Справа № 2-255/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          01 липня 2009 року  Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

                   головуючого судді                                 Сухорукова А.О.        

                   при  секретарі                                         Бакум І.М.,

за участю представника відповідача                  ОСОБА_1,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права спадкування за законом разом зі спадкоємцем першої черги,

В С Т А Н О В И В :

21 серпня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до Самарського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, третя особа – Восьма ДДНК, про встановлення факту проживання однією сім’єю, визнання права спадкування за законом разом зі спадкоємцем першої черги.

У позові посилалася на те, що з 2002 року вона проживала разом з ОСОБА_4 в належному їй житловому будинку №8 по вул. Вільногірська в м.Дніпропетровську. Вона була дружиною брата її батька, ОСОБА_5, який помер понад 10 років назад. ОСОБА_4 була жінкою похилого віку, яка через похилий вік часто хворіла, тому вона турбувалася про неї, надавала їй допомогу, а саме виконула хатню роботу, готувала їжу, доставляла до медичних установ, доглядала за нею, надавала матеріальну допомогу. ОСОБА_4 мала сина, відповідача ОСОБА_3, але він мешкає в Пензенській області Російської Федерації і не приїжджав до матері протягом останніх тридцяти років.

8 грудня 2007 року ОСОБА_4 захворіла на інсульт головного мозку, в зв'язку з чим була госпіталізована до лікарні Швидкої допомоги.

09 лютого 2008 року померла ОСОБА_4. ОСОБА_2 повідомила відповідача про смерть матері, але він не приїхав на похорони матері. Вона  поховала ОСОБА_4 Після похорон вона зателефонувала відповідачу, що треба приїхати та оформити належним чином спадкові права на майно. Ще за життя ОСОБА_4 неодноразово наполягала на тому, що спадщина повинна бути поділена між нею та відповідачем. Відповідач ОСОБА_3 під час розмови з нею  відмовився від спадщини, посилаючись на те, що не доглядав за матір’ю, не ховав її і тому вважає, що вона має право на спадкування так як протягом останніх п'яти років проживала з   ОСОБА_4Є однією сім'єю. Після смерті ОСОБА_4, коли була на роботі, до будинку проникли та викрали правовстановлюючі документи на будинок. Вона звернулася з заявою до Самарського РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області.

У визначений законом строк позивач звернулася до Восьмої Дніпропетровської  державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 Під час прийняття заяви державний нотаріус повідомив їй, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4Є відкрита, крім неї заяву було подано ОСОБА_3, сином померлої. Також їй стало відомо, що 26 лютого 2008 року відповідач ОСОБА_3 довіреністю, посвідченою 26 лютого 2008 року державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори, номер в реєстрі 3-815, уповноважив ОСОБА_6 вести справу про оформлення його спадкових справ на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4, а після оформлення спадкових справ продати житловий будинок з господарчо-побутовими будівлями на умовах і на його розсуд. Про приїзд відповідача та про звернення його до нотаріальної контори їй не було відомо.

Позивач просить суд встановити факт проживання її, ОСОБА_2, з ОСОБА_7, померлою 09 лютого 2008 року однією сім'єю понад п'яти років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4; визнати її, ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4, померлої 09 лютого 2008 року, визнати за нею, ОСОБА_2 право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4. померлої 09 лютого 2008 року разом зі спадкоємцем першої черги - ОСОБА_3.

У судовому засіданні позивачка підтримала позов у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, і пояснила, що постійно протягом понад п’яти років доглядала за ОСОБА_4, проживала з нею однією сім’єю, відповідач ОСОБА_3, який постійно мешкає в Російській Федерації, жодного разу не приїздив, у телефонній розмові говорив, що відмовляється від спадщини на її користь, видав їй довіреність з правом оформлення та подальшого продажу спадкового майна – спірного домоволодіння. Її батько ОСОБА_5 постійно допомагав ОСОБА_3, брав участь у будівництві спірного будинку. Була усна домовленість з ОСОБА_3, що половина домоволодіння буде налажати ОСОБА_2, вона доглядала ОСОБА_4 у лікарні та ховала її, ОСОБА_3 навіть не приїхав на похорон. Вважала, що теперішні довірені особи ОСОБА_3 бажають заволодіти на свою користь будинком, залишивши його ні з чим.

Представник відповідача ОСОБА_1 заперечував проти позову в повному обсязі і пояснив, що спірне домоволодіння на підставі заповіту ОСОБА_4 повинне належати ОСОБА_3, ОСОБА_2 ніколи не проживала з померлою ОСОБА_4 і не піклувалася про неї, остання була спроможна сама піклуватися про себе. Вважав, що ОСОБА_2 чи опосередковано через неї інші особи, зокрема працівники міліції, бажають незаконно заволодіти спірним нерухомим майном чи його частиною.

Третя особа Восьма ДДНК про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, покази свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 09 лютого 2008 року померла ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого Самарським відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 12 лютого 2008 року, актовий запис № 160 (а.с. 7).

У свідоцтві про право на спадщину за заповітом вказано, що спадкоємцем зазначеного в заповіті в цілому майна гр. ОСОБА_4, яка  померла 09 лютого 2008 року, є гр. ОСОБА_3, який проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1, Росія (а.с.29б).

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.11.2008 р. № 20965012, власником буд. № 8 по вул. Вільногірська в м.Дніпропетровську зазначений ОСОБА_3 (а.с. 30А).

За довідкою, виданою територіальним комітетом селища Одинківка Самарської районної у м.Дніпропетровську ради 24.12.2008 року ОСОБА_3, його покійна мати, ОСОБА_4, проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2 одна, з 1997 року по 09.02.2008 року (а.с.30б).

Щодо спірного домоволодіння №8 по вул. Вільногірська у м.Дніпропетровську після смерті ОСОБА_4 склалася конфліктна ситуація між ОСОБА_2 та її рідними, і особами, уповноваженими на той час ОСОБА_3 оформити документи на спадкування домоволодіння, що підтверджується листами органів внутрішніх справ від 25.03.2008 р. (а.с. 32), 17.06.2008 р. (а.с. 33), 09.09.2008 р. (а.с. 37),  16.09.2008 р. (а.с. 38), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.09.2008 р. (а.с. 42), заявами ОСОБА_3 на адресу органів внутрішніх справ від 24.09.2008 р. (а.с. 43), від 10.09.2008 р. (а.с. 44),  постановами про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 від 25 березня 2008 року (а.с. 51-52) та від 26 липня 2008 року (а.с. 56-57), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 від 10 грудня 2008 року (а.с. 59), а також оглянутими в судовому засіданні матеріалами дослідчих перевірок (відмовними матеріалами) №652 ЖРЗПЗ №801 від 19 березня 2008 року, №2157 ЖРЗПЗ №2709 від 05.09.2008 р., №863 ЖРЗПЗ №1116/1138 від 15.04.2008 р., №1711 ЖРЗПЗ №115/2130 від 18.07.2008 року.

Щодо поховання ОСОБА_4, суду надано позивачем ОСОБА_2 квитанцію ПП Столбовенко від 11 лютого 2008 року №069836 на суму 905 грн.(а.с. 66).

Зазначені фактичні обставини справи не оспорювалися сторонами.

Щодо проживання позивача ОСОБА_2 з ОСОБА_4, стану здоров’я останньої та інших спірних обставин були допитані свідки.

Так, свідок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, якого ОСОБА_3 довіреністю від 26 лютого 2008 року уповноважив оформити спадкові права на спірне домоволодіння, а потім продати його, дав покази, що він мешкає поблизу вул. Вільногірська, 8, і за 10 років ні разу не бачив ОСОБА_2 у цьому будинку. Йому відомо, що ОСОБА_3 платила за себе сама за комунальні послуги.

ОСОБА_4 довіряла йому все, що у неї було. Вони разом ходили до церкви, ОСОБА_6 іноді заходив до ОСОБА_4 Коли її обікрали, вона віддала ОСОБА_6 домову книгу, аргументуючи це тим, що її можуть вкрасти. 29 січня 2008 року вночі ОСОБА_4 паралізувало, ОСОБА_6 навідував її у лікарні, чергував біля неї по 2-2,5 години. Через деякий час ОСОБА_4 померла, він бажав поховати її, оскільки про це домовлялися ще за життя з ОСОБА_4, про її смерть довідався у неділю. Але ОСОБА_2 у понеділок забрала тіло ОСОБА_4 з лікарні, поховала її, після цього пішла в РАЦС та отримала гроші на поховання.

Після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2 та її родичі стали претендувати на домоволодіння, з цього приводу пред’являли претензії до нього, і ОСОБА_6 намагався віддати документи на будинок до міліції чи квартального комітету, церкви, але їх у нього не прийняли. По приїзду ОСОБА_3, ОСОБА_6 сам просив його відмінити довіреність, щоб не брати участь в такій скандальній справі.

Свідок ОСОБА_8 дала покази, що ОСОБА_4 за свого життя доглядала її дитину, сама сторонього догляду не потребувала, турбувалася, щоб її будинок дістався сину – ОСОБА_3 Останнім часом ОСОБА_4 дружила з ОСОБА_6, інших людей свідок у ОСОБА_4 не бачила. Під час хвороби ОСОБА_4 ОСОБА_8 була в неї у лікарні, бачила там ОСОБА_2 Після смерті телефонувала ОСОБА_3 в Росію, але він сказав, що грошей у нього немає, просив поховати її, свідок просила ОСОБА_2 поховати ОСОБА_4, на що та погодилась.

Свідок ОСОБА_9, який мешкає по вул. Вільногірській, 2 (навпроти двору ОСОБА_4Є.), дав покази, що знав ОСОБА_4 з 2001 року, спілкувався з нею, до ОСОБА_4 на ніч приходила дівчина ОСОБА_10, у якої розумова відсталість, бо ОСОБА_4 боялася ночувати одна. ОСОБА_4 проживала одна. ОСОБА_6 ходив з ОСОБА_4 до церкви, ОСОБА_2 побачив, коли ОСОБА_4 забирали з лікарні.

Свідок ОСОБА_10 дала покази, що вона є донькою ОСОБА_6, знала ОСОБА_4 з 2002 року, вона спілкувалася з її батьком. Коли ОСОБА_4 з інсультом потрапила до лікарні, ОСОБА_10 першу добу просиділа біля неї, платила за лікування. Перші 5 днів ніхто не з’являвся, потім прийшли якісь родичі, в тому числі ОСОБА_2, вчинили скандал, ОСОБА_2 говорила лікарям, щоб до ОСОБА_4 нікого не пускали.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він є батьком позивачки ОСОБА_2, його рідний брат багато років проживав з покійною ОСОБА_4 Дав покази, що з 2002 року ОСОБА_4 стала погано себе почувати, ОСОБА_2 постійно за нею доглядала – прала, прибирала, купувала їжу, що йому відомо з телефонних розмов з донькою, з якою він постійно спілкується.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_2, проживає  на паралельній вулиці від вул. Вільногірської. Дала покази, що з 2004 року ОСОБА_2 кожні вихідні провідувала ОСОБА_4, прала, прибирала, готувала їжу, проводила ремонтні роботи, садила город. ОСОБА_6 свідок не знає. На момент смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2 була у відрядженні, по приїзду ховала її повністю за власні кошти.

Свідок ОСОБА_12 пояснив, що він є хрещеним батьком доньки ОСОБА_2, вони спілкуються з 1991 року. Дав покази, що із розмов йому відомо, що ОСОБА_2 проживала з «бабою ОСОБА_4» (ОСОБА_4Є.), яку він на прохання позивачки неодноразово возив до лікарні з дому і назад.

Суд критично оцінює покази свідків позивача (ОСОБА_5, ОСОБА_11) в частині їх тверджень, що позивач постійно протягом понад п’яти років проживала з ОСОБА_4, оскільки самі свідки того не бачили, посилалися лише на розмови з ОСОБА_2, свідки відповідача, які проживають неподалік вул. Вільногірська, 8, спростовують факт постійного проживання та навіть перебування ОСОБА_2 за цією адресою.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Так, стаття 1222 ЦК України визначає, що  спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Право на спадкування згідно статті 1223 ЦК України  мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у  першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У четверту чергу право на спадкування за законом згідно с т. 1264 ЦК України  мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено поняття сім’ї, яка є первинним та основним осередком суспільства. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки.

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування, що передбачено с т. 1259 ЦК України, може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.

Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_2 однією сім’єю з померлою ОСОБА_4 не проживала, оскільки постійно з нею не мешкала, спільного побуту і взаємних прав і обов’язків не мала. Самого по собі факту поховання останньої позивачкою ОСОБА_2 та періодичної допомоги для створення сім’ї недостатньо. Також у судому засіданні не знайшов свого підтвердження безпорадний стан ОСОБА_4, який продовжувався би протягом тривалого часу.

Крім того, ОСОБА_4 за життя був складений заповіт на все належне їй майно на ім’я її сина – відповідача по справі ОСОБА_3, заповіт не оспорений і не визнаний недійсним, отже у даному випадку має місце спадкування за заповітом, а не за законом, також ОСОБА_2, будучи донькою брата чоловіка ОСОБА_4, чоловік ОСОБА_4 (рідний дядько ОСОБА_2О.) помер понад 10 років назад, і позивач не має кровного споріднення з ОСОБА_4, що виключає можливість спадкування позивачкою в порядку статей 1259 чи 1261 ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що немає передбачених законом підстав для задоволення позову.

 Ухвалою від 10 грудня 2008 року за заявою позивачки судом вжито заходів забезпечення позову, з аборонено відчуження Ѕ частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: вул. Вільногірська, 8, м. Дніпропетровськ.

Відповідно до ч.6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки позов не підлягає задоволенню, ця обставина є достатньою підставою для скасування застосованих заходів забезпечення позову.

Керуючись     ст.ст. 1222, 1223, 1259, 1261, 1264  ЦК України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 130, 154, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

     У задоволенні позову відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 10 грудня 2008 року, у вигляді заборони відчуження Ѕ частини домоволодіння, яке знаходяться за адресою: вул. Вільногірська, 8, м. Дніпропетровськ, скасувати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя            (підпис)                         А.О. Сухоруков  

Згідно з оригіналом.

Суддя                             А.О. Сухоруков

Рішення законної сили не набрало.