Справа № 2-14/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

           23 червня 2009 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя                       Сухоруков А.О.,

при секретарі                           Бакум І.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника заявника ОСОБА_2,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, треті особи: Виконавчий комітет Самарської районної ради, Восьма ОСОБА_4 державна нотаріальна контора , Комунальне підприємство «ОСОБА_4 міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_5, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини на 29/200 часток квартири, визнання права власності за набувальною давністю на інші 29/200 часток квартири;

за заявою Виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, заінтересовані особи: ОСОБА_4 міська рада, Восьма ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «ОСОБА_4 міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання спадщини відумерлою, суд -

В С Т А Н О В И В :

    03.05.07р. ОСОБА_3  звернулася до суду із позовом до Виконавчого комітету  Самарської районної ради, треті особи:, Восьма ОСОБА_4 державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «ОСОБА_4 міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання права власності на 29/100 часток квартири. 10 травня 2007р. ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська позовна заява була залишена без руху та надано строк для усунення недоліків до 25 травня 2007р. 23.05.07р. позивачка надала виправлену позовну заяву зазначивши відповідачем ОСОБА_4 міську раду, та просивши визнати право власності на 29/100 часток квартири за набувальною давністю. 01 червня 2007р. ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11 липня 2007р.

11 липня 2007р. під час судового засідання було залучено в якості третіх осіб Виконком Самарської районної у м. Дніпропетровську ради та ОСОБА_5

Додатковою позовною заявою від 22.10.2007 р. позивач ОСОБА_3, зазначивши також як третіх осіб Виконавчий комітет Самарської районної ради, ОСОБА_5, просила визнати за нею право власності на 29/200 часток квартири за набувальною давністю, на інші 29/200 – в порядку спадкування за законом.

Згідно заяв про зміну позовних вимог від 03.09.2008 р. позивач просила визначити додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини на 29/200 часток квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6, померлої 18 вересня 2002 р., від 25.03.2009 року – ще і про визнання причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 поважною; від 23.04.2009 р. – і про визнання права власності на 29/200 часток квартири за набувальною давністю.

24.03.08р. до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява Виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, заінтересовані особи: Територіальна громада м. Дніпропетровська в особі ОСОБА_4 міської ради, Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, КП «ОСОБА_4 міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання спадщини відумерлою. 3 квітня 2008р. ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська, було відкрито провадження по справі.

6 червня 2008р. ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська було об’єднано в одне провадження цивільну справу №2-105/08 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, треті особи – Виконавчий комітет Самарської районної в місті ОСОБА_4 ради, Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «ОСОБА_4 міжміське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_5, про визнання права власності на 29/100 часток квартири у порядку спадкування за законом, визнання права власності на 29/100 часток квартири у порядку набувальної давності та цивільну справу №2-о-80/08 за заявою Виконавчого комітету Самарської районної в м. Дніпропетровську ради, заінтересовані особи – ОСОБА_4 міська рада, Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «ОСОБА_4 міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання спадщини відумерлою.

Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_3 обґрунтувала наступним.

    Згідно свідоцтва про право приватної власності на житло від 27 лютого 1995р., її сестрі – ОСОБА_6, та її свекрові від першого шлюбу – ОСОБА_7, на підставі спільної сумісної власності належало 29/100 приміщення квартири спільного заселення за адресою: вул. Космонавта Волкова 24/1.

    Незважаючи на те, що перший чоловік її сестри помер невдовзі після укладання шлюбу (13 серпня 1962р.), ОСОБА_6 продовжувала постійно підтримувати стосунки та вести спільне господарство із ОСОБА_7.

    3 липня 1995р. колишня свекруха її сестри померла. Після її смерті відкрилася спадщина на усе належне їй майно, у тому числі і на її частку приміщення квартири спільного заселення за адресою: вул. Космонавта Волкова 24/1. Однак, ні у встановлений законом строк, ні пізніше ніхто своїх прав на спадкове майно не заявив.

    З моменту смерті ОСОБА_7, її частка приміщення квартири спільного заселення за адресою: вул. Космонавта Волкова 24/1 (умовно Ѕ частка), фактично нікому не належала, однак знаходилася у постійному користуванні другого із співвласників квартири: ОСОБА_6.

    18 вересня 2002р. помирає ОСОБА_6 Після її смерті відкривається спадщина на усе належне їй майно, у тому числі і на її частку приміщення квартири спільного заселення за адресою вул. Космонавта Волкова 24/1.

    ОСОБА_8, як син спадкодавця, тобто спадкоємець першої черги, прийняв спадщину, так як на момент смерті проживав разом із спадкодавцем, та продовжив користуватись усім майном також і після смерті своєї матері, ОСОБА_6. Його користування спадковим майном підтверджується довідкою Придніпровського КСПП від 16.12.2002р., та заявою на  ім’я директора ПКСПП від 16.12.2002 р.

    4 жовтня 2005р. помер ОСОБА_8. Після його смерті відкрилася спадщина на усе належне йому майно, у тому числі і на приміщення квартири спільного заселення за адресою: вул. Космонавта Волкова 24/1.

    ОСОБА_3 як тітка спадкодавця, у встановлений законом строк, для прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину, звернулася до Восьмої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори. Інших спадкоємців, та осіб, які претендували б на право власності на 29/100 частки квартири АДРЕСА_2, крім неї не існує.

    Під час звернення нотаріус оглянула представлені документи, та зазначила, що, згідно інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», не може видати їй свідоцтво про право на спадщину, так як вона не надала відповідних документів про прописку померлих на день смерті, а ОСОБА_7 не відноситься до кола спадкоємців.

    25.03.09р. позивачка надала уточнення до заяви про зміну позовних вимог:

    Вона, ОСОБА_3, не звернулась до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті своєї рідної сестри ОСОБА_6, померлої 18 вересня 2002р., оскільки згідно з ст. 529 ЦК УРСР спадкоємцем першої черги був її син ОСОБА_8.

    Після смерті свого небожа ОСОБА_8, який помер 04.10.2005р. вона звернулася до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом (реєстраційний №120 від 15.02.2006р., спадкова справа №102/06), але нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

    Також їй стало відомо, що ОСОБА_8 у встановленому законом порядку не встиг прийняти та оформити спадщину, оскільки дуже тяжко хворів, постійно перебував на лікуванні в стаціонарному відділені №2 ОКЗ «Протитуберкульозний диспансер м. Дніпропетровська», де і помер.

    З наведеного вбачається, що вона пропустила строк прийняття спадщини після померлої своєї рідної сестри ОСОБА_6 з поважних причин, оскільки на той момент був живий її син ОСОБА_8.

    В уточнених позовних вимогах вона просила:

    Визнати причину пропуску строку для прийняття спадщини після смерті її рідної сестри ОСОБА_6 поважною.

    Визначити для неї додатковий строк у три місяці для подання до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, після смерті 18 вересня 2002р. її рідної сестри ОСОБА_6 для прийняття спадщини на 29/200 частки – квартири АДРЕСА_3.

    22.06.09р. під час судового засідання ОСОБА_3 подала заяву про зміну позовних вимог, та просить визнати причину пропуску строку для прийняття спадщини після її рідної сестри ОСОБА_6 поважною.

    Визначити для неї додатковий строк у три місяця для подання до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, після смерті 18 вересня 2002р. її рідної сестри ОСОБА_6 для прийняття спадщини на 29/200 частки – квартири АДРЕСА_4.

Визнати за нею, ОСОБА_3, право власності на 29/200 частки квартири АДРЕСА_4, за набувальною давністю.

    Виконавчий комітет Самарської районної у м.Дніпропетровську ради свої вимоги обґрунтував наступним.

    Квартира АДРЕСА_5 є квартирою спільного заселення.

    29/100 частин квартири АДРЕСА_5 належить громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 27 лютого 1995р. виданого Придніпровською ГРЕС.

    29/100 частин квартири №1 складаються з наступних приміщень: житлова кімната – 6, житловою площею 12,5 кв.м., а також у загальному користуванні: 1 – коридор, 2 – туалет, 3 – кухня, 7,8 – кладові.

    ОСОБА_7 народилася 16 грудня 1908 р. у  селищі Оленівка, Синельниківського району Дніпропетровської обл., померла 3 липня 1996р. у віці 86 років у селищі Іларіонове, що підтверджується актовим записом про смерть №105 від 5 липня 1995р., зробленим Іларіонівською сільською радою.

    ОСОБА_7 була співвласником 29/100 частин квартири АДРЕСА_5, але постійно проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1

    Громадянка ОСОБА_6, народилася 5 жовтня 1938р. у місті ОСОБА_4, померла 15 вересня 2002р. у віці 63 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть 1-КИ №453452, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Самарського районного управління юстиції міста ОСОБА_4 від 18 вересня 2002р.

    За життя ОСОБА_6 була зареєстрована та до смерті фактично проживала сама за адресою квартира АДРЕСА_5, що підтверджується довідкою житлово-комунального відділу Придніпровського КСБУ від 16.09.2002р. №960.

    ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, є сином ОСОБА_6 за життя з матір'ю не проживав та не був зареєстрований за її адресою реєстрації.

    В установлений законом строк ОСОБА_8 не звернувся до державної нотаріальної контори із заявою та не оформив прав на спадкове майно після померлої матері.

    4 жовтня 2005р. ОСОБА_8 помер у віці 39 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 15 лютого 2006р. На момент смерті ОСОБА_8 мешкав у місті Дніпропетровську по вул. Нижегородській, буд. 23.

    Після смерті ОСОБА_7, також як і після смерті ОСОБА_6, ніхто не прийняв спадщину та не претендував на спадкове майно, так як у встановлений законом строк не оформив права на нього.

    З часу смерті ОСОБА_6 у 29/100 частин квартири АДРЕСА_5 ніхто не проживав, кімната стоїть зачиненою. Балансова вартість квартири АДРЕСА_5, складає – 16899грн.

    Заявник просить визнати спадщину, що відкрилася після смерті громадян ОСОБА_7, померлої 3 липня 1996р. та ОСОБА_6, померлої 15 вересня 2002р. у вигляді 29/100 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_5 відумерлою.

    Визнати 29/100 частин трикімнатної квартири АДРЕСА_5      комунальною власністю територіальної громади міста ОСОБА_4.    

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позовних заявах. ОСОБА_3 пояснила, що не була зареєстрована за адресою знаходження спірного нерухомого майна, але відвідувала сестру, доглядала кімнату після її смерті.

Представник ОСОБА_4 міської проти позову ОСОБА_3 заперечував, оскільки нею пропущено строк подання заяви про прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_6, надалі згідно письмової заяви від 13.05.09 р., відповідач просив розглядати справу за їх відсутності.

Представник заявника – Виконавчого комітету Самарської районної у м.Дніпропетровську ради, проти позову заперечувала у повному обсязі, просила позов залишити без задоволення. Підтримала вимоги заяви про визнання спадщини відумерлою, оскільки інших спадкоємців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 немає, а ОСОБА_3, будучи рідною сестрою ОСОБА_6, пропустила строк подання заяви про прийняття спадщини, фактично спадщину не приймала і за адресою спірного нерухового майна не проживала.

Треті особи просили суд розгядати справу за їх відсутності, Восьма ДДНК у письмових поясненнях зазначила, що спадкові справи і заповіти не складалися, свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не видавалися. Після смерті ОСОБА_8 заведено спадкову справу за заявою ОСОБА_3, інших спадкоємців немає. Нотаріусом було відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ОСОБА_7 відповідно до ЦК України 1963 року не відносилася до спадкодавців (стосовно ОСОБА_8), також не надано документів про прописку померлих на день смерті (а.с. 31 т.2).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов ОСОБА_3, як і заява Виконкому Самарської районної у м.Дніпропетовську ради, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_5 є квартирою спільного заселення, і     29/100 частин цієї квартири належали громадянам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 27 лютого 1995р., виданого Придніпровською ГРЕС згідно розпорядження №958 (а.с. 9 т.2).

    29/100 частин квартири №1 складаються з наступних приміщень: житлова кімната – 6, житловою площею 12,5 кв.м., а також у загальному користуванні: 1 – коридор, 2 – туалет, 3 – кухня, 7,8 – кладові, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим станом на 23.02.2007 року (а.с. 13-16 т.2).

    ОСОБА_7 та ОСОБА_6 були співвласниками 29/100 частин квартири АДРЕСА_5, кожній з них належало по 29/200 часток цієї квартири, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.11.2006 р. №12607350 (а.с.25 т.1), та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.03.2007 року №13953632 (а.с. 26 т.1)

ОСОБА_7 померла 3 липня 1996р. у віці 86 років у селищі Іларіонове, що підтверджується актовим записом про смерть №105 від 5 липня 1995р., зробленим Іларіонівською сільською радою (а.с. 22 т.1).

    ОСОБА_6 померла 15 вересня 2002 р. у віці 63 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть 1-КИ №453452, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Самарського районного управління юстиції міста ОСОБА_4 від 18 вересня 2002р. (а.с. 9 т.1)

    За життя гр. ОСОБА_6 була зареєстрована та до смерті фактично проживала за адресою квартира ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідкою житлово-комунального відділу Придніпровського КСБУ від 16.09.2002р. (а.с. 11 т.2).

    ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, є сином ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 19 т.1), але за життя з матір'ю не проживав та не був зареєстрований за її адресою реєстрації – помер 04 жовтня 2005 року згідно свідоцтва про смерть (а.с. 17 т.1), на час смерті згідно заяви про прийняття спадщини від 15 лютого 2006 року ОСОБА_3 (за текстом заяви – «Мягка») ОСОБА_9 мешкав по вул. Нижегородська, 23 у м.Дніпропетровську (а.с. 63 т.1).

Родинні відносини ОСОБА_3 та ОСОБА_6 підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьками якої вказані ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 7), її свідоцтвом про одруження з ОСОБА_13 від 04 листопада 1971 року, запис №7912, згідно якого їй присвоєно прізвище ОСОБА_13 (а.с. 8 т.1); записом акта про народження ОСОБА_14 від 27 жовтня 1938 року №2440, батьками якої вказані ОСОБА_11 і ОСОБА_15 (а.с. 11 т.1), свідоцтвом про одруження ОСОБА_14 та ОСОБА_16 від 20.08.1960 року, запис №141, прізвище дружині присвоєно ОСОБА_7 (а.с. 18 т.1), записом акта про одруження №5 ОСОБА_17 та ОСОБА_18 від 09 січня 1965 року, прізвище дружини після реєстрацї шлюбу – ОСОБА_18 (а.с. 10 т.1). Письмові докази того, що ОСОБА_16, який помер у серпні 1962 року (а.с. 16 т.1), є сином ОСОБА_7, у справі відсутні.

Від імені ОСОБА_8 16.12.2002 року, тобто вже після смерті ОСОБА_6,  подавалася заява на прописку за адресою АДРЕСА_6 (а.с. 14 т.1), згідно довідки Придніпровського комбініта соціально-побутових послуг від 16.12.2002 року ОСОБА_8 проживав у зазначеній приватизованій квартирі (а.с. 15 т.1), але доказів про його реєстрацію за цією адресою суду не надано.

Спадкові справи і заповіти не складалися, свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не видавалися. Після смерті ОСОБА_8 заведено спадкову справу за заявою ОСОБА_3, інших спадкоємців немає, що підтверджується витягами зі Спадкового реєстру, заявою ОСОБА_19 (а.с. 59-62 т.1, а.с. 32-41 т.2).

Зазначені спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст.1220 ЦК України с падщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, що визначено ст. 1221 ЦК України.

ОСОБА_3 після смерті своєї сестри ОСОБА_6 спадщини не приймала, тому що не проживала з нею і заяви про прийняття спадщини не подавала, оскільки був живий ОСОБА_8

Згідно ст. 1270 ЦК України  для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Статтею 1272 ЦК України передбачені наслідки пропущення строку для прийняття спадщини:  якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Зважаючи на ті обставини, що після смерті ОСОБА_6 15.09.2002 року до 04.10.2005 року був живий її син ОСОБА_8, і ОСОБА_3 внаслідок цього не претендувала на спадщину після смерті сестри, помилково вважаючи, що ОСОБА_8 прийняв спадщину, а 15.02.2006 року подала заяву про прийняття спадщини після ОСОБА_8, то причину пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 слід визнати поважною і надати додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини на 29/200 часток квартири.

Що стосується визнання права власності на інші 29/200 часток квартири, які належали ОСОБА_7, то слід зазначити, що оскільки остання померла 03.07.1996 р., ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_6 не були згідно ЦК Української РСР її спадкоємцями,  а ст. 344 ЦК України діє з 01 січня 2004 року, тобто вже після смерті і ОСОБА_7, і ОСОБА_6, ОСОБА_3 не володіла протягом десяти років спірним нерухомим майном, як того вимагає ч.1 ст. 344 ЦК України, приєднати увесь час, протягом якого 29/200 спірної квартири володіла ОСОБА_6 на підставі ч.2 ст. 344 ЦК України не вбачається правомірним.

Крім того, відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, тобто до 01 січня 2001 року. Доказів того, що позивач ОСОБА_3 володіла до 01.01.2001 року часткою спірної квартири, суду не надано, що унеможливлює застосування ст. 344 ЦК України та є підставою для відмови ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за набувальною давністю на інші 29/200 часток квартири, які належали ОСОБА_7

Відповідно до статті 1277 ЦК України  у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

 Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Суд доходить висновку, що після смерті ОСОБА_7 спадщину у вигляді 29/200 часток квартири АДРЕСА_7 ніхто не прийняві не міг на той час прийняти, відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, отже слід визнати 29/200 часток спірної квартири відумерлою спадщиною, частково задовольнивши заяву Виконавчого комітету Самарської районної у м.Дніпропетровську ради.

Керуючись     ст.ст. 1220, 1221,1270, 1272, 1277 ЦК України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 130, 208, 209, 212-215, 218, 274, 278 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

     Позов задовольнити частково.

Визнати причину пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 поважною.

Визначити ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини на 29/200 часток квартири АДРЕСА_7 після смерті ОСОБА_6, померлої 18 вересня 2002 року, в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні позовних вимог про визнання права власності за набувальною давністю на інші 29/200 часток квартири відмовити.

Заяву Виконавчого комітету Самарської районної у м.Дніпропетровську ради задовольнити частково.

Визнати спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_7, померлої 03 липня 1996 року, у вигляді 29/200 часток квартири АДРЕСА_7, відумерлою.

Визнати 29/200 часток квартири АДРЕСА_7 комунальною власністю територіальної громади міста ОСОБА_4.

У задоволенні заяви про визнання відумерлою спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, померлої 18 вересня 2002 року, у вигляді 29/200 часток квартири АДРЕСА_7, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя              (підпис)                       А.О. Сухоруков  

Згідно з оригіналом.

Суддя                             А.О. Сухоруков

Рішення законної сили не набрало.