Справа №2-637-2009
Заочне рішення
іменем України
4 грудня 2009 року Горохівський районний суд
Волинської області
в складі:
головуючого – Адамчук Г.М.,
при секретарі – Наконечній Л.П.,
за участю представника позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому заpсіданні в місті Горохові цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про звернення стягнення,-
встановив:
ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якому просить передати в заклад ПриватБанку шляхом вилучення у ОСОБА_3 належне йому на праві власності заставлене майно, яке зазначено в договорі застави товару в обороті № МЗ-9 від 01.11.2006 року; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МЗ-9 від 01.11.2006 року в сумі 34239,69 звернути стягнення на майно, яке зазначено в договорі застави товару в обороті № МЗ-9 від 01.11.2006 року шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмета застави від імені Заставодавця; звернути стягнення на квартиру загальною площею 49,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити ОСОБА_2 який зареєстрований і проживає у кватирі, що знаходиться за адресою м.Горохів, вул.Козацька, АДРЕСА_2, із зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м.Горохів Волинської області; стягнути судові витрати.
Мотивує свій позов тим, що відповідно до укладеного договору № МЗ-9 від 01.1.2006 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 21000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 30.10.2009 року. Своїх зобов’язань ОСОБА_2 належним чином не виконував, станом на 08.05.2009 року його заборгованість складає 34239,69 доларів США. Для забезпечення виконання укладеного договору між ПриватБанком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_2 надав в іпотеку належне йому майно, а саме квартиру, яка знаходиться в АДРЕСА_1. 01.11.2006 року між ПриватБанком та ОСОБА_3 було укладено договір застави товару в обороті №МЗ-9. Згідно з укладеним договором ОСОБА_3 надав в заставу належне йому майно, опис якого зазначено в договорі застави № 1. Враховуючи, що відповідачі своїх зобов’язань не виконали, позивач просить його позов задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З укладеного кредитного договору № МЗ-9 від 1 листопада 2006 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 видно, що останній отримав кредит в розмірі 21000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 30.10.2009 року (а.с.7,8).
Розрахунком заборгованості за кредитного договору № МЗ-9 від 1 листопада 2006 року, складеним ПриватБанком стверджується, що заборгованість ОСОБА_2 за даним договором складає 34239,69 доларів США (а.с.5).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав в позивача 21 000 (двадцять одну тисячу) доларів США кредиту, його заборгованість за даним договором складає 34239,69 доларів США.
Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Згідно з ч.1 ст.40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Згідно з укладеним між між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 договором іпотеки, для забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором, він надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.11-12).
Враховуючи, що ОСОБА_2 своїх зобов’язань щодо виконання кредитного договору та договору іпотеки не виконував, суд вважає, що слід звернути стягнення на квартиру загальною площею 49,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк».
Відповідно до ст.109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.
А тому суд вважає, що слід виселити ОСОБА_2 з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з договором застави товару в обороті № МЗ-9 від 01.11.2006 року, укладеним між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, останній для забезпечення виконання ОСОБА_2 кредитного договору надав в заставу належне йому майно, опис якого зазначено в договорі застави № 1.
Згідно з ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до вимог договору.
А тому суд вважає, що слід передати в заклад ПриватБанку шляхом вилучення у ОСОБА_3 належне йому на праві власності заставлене майно, яке зазначено в договорі застави товару в обороті № МЗ-9 від 01.11.2006 року; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МЗ-9 від 01.11.2006 року в сумі 34239,69 звернути стягнення на майно, яке зазначено в договорі застави товару в обороті № МЗ-9 від 01.11.2006 року шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмета застави від імені Заставодавця.
Суд вважає, що в задоволенні позовних вимог щодо укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою – покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу слід відмовити через відсутність правових підстав для задоволення таких вимог.
Згідно з ч.2 ст.40 Закону Укрїани «Про іпотеку», після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.
Враховуючи, що мешканці житлового будинку мають право протягом одного місяця з дня отримання вимоги про його звільнення проживати в житловому будинку, рішення суду про позбавлення права власності є саме по собі підставою для зняття з реєстрації місця проживання, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про зняття з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у м.Горохів Волинської області слід відмовити.
Керуючись ст. ст.10, 60, 212, 215, 226 ЦПК України,
ст. ст. 526, 1050 ЦК України, ст.ст.33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.109 ЖК України, суд,-
вирішив:
Позов задовольнити.
Звернути стягнення на квартиру загальною площею 49,00 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк».
Виселити ОСОБА_2 з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Передати в заклад ПриватБанку шляхом вилучення у ОСОБА_3 належне йому на праві власності заставлене майно, яке зазначено в договорі застави товару в обороті № МЗ-9 від 01.11.2006 року; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МЗ-9 від 01.11.2006 року в сумі 34239,69 звернути стягнення на майно, яке зазначено в договорі застави товару в обороті № МЗ-9 від 01.11.2006 року шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмета застави від імені Заставодавця..
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ЗАТ КМ «ПриватБанк» 1708,50 гривень державного мита та 250 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, всього 1958(одну тисячу дев’ятсот п’ятдесят вісім) гривень 50 копійок судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий Г.М. Адамчук