Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/778/380/18 Головуючий в 1-й інстанції - Кошева О.А.

Єдиний унікальний № 310/1764/18 Доповідач в 2-й інстанції - Фомін В.А.

Категорія - ст.130 ч.1 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Фомін В.А., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2018 року стосовно нього,

в с т а н о в и в:

постановою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2018 року до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнуто ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 із застосуванням стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 352,40 грн.

Як зазначено в постанові суду першої інстанції, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14.03.2018 року серії БД № 378121, 14.03.2018 року о 13 годині 37 хвилин в м. Бердянську по вул. Довганюка, 72-А, ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 2105, д/н НОМЕР_1, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (невиразна мова, звужені зіниці очей), від проходження медичного огляду, у встановленому законом порядку, категорично відмовився, у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що постанова суду першої інстанції є немотивованою, а висновки суду викладені в постанові не відповідають фактичним обставинам справи, що вказує на неповноту судового розгляду. Зазначає, що співробітники патрульної поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, а свідки його відмови від проходження медичного огляду в медичній установі відсутні. Письмові пояснення свідків, які містяться в матеріалах справи, сформульовані інспектором поліції і є ідентичними за своїм змістом, а тому не можуть бути використані як доказ при розгляді адміністративної справи. Крім того, апелянт вважає, що інспектор поліції не міг бути допитаний в судовому засіданні як свідок, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року N 1103 "Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції. На неповноту судового розгляду вказує також той факт, що в судовому засіданні опитаний лише один свідок ОСОБА_3, відомості про якого внесені до протоколу про адміністративне правопорушення, і який пояснив, що був запрошений зафіксувати факт відмови водія від проходження медичного огляду, однак він не зазначив, що вказаний факт якимось чином був ним зафіксований. Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні не допитувався. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує, що дійсно відмовився їхати до медичного закладу, оскільки не вважав за необхідне це робити, однак ніхто офіційно пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі йому не пропонував. Вважає, що суд застосував при розгляді справи явно формальний та спрощений підхід, а тому постанова підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, просить постанову районного суду скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши в судовому засіданні ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково у зв'язку з наступним.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 283 КУпАП випливає, що постанова суду має бути вмотивованою.

Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вказаних вимог суддя суду першої інстанції при постановці судового рішення дотрималась частково в зв'язку з наступним.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії БД №378121 від 14 березня 2018 року (а.с.1); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.3); письмовими поясненнями свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.4,5); відеозаписами, які містяться на доданому до матеріалів справи оптичному носії DVD-R, на якому зафіксовані обставини події від 14.03.2018 року; показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наданими в судовому засіданні, щодо відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп'яніння

Диспозицією ст. 130 КУпАП, окрім іншого, передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом, і факт його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння підтверджений наявними і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Дослідивши в судовому засіданні наведені докази, суддя суду першої інстанції згідно до вимог ст.252 КУпАП надав їм належну оцінку, перевіривши відповідно до ст.251 КУпАП їх на предмет належності та допустимості, у зв'язку з чим вірно встановив фактичні обставини справи щодо керування ОСОБА_2 транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 з приводу того, що йому не пропонували пройти огляд на стан сп'янінні, то вони спростовуються відеозаписом, який долучено до матеріалів справи і згідно якого ОСОБА_2 запропонували пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, на що той відповів відмовою.

Відповідно п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за N1413/27858, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Вказані вимоги Інструкції жодним чином не забороняють допит співробітника поліції в якості свідка, в судовому засідання з приводу надання ним пояснень, щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення, що спростовує доводи апелянта з цього приводу.

Крім того, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що судом допущено спрощений підхід до розгляду справи, оскільки в судовому засіданні не був допитаний свідок ОСОБА_4 Між тим, під час апеляційного розгляду встановлено, що судом першої інстанції були прийняті міри щодо виклику вказаного свідка, однак в судове засідання він не з'явився з невідомих суду причин, а обставини, які були встановлені судом першої інстанції і підтверджені дослідженими під час судового розгляду доказами, є достатніми для висновку суду про наявність вини ОСОБА_2 поза розумним сумнівом, а тому доводи апеляції в цій частині правильності висновків суду не спростовують.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в апеляційній скарзі сам апелянт не заперечує факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, однак зауважує на порушення процедури направлення його на огляд, між тим під час апеляційного розгляду вказані порушення не встановлені.

Вина ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є очевидною і повністю підтверджується матеріалами справи, а отже з висновками суду першої інстанції, погоджується і суд апеляційної інстанції.

Що стосується адміністративного стягнення застосованого до ОСОБА_2, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до довідки виданої Відділом превенції Бердянського ВП ГУПН в Запорізькій області, ОСОБА_2 посвідчення водія не отримував (а.с.6), вказані обставини підтверджені самим ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду, і не дивлячись на те, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає альтернативного призначення покарання, враховуючи положення п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року, суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, коли винна особа взагалі не мала такого права.

Виходячи принципу правової визначеності, який є складовою права на справедливий судовий розгляд закріплений у ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, та керуючись принципами верховенства права, постанова судді районного суду підлягає зміні в частині виключення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2018 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із застосуванням стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік - змінити в частині призначення стягнення.

Виключити з постанови Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 травня 2018 року призначення ОСОБА_2 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 (один) рік і вважати його підданим стягненню у виді штрафу в розмірі 10200 гривень.

В решті постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області залишити без змін.

Постанова Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області В.А. Фомін