу з експлуатації та ремонтів будівель і споруд подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просять рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на розгляд до районного суду.

 Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України  рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

            Згідно зі ст.ст. 256,257 ЦК України  позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

             Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

               Сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  Проте матеріали справи не містять жодного доказу про те, що ОСОБА_2 заявлялось клопотання про застосування позовної давності.  

З матеріалів справи вбачається, що позов про стягнення заборгованості за період з 01.01.2001 року по 01.12.2004 року заявлено у червні 2009 року, тому посилання  суду на необхідність застосування в даному випадку правила про позовну давність, що врегульоване в ч. 3 ст. 267 ЦК України, за яким позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, є безпідставним, оскільки згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України  правила ЦК України  про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.  

              Цивільний кодекс України  набрав чинності з 1 січня 2004 року, заборгованість у відповідача виникла з 01.01.2001 року .            

              У порушення вимог  ст. 214 ЦПК України суд  не з"ясував та в рішенні не зазначив початок перебігу строку позовної давності, та чи сплинув цей строк станом на 1 січня 2004 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог  ВАТ „Запоріжжяобленерго” в особі структурного підрозділу з експлуатації та ремонту будівель і споруд з підстав пропуску строку позовної давності із застосуванням ст. 267 ЦК України, суд першої інстанції фактично  не розглянув позовні вимоги викладені у позові і цей недолік не був і не може бути усунений ухваленням додаткового рішення,  що,  в свою чергу,  відповідно до положень п.5  ст.  311 ЦПК України,  є підставою для скасування рішення суду та передачі справи на новий судовий розгляд .

Враховуючи викладене, колегія  суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та грубого порушення норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд з підстав  п.5 ст. 311 ЦПК України.

.

Керуючись ст.307; п.5 ст.311; 314 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі структурного підрозділу з експлуатації та ремонтів будівель і споруд – задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від «04» листопада 2009 року в цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: