Справа № 404/2825/18

Номер провадження 1-кп/404/495/18

УХВАЛА

Іменем України

13 серпня 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді                Поступайла В.В.,

при секретарі                        Палій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кропивницькому в залі суду кримінальне провадження №42017120000000205 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора                                Кошельника Д.В.,

захисника                                ОСОБА_2,

обвинуваченого                        ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

Під час судового розгляду кримінального провадження прокурор заявив клопотання, в якому просить усунути (виключити) адвоката ОСОБА_2 від участі у кримінальному провадженні в якості захисника, який надає безоплатну вторинну правову допомогу обвинуваченому ОСОБА_1, у зв’язку з відсутністю підстав для здійснення захисту та за необхідності залучити до участі у даному кримінальному провадженні захисника для здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_1

В обґрунтування клопотання прокурор серед іншого послався на те, що: захисник обвинуваченому ОСОБА_1 призначався лише згідно з постановою слідчого від 07.11.2017 року, яка діяла тільки на період досудового розслідування; захисник ОСОБА_2 не долучив до кримінального провадження відповідного доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги для здійснення захисту за призначенням ОСОБА_1 під час досудового розслідування, а також особисто домовлявся із Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській області (далі за текстом Центр) про участь у провадженні; адвокат ОСОБА_2 одночасно представляв інтереси обвинуваченого ОСОБА_1 в іншій адміністративній справі, вийшовши за межі доручення Центру та порушуючи правила адвокатської етики, надаючи йому послуги як за рахунок коштів держави, безкоштовно, так і за оплату; середньомісячний дохід обвинуваченого ОСОБА_1 дозволяє йому самостійно обрати собі захисника відповідно до вимог ст.14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», а тому він втратив право на надання послуг вторинної допомоги. Зважаючи на вказані обставини на переконання прокурора, захисник мав самостійно повідомити про них Центр та клієнта, заявити собі самовідвід або клопотати про вихід зі справи, але цього не зробив, що може вказувати на елементи зловживання повноваженнями та недобросовісність виконання обов’язків адвоката, що вказує на неможливість виконання обов’язків захисника адвокатом ОСОБА_2 по відношенню до обвинуваченого.

Заслухавши обвинуваченого, який заперечував проти задоволення клопотання прокурора та вказував, що бажає мати захисника у кримінальному провадженні, але не має достатніх коштів для залучення його самостійно, тому просить, щоб його захист продовжував за призначенням захисник ОСОБА_2, дослідивши доводи захисника ОСОБА_2 у запереченнях на клопотання прокурора, суд приходить до таких висновків та керується наступними нормами права.

Відповідно до ч.2 ст.48 КПК України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.49 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об’єктивних причин не може його залучити самостійно.

У такому випадку відповідно до ч.2 ст.49 КПК України слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя та суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

При цьому згідно з ч.3 ст.49 КПК України постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов’язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.

Положеннями п.2 ч.1, ч.2 ст.50 КПК України передбачено, що повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні можуть підтверджуватися ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред’явлення захисником документа, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається.

Також у п.10 ч.1 ст.3 КПК України дано визначення кримінального провадження, під яким розуміється досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Як безсумнівно встановлено судом з наданих сторонами копій документів слідчим в ОВС слідчого відділу прокуратури Кіровоградської області 07.11.2017 року у вказаному кримінальному провадженні з посиланням на п.2 ч.1 ст.49 КПК України призначено адвоката для здійснення захисту за призначенням підозрюваного ОСОБА_1. Вказану постанову направлено для виконання до Центру факсимільним зв’язком з номеру телефону, який вказаний як належний прокуратурі області, що підтверджується відповідним листом з центру №01-09/03-459 від 07.08.2018 року, а також копією постанови, яка була отримана саме факсимільними зв’язком, долученою до вказаного листа, наданої захисником.

При цьому будь-які дані про те, що адвокат ОСОБА_2 домовлявся про свою участь в провадженні за рахунок Центру, до клопотання стороною обвинувачення не долучено.

Крім цього суд враховує, що згідно з наданими документами призначення захисника ОСОБА_1 відбулося згідно з відповідною постановою слідчого, винесеною відповідно до вимог законодавства, на підставі якої Центром надано доручення №2319 від 07.11.2017 року адвокату ОСОБА_2 для надання безоплатної вторинної правової допомоги, у даному випадку, серед іншого, для здійснення захисту у межах процесуальних прав і обов’язків, визначених ст.ст.46, 47 КПК України протягом строку дії доручення ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні. У пункті 3 доручення передбачено, що доручення діє до закриття кримінального провадження, закінчення останнього судового провадження з перегляду судових рішень, використання всіх національних засобів правового захисту.

Оцінюючи сукупність вказаних обставин, суд враховує, що захисником ОСОБА_2 під час судового розгляду кримінального провадження, який вказує на незавершеність судового провадження, належним чином з дотриманням вимог підтверджено свої повноваження згідно з п.2 ч.1, ч.2 ст.50 КПК України.

При цьому суд враховує, що під час досудового розслідування згідно з постановою слідчого адвокат ОСОБА_1, який перебував в статусі підозрюваного, призначався у кримінальному провадженні, визначення якого охоплює як стадію досудового розслідування, так і судове провадження, що відповідно узгоджується із терміном дії раніше вказаного доручення. Постанова про залучення захисника у даному випадку для проведення окремої процесуальної дії згідно з вимогами ч.1 ст.53 КПК України слідчим не виносилася.

Як вбачається із наданих суду документів стороною обвинувачення захиснику ОСОБА_2 відповідно до ст.290 КПК України були відкриті матеріали кримінального провадження, а надалі відповідно до ст.293 КПК України вручено обвинувальний акт перед направленням його до суду, тобто повноваження захисника у кримінальному провадженні згідно з дорученням №2319 від 07.11.2017 року не ставилися під сумнів.

При цьому суд враховує також те, що участь захисника ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 в іншій справі адміністративної юрисдикції на договірних засадах (як зазначено захисником) зважаючи на те, що будь-які відомості, що такі дії суперечать інтересам ОСОБА_1 або створюють конфлікт інтересів суду не подано, не може розцінюватися як зазначена прокурором підстава до усунення (виключення) від участі в кримінальному провадженні в якості захисника. Також суд керується тим, що справа, яка розглядалася в Кіровоградському окружному суді, на яку посилається прокурор, не є однією і тією ж справою (кримінальним провадженням), яка на даний час розглядається Кіровським районним судом м.Кіровограда, що спростовує протилежні твердження сторони обвинувачення.

Поміж іншого, оцінюючи доводи сторони обвинувачення, суд вважає за необхідне послатися на норми п.1 ч.2 ст.13, п.7 ч.1 ст.14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», згідно з якими право на такий вид правових послуг як захист мають особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням. Наведені норми не містять таких обмежень щодо розмірів середньомісячного рівня доходу, на які посилається прокурор. Тому відповідні доводи сторони обвинувачення із посиланням на іншу норму, яка не стосується випадків залучення захисника для здійснення захисту за призначенням, вказівкою на рівень доходів ОСОБА_1, який заявив суду, що не має коштів на самостійне залучення захисника, заявляв про вказане слідчому, який у зв’язку із цим виніс постанову про доручення призначити захисника, за переконанням суду також не можуть слугувати підставою усунення (виключення) адвоката ОСОБА_2 від участі у кримінальному провадженні в якості захисника, який надає безоплатну вторинну правову допомогу обвинуваченому ОСОБА_1

У положеннях ст.78 КПК України наведені підстави для відводу захисника, жодну з яких прокурором у клопотанні не викладено, та фактично під час розгляду клопотання в судовому засіданні підтверджено їх відсутність.

Відповідно до ч.4 ст.47 КПК України наведено виключні випадки, у яких захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов’язків, жоден із яких прокурором також не наведено.

Таким чином, твердження сторони обвинувачення про те, що захисник ОСОБА_2 мав заявити собі самовідвід або клопотати про вихід зі справи, але цього не зробив, не ґрунтуються на положеннях КПК України та не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання. Елементи зловживання повноваженнями, недобросовісність виконання обов’язків захисником ОСОБА_2 прокурором під час розгляду клопотання не доведені.

Більше того, суд враховує, що положеннями КПК України не передбачено вчинення такої процесуальної дії або прийняття такого рішення судом як усунення (виключення) захисника від участі у кримінальному провадженні (на відміну від відмови від захисника, відмови захисника від виконання своїх обов’язків, відводу захисника), а тому вчинення такої процесуальної дії та прийняття такого рішення за відсутності чітко передбачених законодавством підстав для цього, із врахуванням раніше встановлених обставин, грубо порушуватиме процесуальні гарантії, які забезпечують право обвинуваченого на захист. Інші доводи сторони обвинувачення у клопотанні не спростовують вказаного, а тому не беруться судом до уваги.

Відтак, суд приходить до висновку, що законні підстави до задоволення клопотання прокурора відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.350, 369-372, 376, 392 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Кошельника Д.В. про усунення (виключення) адвоката ОСОБА_2 від участі у кримінальному провадженні в якості захисника, який надає безоплатну вторинну правову допомогу обвинуваченому ОСОБА_1, у зв’язку з відсутністю підстав для здійснення захисту, та за необхідності залучення до участі у даному кримінальному провадженні захисника для здійснення захисту обвинуваченого ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала оскарженню окремо від судового рішення, передбаченого ч.1 ст.392 КПК України, не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Суддя Кіровського районного

суду м. Кіровограда                                                        В.В. Поступайло