Справа №2-969/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
25 червня 2009 року Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючий, суддя Сухоруков А.О.,
при секретарі Бакум І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Телеком-Сервіс», про захист прав споживачів, розірвання договору, стягнення коштів за встановлення телефону, відшкодування моральної шкоди, у порядку заочного розгляду,
ВСТАНОВИВ:
12 березня 2009 року позивач звернулася до Самарського районного суду м.Дніпропетровська із цим позовом про захист прав споживачів.
Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 24.03.2009 року було призначено попереднє судове засідання на 21 травня 2009 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 30 червня 2000 року вона уклала із відповідачем договір №У-181 про надання послуг електрозв'язку (надалі по тексту договір-1) та договір №Д-181 про надання додаткових прав абоненту (надалі по тексту договір-2). Згідно пункту 2.1.1. договору-1 відповідач зобов'язався здійснити встановлення та підключення кінцевого пристрою споживача до місцевої телефонної мережі протягом 7 днів з моменту оплати, що й виконав відповідач належним чином та згідно пункту 2.1.2. договору-1 відповідач зобов'язався забезпечити безперебійну роботу телефонного зв'язку та вжити заходів по усуненню пошкодження в термін відповідно з діючими правилами. Усі зобов'язання, що вона взяла на себе за цим договором, вона виконувала із моменту укладання договору належним чином.
Відповідно із пунктом 1.1. договору-2 відповідач також зобов'язався забезпечити безперебійну якісну роботу телефонного зв'язку та вжити заходів по усуненню пошкодження в термін відповідно з діючими правилами.
Із самого початку виникнення правовідносин із відповідачем його послуги ніколи не були якісними, зв'язок був низької якості (то тріск у телефонній трубці, то абонент позивача не чує чи вона не чує абонента) та зникав періодами до двох тижнів. Але все-таки їй був потрібен телефонний зв'язок, а тому позивач вимушена була хоча й скаржитися в усному порядку, але миритися із такою ситуацією.
Коли у неї знову зник телефонний зв'язок, що надає їй відповідач, у жовтні 2007 року, то позивач також подзвонила до абонентського відділу відповідача та їй як завжди пообіцяли відновити зв'язок у найкоротший термін. Але цього разу навіть протягом двох тижнів їй зв'язок не відновили, а більш того, при її зверненнях до абонентського відділу у телефонному режимі, почали грубити та кидати телефонну трубку. Тоді вона подала письмову заяву до абонентської дільниці, що розташована у м.Дніпропетровську. Але навіть на письмове звернення їй так й не надійшла відповідь, а при наступному її візитові до абонентської дільниці у м.Дніпропетровську, з'ясувалося, що її вже немає, тобто для абонентів м.Дніпропетровська ніякого абонентського пункту у м.Дніпропетровську не залишилося. Тоді позивач повторно подала заяву щодо відсутності телефонного зв'язку, але направила її поштовим відправленням на адресу відповідача у м.Нікополі. Але й цього разу її заява нічого не змінила, хоча її заяву відповідач отримав, про що їй надійшло поштове повідомлення про вручення відправлення.
Зрозумівши, що відповідач уникає будь-яких контактів із своїми абонентами, позивач почала направляти скарги на незаконну бездіяльність відповідача щодо усунення пошкоджень на його телефонній мережі, до державних установ, що покликані захищати права споживачів. Так, вона зверталася й до Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів, і до Національної комісії з питань регулювання зв'язку України. Результатом розгляду усіх її звернень виявилося те, що керівництво відповідача лише було притягнуто до адміністративної відповідальності та відповідачу було надано припис про усунення порушень прав абонентів. Але до головного результату всі ці дії державних установ так й не призвели - телефонний зв'язок позивачеві так і не було відновлено.
У своїх листах-відповідях їй повідомлялося, що зв'язок у неї у домоволодінні відсутній через крадіжки телефонного кабелю та що кожного разу як відповідач відновить кабель, то не проходить і години, як його знову викрадають зловмисники. Всі ці пояснення складені лише зі слів відповідача та, на її погляд, не мають жодного відношення до дійсної причини відсутності у неї зв'язку. Оскільки не може бути водночас вирізаний кабель та чутися у її телефонній трубці якісь звуки (відгуки радіостанцій та слабкий начебто зумер) окрім зумеру станції та періодично дзвонити телефонний апарат, але при підніманні трубки замовкати. Та до того ж якби вирізаний, за словами відповідача, кабель був хоча би на годину відновлений, то це не могло залишитися непоміченим з її боку, оскільки вона регулярно перевіряє справність зв'язку.
Позивачеві до сьогоднішнього дня й не відомо, чи були (чи є) пошкодження на мережі відповідача, але якщо навіть вони були (чи є досі), то строки відновлювальних робіт ніяким чином не можуть складати роки.
Своєю бездіяльністю щодо відновлення у позивача у домоволодінні телефонного зв'язку відповідач також завдав їй моральної шкоди. Оскільки її будинок розташований на доволі віддаленій від міської інфраструктури частині міста, то телефонний зв'язок для неї є дуже важливим. Саме керуючись такою нагальною потребою у телефонному зв'язку, вона й заплатила відповідачу доволі високу ціну за встановлення телефону, адже він обіцяв якісний і постійний зв'язок. А виявилося навпаки, що зв'язок ніколи не був якісний та згодом взагалі зник. А для неї, пенсіонерки, телефонний зв'язок - важлива частина життя.
Позивач просить суд розірвати договір №У-181 про надання послуг електрозв'язку та договір №Д-181 про надання додаткових прав абоненту, що укладені між нею та TOB Компанія «Телеком-Сервіс»; стягнути із TOB Компанія «Телеком-Сервіс» на її користь суму 3264,00 грн, що була сплачена за встановлення телефону; стягнути із TOB Компанія «Телеком-Сервіс» на її користь суму 5000,00 грн, у якості відшкодування завданої моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги і наполягала на задоволенні своїх позовних вимог з підстав, наведених у позовних заявах.
Представник відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 30 червня 2000 року ОСОБА_1 уклала із відповідачем договір №У-181 про надання послуг електрозв'язку (а.с. 6) та договір №Д-181 про надання додаткових прав абоненту (а.с. 7).
ОСОБА_1 сплачено ТОВ Компанія «Телеком-Сервіс» за встановлення телефону по вул. Томська, 238 у м.Дніпропетровську 3264 грн., що підтверджуєтся квитанцією від 24.06.2000 року (а.с. 6а).
Позивач зверталася до Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів, згідно відповіді якого від 4.04.2008 р. №П-27 перевірити ТОВ «Компанія «Телеком-Сервіс» не вдалося через перебування керівника савченко М.М. на лікірняному та вісутність інформації про місце перебування засновників компанії (а.с. 14); та до Національної комісії з питань регулювання зв'язку України, за відповідями якої від 01.03.08 №08-1292/24, 25.06.2008 р. №01-3739/24, 30.07.08 № 01-4304/24, 21.11.2008 №01-6719/124, 04.12.08 №01-6980 проведено перевірку, зв’язок відсутній внаслідок викрадення повітряної лінії кабелю та не віновлений протягом всього часу (а.с. 8-13).
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного Кодексу України, нормами Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» с поживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:
1) захист своїх прав державою;
2) належну якість продукції та обслуговування;
3) безпеку продукції;
4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);
5) відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;
6) звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;
7) об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів).
Так, згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У даному випадку немає передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки посилання позивача на важливість телефонного зв’язку не співвідноситься зі змістом наведених норм, відсутність телефонного зв’язку не є небезпечною для життя чи здоров’я продукцією.
Разом з тим за вимогами ст.651 ЦК України підставами для зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є істотне порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Суд вважає тривалу відсутність телефонного зв’язку істотним порушенням договірних умов з боку відповідача, оскільки позивач значною мірою позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору. Відповідач не забезпечив телефонний зв’язок та його відновлення протягом тривалого часу, в зв’язку з чим договори підлягають розірванню, сплачена сума за встановлення телефону – стягненню з відповідача.
Аналізуючи положення наведених норм законодавства, співставляючи їх зі встановленими фактичними обставинами справи і дослідженими доказами, суд вважає, що позивачеві всупереч вимог законодавства відповідачем були надані неякісні послуги електрозв’язку, не було забезпечено безперебойної роботи телефонного зв’язку, не вжито заходів по усуненню пошкодження в термін відповідно до умов договору.
Керуючись ст.ст. 23, 651, 1167 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 131, 169, 209, 212-215, 218, 224-225 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Розірвати договори №У-181 про надання послуг електрозв’язку від 30 червня 2000 року, та № Д-181 про надання додаткових прав абоненту від 30 червня 2000 року, укладені між ТОВ Компанія «Телеком-Сервіс» та ОСОБА_1.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Телеком-Сервіс» (вул. Жуковського, 85/1, м.Нікополь Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_1 3264 гривні за встановлення телефону та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи, всього 3294 грн.
У задоволенні позову частині вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Телеком-Сервіс» (вул. Жуковського, 85/1, м.Нікополь Дніпропетровської області) на користь держави судові витрати по справі у розмірі 51 грн. судового збору.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Телеком-Сервіс» (вул. Жуковського, 85/1, м.Нікополь Дніпропетровської області) на користь Державного підприємства «Судові інформаційні системи» недоплачену суму витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи у розмірі 220 (двісті двадцять) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя (підпис) А.О. Сухоруков
Згідно з оригіналом.
Суддя А.О. Сухоруков