Справа №2-74/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2009 року  Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

                  головуючий, суддя                                         Сухоруков А.О.,        

                   при  секретарі                                                 Лутицькій К.В.,

за участю представника позивача                     ОСОБА_1,

представника відповідача                         ОСОБА_2,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

28 січня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до Самарського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_4, третя особа: Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору довічного утримання від 31.05.1995 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, зареєстрований у Восьмій дніпропетровській державній нотаріальній конторі за реєстровим № 3-1433.

05.06.2008 року позивач доповнив позовні вимоги, просив розірвати договір довічного утримання від 31.05.1995 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, визнати за ОСОБА_3 право власності на домоволодіння №105 по вул Антарктичній у м.Дніпропетровську в порядку спадкування за заповітом.

У позові ОСОБА_3 посилається на те, що у 2002 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 дійшли усної угоди про наступне: ОСОБА_3 доглядає ОСОБА_5, а вона заповідає ОСОБА_3 домоволодіння, що знаходяться за адресою: вул. Антарктична, буд. 105, м. Дніпропетровськ.

Зазначене домоволодіння належало ОСОБА_5 на підставі рішення Народного суду Самарського району м.Дніпропетровська від 08.12.1983 р.

Позивач стверджує, що з 2002 р. постійно утримував ОСОБА_5. 20.05.03р. ОСОБА_5 склала заповіт, згідно якого у разі її смерті усе належне їй майно, в тому числі житловий будинок з надвірними побудовами і земельною ділянкою, що знаходяться за адресою: вул. Антарктична, буд. 105, м. Дніпропетровськ, вона заповідала ОСОБА_3

26.07.2005 р. ОСОБА_5 померла. У передбачений законом строк позивач звернувся до Восьмої Дніпропетровської державної таріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом. При підготовці документів з’ясувалось, що на домоволодіння накладений арешт у зв’язку з тим, що 31.05.1995р. був укладений договір довічного утримання між ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Позивач вважає, що договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, потрібно розірвати та визнати за ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за заповітом з тих підстав, що згідно п. 5 договору довічного утримання, ОСОБА_6 забов’язується довічно повністю утримувати ОСОБА_5, забезпечувати її харчуванням, одягом, наглядом і необхідною допомогою. Вартість матеріального забезпечення повинна складати один мільйон карбованців.

Після укладення договору ОСОБА_6 не тільки не виконував вимоги п. 5 договору довічного утримання, а й взагалі не навідувався до ОСОБА_5 Після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_6 не брав ніякої матеріальної участі у похоронах, і навіть на них не прийшов.

Позивач вважає, що як правонаступник ОСОБА_5 за заповітом має право заявляти позов про розірвання спірного договору довічного утримання, оскільки згідно ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просили їх задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_3 суду пояснив, що він особисто, а також члени його родини – дружина і теща, з 2002 року доглядали ОСОБА_5 До складення заповіту ОСОБА_5 йому повідомила, що колись давно ОСОБА_4 брав участь у її догляді, а потім покинув.

Після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_4 участі у її похоранах не брав і не був присутній.

Відповідач та його представник проти позову заперечували. Не оспорювали того факту, що ОСОБА_4 не брав участі у похованні ОСОБА_5, та останнім часом не відвідував її.

Представник відповідача вважав, що ОСОБА_3 не є належним позивачем, тому що розірвати договір довічного утримання можливо лише на вимогу сторони договору; крім того, спірний договір довічного утримання припинений зі смертю ОСОБА_5

Від третьої особи Восьмої ДДНК надійшли письмові пояснення та копії документів спадкової справи і договору довічного утримання ОСОБА_5 У письмових поясненнях Восьма ДДНК підтвердила факт укладення договору довічного утримання 31.05.1995 року за №3-143, відповідність вимогам діючого на той час законодавства і накладення заборони на відчуження домоволодіння. Також у Восьмій ДДНК заведена спадкова справа №473/05, заява №620 гр. ОСОБА_3 за заповітом ОСОБА_5, посвідченого 20.05.2003 року. Зазначено, що свідоцтва про право на спадщину ні за законом, ні за заповітом Восьмою ДДНК не видавалися . Просили розглядати справу без участі представника Восьмої ДДНК (а.с. 30).

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, покази свідків, дослідивши письмові докази справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що домоволодіння, яке знаходяться за адресою: вул. Антарктична, буд. 105, м. Дніпропетровськ, належало ОСОБА_5 на підставі рішення Самарського районного народного суду м.Дніпропетровська від 08.12.1983 р., зареєстрованого в БТІ 5 березня 1984 року (а.с. 44). Домоволодіння згідно технічного паспорту, виготовленому станом на 22 червня 2007 року, складається з: А-1 - житловий будинок, Б -   літня кухня, В,Г – сарай, Д,Ж,И,Л- сараї, М,З - убиральня, душ, №1-13 – споруди, Е – погреб, розташоване на земельній ділянці площею 1221 кв. м (а.с. 5-8).

Станом на 25.06.2008 року (і до теперішнього часу, оскільки ухвалою суду від 30.01.2008 року були вжиті заходи забезпечення позову) за даними Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 03.07.2008 р. №8422, право власності на нерухоме майно за адресою: вул. Антарктична, 105 у м.Дніпропетровську, зареєстровано за ОСОБА_5 (а.с. 72).

31.05.1995р. був укладений договір довічного утримання між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Восьмої ДДНК 31 травня 1995 р. в реєстрі за №3-143. За умовами договору, ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_4 домоволодіння по вул. Антарктичній, 105 у м.Дніпропетровську, а ОСОБА_4 зобов’язався довічно повністю утримувати ОСОБА_5 Одночасно з посвідченням договору, нотаріусом накладено заборону відчуження вказаного домоволодіння, до повного припинення договору довічного утримання. Заборону скасовано на підставі копії актового запису про смерть №866 від 05 серпня 2005 року, виданої Самарським віддлом РАЦС Дніпропетровського МУЮ 17.12.07 р. (а.с. 38).

20.05.03р., не розриваючи договору довічного утримання, ОСОБА_5 склала заповіт, згідно якого у разі її смерті усе належне їй майно, в тому числі житловий будинок з надвірними побудовами і земельною ділянкою, що знаходяться за адресою: вул. Антарктична, буд. 105, м. Дніпропетровськ, заповідала ОСОБА_3 (а.с. 10)

26.07.2005 р. ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 05 серпня 2005 року, актовий запис за №866 (а.с. 12)

05 серпня 2005 року ОСОБА_3 звернувся до Восьмої Дніпропетровської державної таріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 31). Постановою нотаріуса від 25.01.2008 року №352 ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5, у зв’язку з наявністю посвідченого договору довічного утримання між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 31.05.1995р. (а.с. 11).

Згідно показів свідків, ОСОБА_3 та члени його родини дійсно здійснювали догляд за ОСОБА_5, ОСОБА_4 такого догляду не здійснював принаймні з 1998 року і не брав участі у похованні ОСОБА_5

Так, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні дала покази, що вона була соціальним працівником і з 1998 року і до смерті у 2005 році обслуговувала ОСОБА_5, відвідувала її 2-3 рази на тиждень – приносила продукти, прибирала, прала. ОСОБА_5 говорила, що її раніше доглядав сусід, але покинув. Опікунів чи родичів у ОСОБА_5 не було, її ховали за участю ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_8 дала покази, що вона мешкає по сусідству з ОСОБА_5, ОСОБА_3 – зять ОСОБА_8, ОСОБА_4 – сусіди навпроти будинку ОСОБА_5, ОСОБА_4 – їх (ОСОБА_4) син, останнього вона не знала.

З 2002 року ОСОБА_8 по декілька разів на день ходила до ОСОБА_5, доглядала її без укладення будь-яких документів, про договір довічного утримання ніхто не говорив. Допомагали зять і донька – ОСОБА_3 і ОСОБА_9 У травні 2003 року ОСОБА_5 склала заповіт на користь ОСОБА_3, а вони продовжували догляд. У липні 2005 року ОСОБА_5 померла, вони її ховали з ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з’являвся.

Свідок ОСОБА_9, яка є дружиною ОСОБА_3, дала аналогічні свідчення і доповнила, що сама з 2002 року раз на тиждень приходила до ОСОБА_5 по догляду за нею, у 2003 році ОСОБА_5 оформила заповіт на її чоловіка.

Свідок ОСОБА_10, яка мешкає неподалік по вул. Антарктичній, підтвердила, що ОСОБА_8 на прохання ОСОБА_5 кожного дня доглядала останню до її смерті, ОСОБА_5 ховали ОСОБА_2 та його родичі.

Витрати та участь ОСОБА_3 у похованні ОСОБА_5 крім показів свідків підтверджуються також накладною від 27 липня 2005 року на покупку труни, хреста, вінка на суму 197 грн. (а.с. 50).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно п.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

При укладенні спірного договору довічного утримання були додержані вимоги норм Цивільного кодексу Української РСР щодо форми, змісту, суттєвих умов договору, передбачені ст.ст. 425-428 Кодексу: ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_4 будинок, а набувач майна зобов’язався надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.

Також договір згідно вимог ст. 426 Кодексу був нотаріально посвідчений, в зазначена оцінка відчужуваного будинку, а також види матеріального забезпечення, що надаються набувачем майна відчужувачеві, та їх грошова оцінка.

Нотаріусом вчинені дії по забезпеченню виконання договору згідно ст. 427 ЦК УРСР.

До 01 січня 2004 року за ст. 428 ЦК УРСР д оговір довічного утримання міг бути розірваний за вимогою відчужувача, якщо набувач майна не виконує обов’язків, взятих ним на себе за договором; за вимогою набувача майна, якщо з незалежних від нього обставин його майновий стан змінився настільки, що він не має змоги надавати відчужувачеві обумовлене забезпечення.

Проте ні відчужувачем ОСОБА_5, ні іншими особами спірний договір за життя ОСОБА_5 розірваний чи оспорений не був.

Нормами ЦК Української РСР станом на 31.05.1995 року не передбачалася державна реєстрація договору довічного утримання, внаслідок чого домоволодіння по вул. Антарктичній, 105 за даними КП «ДМБТІ» залишилося зареєстрованим за ОСОБА_5, тому за умовами спірного договору довічного утримання та чинним на той час законодавством відповідач ОСОБА_4 набув право власності на зазначене домоволодіння з моменту укладення договору, тобто з 31.05.1995 року.

Також Главою 37 «Довічне утримання» ЦК УРСР не було визначено терміну дії договору довічного утримання.

Оскільки ОСОБА_5 померла 26.07.2005 року, щодо підстав, порядку і наслідків розірвання спірного договору слід застосовувати правила Цивільного кодексу України, згідно ст. 755 якого договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини;

2) на вимогу набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Аналізуючи факти, встановлені у судовому засіданні в їх сукупності, співвідношуючи їх зі змістом приведених норм, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_3 не належить до кола осіб, на вимогу яких суд може розірвати договір довічного утримання. Крім того, спірний договір діяв з 31.05.1995 р. і припинений з 26.07.2005 року, розірвання судом припиненого (нечинного) на час розгляду спору договору цивільним законодавством не передбачено.

Керуючись ст.ст. 425-428 ЦК Української РСР, ст. 755 ЦК України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 131, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності в порядку спадкування на домоволодіння №105 по вул. Антарктичній у м.Дніпропетровську, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

          Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя         (підпис)         А.О. Сухоруков

Згідно з оригіналом.

Суддя                     А.О. Сухоруков

Рішення законної сили не набрало.