Справа №22ц-5229/09 Головуючий в суді 1 інстанції – Ковальчук Л.М.
Категорія 01,46,50 Доповідач - Воробйова Н.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.09 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого : Воробйової Н.С.,
суддів: Гуля В.В., Юровської Г.В.
при секретарі :Мацевичу О.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду від 18.09.2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи – орган опіки і піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Боярської міської ради Києво-Святошинського району про позбавлення батьківських прав.
В с т а н о в и л а :
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулась із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 15.08. 1996 року до 08.08.2000 року. 19.09.1997 року у них народилась дочка ОСОБА_2 Після народження дочки фактично всі обов"язки щодо утримання та виховання дитини виконувала вона, а ОСОБА_3 ухилявся від виконання своїх батьківських обов"язків. Крім того, він в присутності дитини постійно влаштовував сварки в сім"ї, які іноді доходили до застосування насильства з його боку. Це негативно впливало на розвиток дитини, її психологічний стан, що підтверджується рішенням Києво-Святошинського районного суду від 12.07.2000 року. На початку 2000 року шлюбні відносини між ними були фактично припинені, ОСОБА_3 пішов проживати в інше місце і за її позовом рішенням Києво-Святошинського районного суду від 12.07.2000 року шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 створив нову сім"ю і дочкою ОСОБА_4 взагалі не цікавився, ніякої матеріальної допомоги на її утримання і виховання не надавав. ОСОБА_3 ніколи не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, не спілкується з нею. 14.06.2006 року ОСОБА_3 був затриманий та заарештований за скоєння тяжкого злочину. Вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 25.05.2007 року він засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України до 6 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі з конфіскацією 1/2 частини майна, що є його особистою власністю. В даний час ОСОБА_3 відбуває покарання у місцях позбавлення волі. Відбуваючи покарання ОСОБА_3 також не цікавиться своєю дочкою ОСОБА_4, жодного листа від нього їй не надійшло. Враховуючи вищезазначені обставини і те, що ОСОБА_3 будь-якої участі у вихованні дочки ОСОБА_4 не приймав, в грудні 2008 року вона звернулась із заявою до опікунської ради при виконавчому комітеті Боярської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до його малолітньої дитини ОСОБА_2 На своєму засіданні 30.12.2008 року опікунською радою було розглянуто це питання та складено висновок про необхідність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав в інтересах малолітньої ОСОБА_2 За останні вісім років дочка ОСОБА_4 жодного разу не згадала по те, що у неї є батько, оскільки ОСОБА_3 весь цей час до неї не навідувався ні додому, ні в школу та не приймав участі у її утриманні та вихованні.
Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила позбавити батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до малолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 17.09.2009 року у задоволенні позову позивачці відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду як необґрунтоване та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров"я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов"язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Відповідно до вимог ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров"я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що з 15.08 1996 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 08.08.2000 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу і по даний час ОСОБА_2 проживає разом із своєю матір"ю ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1
З наявного в матеріалах справи вироку Калинівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2007 року вбачається, що відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 187 КК України і призначено покарання - 6 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі з конфіскацією 1/2 частини майна, що є особистою власністю. В даний час ОСОБА_3 відбуває покарання у Домницькому виправному центрі № 135.
Згідно висновку Опікунської ради при виконавчому комітеті Боярської міської ради від 30.12.2008 року № 12-23/278 Опікунська рада вважає за необхідне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки, як зазначено у висновку, відповідач ОСОБА_3 ніякої участі у житті дитини не приймає, аліменти не сплачує, вихованням та утриманням дитини займається мати ОСОБА_2
Рішення щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_4 орган опіки та піклування Боярської міської ради не приймав , обмежившись висновком.
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи позивачці у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачка не довела свої вимоги, а обґрунтування позивачкою необхідності позбавлення відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої дочки тим, що ОСОБА_3 засуджений за вчинення злочину і це може вплинути на майбутнє в житті дитини, згідно до чинного сімейного законодавства не є підставою для задоволення позову останньої.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Рішення суду відповідає вимогам закону та ґрунтується на зібраних по справі доказах.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія
Ухвалила :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду від 18.09.2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий -
Судді