Справа № 2-а-713/08/0470
Категорія статобліку – 2.31
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2009 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турлакової Н.В.
при секретарі судового засідання: Каштан С.В.
за участю сторін :
позивача : ОСОБА_1
представник відповідача : не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області
про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, з позовними вимогами про: - визнання неправомірними дій відповідача по призначенню, нарахуванню і виплаті сум одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов’язання відповідача призначити, нараховувати і виплачувати з 01.01.2007року, відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, який дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, на момент виплати.
В обґрунтування заявленого адміністративного позову Позивач зазначила, що вона у відповідності до положень норм Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» перебуває на обліку в Управлінням праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області. При цьому, посилаючись на ст. 15 цього Закону, вона вказує на те, що їй Відповідачем щомісячно повинна була надаватися встановлена законом грошова допомога у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте, у 2007 році така допомога їй виплачувалася Відповідачем не в повному обсязі. Розміри прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років передбачені ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007року визнані неконституційними нормативно-правові акти якими керувався відповідач при наданні допомоги по догляду за дитиною.
Відповідач заперечення на адміністративний позов не направив, правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, причини неявки суду не повідомив.
В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав та просить його задовольнити посилаючись на доводи викладені в ньому.
Дослідивши матеріали справи, чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про народження виданого 10.01.2006р. Серії І-КИ № НОМЕР_1, виданого виконкомом Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_1 є матір’ю неповнолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 1 від 10.01.2006року, та згідно свідоцтва про народження Серії І-КИ № НОМЕР_2, виданого 03.08.2007р. виконкомом Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, матір’ю неповнолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно є особою, на яку поширюється дія ст.13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Згідно довідки наданої відповідачем від 13.08.2008р. № 146 ОСОБА_4 отримала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в 2007 році, а з жовтня 2007 року за двох дітей до досягнення ними трирічного віку, в наступних розмірах: за липень 2007р.- 101,16 грн., серпень 2007р.-104,85 грн., жовтень 2007р.- 128,53грн., листопад 2007р.- 215,46 грн.; за грудень 2007р. – 221,76 грн.
Відповідно до Конституції України гарантований державою рівень грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей встановлений Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Частиною 1 ст. 1 цього Закону передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Згідно ст. 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" одним з видів державної допомоги сім'ям з дитиною є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків.
Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений у ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин від 27.04.2007р.) згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років визначений в ст. 62 Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 р." і становить: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Відповідно до п. 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" зупинено з метою приведення окремих норм законів у відповідність із Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Статтею 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", передбачена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У 2007 р. позивач отримує вищезазначену допомогу, починаючи з січня 2007 р. на одну дитину, а з жовтня 2007 р. на двох дітей у розмірі, що обчислюється відповідно до ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення абзацу третього частини другої статті 56 та пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
При цьому у ст. 74 зазначеного Закону передбачено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
У п.5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 зазначено, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положення абзацу третього частини 2 ст. 56 та пункту 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, а відповідно втрачають чинність з дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.
Тобто чинне правове положення передбачає виплату допомоги і якщо дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Ч.1,2 ст.99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншим законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав свобод чи інтересів. Проте ч.1 ст.100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на ньому наполягає одна із сторін, оскільки вказаним правом відповідач не скористався правові підстави для застосування термінів встановлених ст..99,100 КАС України у суду відсутні.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини 1 ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність, слід мати на увазі, що реалізація особою права, яке пов’язано з отриманням бюджетних коштів та базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням п.1 ст.6, ст13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997р., про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини (Справа «Жовнір проти України» від 29.06.2005р.). А тому посилання органів державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх обов’язків, не можуть бути прийнято до уваги .
Таким чином суд приходить до висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача, та необхідність часткового задоволення адміністративного позову.
Позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача по призначенню, нарахуванню і виплати недоплаченої суми одноразової допомоги при народженні дитини задоволенню не підлягають, оскільки виплачуючи позивачу одноразову допомогу при народженні дитини діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинними на час проведення виплат законами України та підзаконними нормативними актами.
Позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідача та зобов’язання призначити та нарахувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з січня 2007 року по 08.07.2007 року, задоволенню не підлягають, оскільки відповідач в даний період здійснював виплату даної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законами України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" який в цей період часу неконституційним не визнавався, а відповідно діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинними на час проведення виплат законами України.
Що стосується позовних вимог в частині зобов’язання відповідача призначити, нараховувати і виплачувати з 01.01.2008року, відповідно до ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, який дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, суд вважає, що вони також не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року внесено зміни до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", які набули чинності з 01.01.2008р.,згідн о з якими, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Вказані зміни до Закону не визнані у встановленому законодавством порядку неконституційними, до них не внесено змін, а тому вони є чинними і обов'язковими для виконання. Крім того судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за двома дітьми, з врахуванням дати народження дитини та відповідно права на отримання вказаної допомоги, до досягнення ними трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно.
Ч.3 ст.94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог відповідно стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає державне мито у сумі 20,50 грн.
Керуючись ст.ст. 2,11, 160, 162, 163,165 КАС України суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо нарахування, призначення і виплати ОСОБА_1 сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за двома дітьми до досягнення ними трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, з урахуванням сум, що отримані нею, в розмірі визначеному ст.15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції Закону України від 27.04.2007р.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача державне мито у сумі 20 грн.50 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 07 грудня 2009 року
Суддя Н.В.Турлакова