Справа № 2а-1258-2009
Постанова
іменем України
10 листопада 2009 року Горохівський районний суд
Волинської області
в складі:
головуючого – Адамчук Г.М.,
при секретарі – Наконечній Л.П.,
за участю позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горохові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комісії Львівського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань пов’язаних із встановленням статусу учасника війни про визнання відмови про надання статусу учсника бойових дій незаконною та зобов’язання комісії визнати учасником бойових дій та видати належний документ встановленого зразка,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати відмову комісії Львівського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань пов’язаних із встановленням статусу учасника війни незаконною, зобов’язати комісію Львівського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань пов’язаних із встановленням статусу учасника війни визнати його учасником бойових дій та видати належний документ встановленого зразка.
Мотивує свій позов тим, що 1 жовтня 1988 року його було зараховано курсантом першого курсу Львівської ССШМ МВС СРСР, яку закінчив 30 серпня 1990 року. Під час навчання, в 1989 році його двічі направляли в Азербайджанську РСР у відрядження для несення служби по охороні громадського порядку та приймав участь у врегулюванні міжнаціонального збройного конфлікту між громадянами азербайджанської та вірменської національності, де на той час було введено режим надзвичайного стану. Осінню 2007 року він з відповідною заявою звернувся до комісії Львівського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань пов’язаних із встановленням статусу учасника війни про визнання його учасником бойових дій та видачу посвідчення встановленого зразка, однак в задоволенні його заяви було відмовлено через те, що Азербайджанська РСР не включена до переліку держав, де проходили бойові дії. Просить задовольнити його позовну заяву.
В судове засідання представник комісії Львівського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань пов’язаних із встановленням статусу учасника війни не з’явився, хоча належним чином повідомлявся судовою повісткою про час та місце розгляду справи.
Суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.
Згідно з ст.5 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Як вбачається з листа комісії Львівського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань, пов”язаних із встановленням статусу учасника війни від 10.09.2009 року, позивачу було відмовлено у визнанні його учасником бойових дій, так як Азербайджанська РСР відсутня у переліку держав, де проходили бойові дії.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 під час навчання в Львівській спеціальній середній школі міліції відповідно до розпорядження МВС СРСР був відряджений в складі спеціального батальйону в Азербайджанську РСР для виконання завдань по охороні громадського порядку, забезпечення законності та правопорядку в м.Баку Азербайджанської РСР та приймав участь у врегулюванні міжнаціонального збройного конфлікту між громадянами азербайджанської та вірменської національностей, де на той час було введено режим надзвичайного стану.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63 було затверджено перелік держав та періодів бойових дій на їх території. На підставі цього переліку, поряд з іншими країнами та датами, вказано „інші країни після грудня 1979 року”, тобто перебування позивача в даній республіці охоплюється цим періодом.
Суд вважає, що є загальновідомими факти, що в період, який передував відокремленню колишніх союзних республік РСР та створення на їх території незалежних держав, виникали непоодинокі етнічні конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками.
Збройні сили СРСР і органи внутрішніх справ в даних регіонах виконували бойові завдання, метою яких було захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін.
За час існування Союзу РСР та партійного державного панування влада замовчувала існування міжнаціональних конфліктів та участь в їх врегулюванні збройних сил та органів внутрішніх справ і ведення в місцях їх існування бойових дій.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яким у встановленому законом порядку видано посвідчення учасників бойових дій, підтвердили вищенаведені факти про те, що вони разом з ОСОБА_1 дійсно у вищевказаний період часу перебували у відрядженні в складі спецбатальйону в Азербайджанській РСР, де на той час велися бойові дії та виконували поставлені перед ними спецзавдання в умовах надзвичайного стану, комендантської години з застосуванням зброї в бойовій екіпіровці. Крім того, комісія Львіського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань, пов”язаних із встановленням статусу учасника війни 20 червня 2007 року згідно з протоколом № 2 ОСОБА_6 визнано учасником бойових дій. Такий же статус отримали і інші особи, хоча позивачу було відмовлено в наданні цього статусу.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що хоча Азербайджанська РСР і не включена в перелік держав і періодів бойових дій на її території, який затверджений постановою КМУ № 63 від 08.02.1994 року, але під час розгляду справи було встановлено, що позивач виконував завдання держави в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах в м.Баку та навколишніх селах Азербайджанської РСР.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує ст.9 КАС України, яка визначає, що в разі відсутності закону, що регулює спірні правовідносини, суд застосовує Закон, який регулює подібні відносини, а при відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права.
Керуючись ст.ст.7,9,11,17,86,159,163 КАС України, Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року №3551-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63, -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати відмову комісії Львівського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань пов’язаних із встановленням статусу учасника війни незаконною.
Зобов’язати комісію Львівського державного університету внутрішніх справ з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій та питань пов’язаних із встановленням статусу учасника війни визнати його учасником бойових дій та видати належний документ встановленого зразка.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження
Головуючий