Справа №1-90-2009

Вирок

Іменем України

м.Горохів                                 23 грудня 2009 року

Горохівський районний суд під головуванням

судді         –                             Адамчук Г.М.,

за участю секретаря     –                     Наконечній Л.П.,

прокурора         –                         Сасюка Л.О.,

захисника     –                             ОСОБА_1,

представника потерпілого     –                 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, освіти професійно-технічної, неодруженого, непраюючого, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, --

встановив:

    ОСОБА_3 22 листопада 2008 року біля 18 години 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-21099», реєстраційний номерний знак «АС9266АН» на автодорозі Т03-02 сполученням м.Горохів – м.Берестечко в напрямку м.Горохова в с.Галичани Горохівського району, на порушення п.п.2.3, 12.2., 12.3., 12.4, 12.9, 18.1 Правил дорожнього руху України, рухаючись зі перевищеною максимально допустимою швидкістю руху 70-80 км/год, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу проявив безпечність та неуважність, не уважно стежив за дорожньою обстановкою, не переконався у відсутності на пішохідному переході пішоходів, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, не надав дороги пішоходу, який рухався по нерегульованому пішохідному переході з правого боку на лівий відносно напрямку руху автомобіля, в результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, від чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження.

    В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вини своєї не визнав, пояснив, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини потерпілого, який несподівано вибіг на дорогу. Можливості уникнути зіткнення з ним в підсудного не було. Просить кримінальну справу відносно нього закрити.

    Хоча підсудний своєї вини не визнав, його винність в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесну ушкодження підтверджується перевіреними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

    В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 ствердив, що 22 листопада 2008 року, коли він перебував на зупинці в с.Галичани Горохівського району, побачив, що зі сторони м.Берестечко в напрямку м.Горохова на великій швидкості рухався легковий автомобіль. Після того, як автомобіль проїхав біля нього почув удар, після чого автомобіль почав гальмувати. Коли підбіг до автомобіля, побачив, що його син ОСОБА_4 лежав на дорозі без свідомості.

    В судовому засіданні свідки, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ствердили, що 22 листопада 2008 року їм стало відомо про те, що автомобіль марки ВАЗ здійснив наїзд на ОСОБА_4, коли він переходив дорогу на пішохідному переході. В цей день дорожнє покриття було сухим, видимість була доброю.    

    В суді свідок ОСОБА_8 ствердив, що 22 листопада 2009 року на зупинці побачив, що на дорозі лежав невідомий йому чоловік, перед ним стояв автомобіль марки ВАЗ 21099. Підійшовши, побачив, що це лежав без свідомості ОСОБА_9

    В суді свідок ОСОБА_10 ствердив, що в листопаді 2008 року, коли він йшов біля автодороги сполученням м.Горохів – м.Берестечко, побачив, що в напрямку м.Горохова рухався легковий автомобіль зі швидкість приблизно 80-90 км/год. Після того, як цей автомобіль біля нього проїхав, почув удар та побачив, що попереду автомобіля на дорозі лежав ОСОБА_9, який був без свідомості. Гальмування коліс він не чув.

    ОСОБА_11 в суді показав, що його відвезли автомобілем на автобусну зупинку в с.Галичани Горохівського району його родичі ОСОБА_12 разом ОСОБА_9 Після того як він зайшов до автобуса, побачив, що автомобіль марки ВАЗ посунув перед собою людину. Коли вийшов з автобуса, побачив, що на дорозі без свідомості лежить ОСОБА_9

    В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 ствердила, що, коли вона виходила з автобуса в с.Галичани Горохівського району, легковий автомобіль збив людину.

    Свідки, працівники міліції ОСОБА_14та ОСОБА_15 ствердили, що 22 листопада 2008 року виїжджали на місце події, складали процесуальні документи, претензій щодо замірів зі сторони підсудного ОСОБА_3 не було, він добровільно показував і розповідав про обставини пригоди.

    Свідок ОСОБА_16 ствердив, що він їхав в автомобілі, яким керував ОСОБА_3 Під’їжджаючи до автобуса, ОСОБА_3 зменшив швидкість руху та включив поворот, на дорозі нікого не було. На відстані 20-25 метрів від автобуса вони побачили, що з передньої частини автобуса вибіг пішохід, який рухався до автомобіля, що стояв навпроти автобуса, добіг до середини смуги, зупинився і повернувся назад. Коли вони проїжджали автобус, пішохід несподівано вийшов на дорогу. ОСОБА_3 не зміг уникнути зіткнення з пішоходом, яким виявився ОСОБА_4 В цей день йшов дощ. ОСОБА_3 рухався зі швидкістю 60 км/год.

    З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою, фототаблицею до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22 листопада 2008 року вбачається, де саме знаходився потерпілий в момент скоєння наїзду, в якому напрямку рухався автомобіль марки «ВАЗ-21099», реєстраційний номерний знак «АС9266АН», що на даній ділянці дороги є знак пішохідний перехід, також наїзд на потерпілого відбувся зразу після першої частини гальмівного шляху (а.с.6-17).

    Протоколом огляду транспортного засобу стверджується, які саме було виявлено пошкодження на транспортному засобі після наїзду на потерпілого ОСОБА_4 (а.с.18-21).

    З протоколу відтворення обстановки та обставин події видно, як відбулось зіткнення автомобіля з потерпілим (а.с.53-54).

    Згідно з висновком експерта від 07.07.2009 року № 108, в заданій дорожній ситуації з технічної точки зору швидкість руху автомобіля ВАЗ-21099 р.н.з. АС 9266 АН під керуванням водія ОСОБА_3 на момент початку гальмування була не меншою ніж 76.3 км/год. В заданій дорожній ситуації з технічної точки зору водій автомобіля ВАЗ-21099 р.н.з. АС 9266АН ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 12.3, 12.4, 12.9 ПДР, тобто повинен був керувати транспортним засобом з швидкістю не більше ніж 60 км/год і в момент об’єктивного виявлення виходу пішохода ОСОБА_4 на проїзну частину із-за передньої частини автобуса негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу. Йому заборонялося керувати автомобілем з швидкістю більшою ніж 60 км/год. В заданій дорожній ситуації з технічної точки зору водій автомобіля ВАЗ-21099 р.н.з. АС 9266АН ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 при швидкості руху ТЗ Va=80 км/год шляхом застосування негайного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. В заданій дорожній ситуації з технічної точки зору водій даного автомобіля ОСОБА_3 мав би технічну можливість уникнути наїзд на пішохода ОСОБА_4 при дозволеній швидкості руху ТЗ згідно з вимогами ПДР Va=60 км/год шляхом застосування негайного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. В заданій дорожній ситуації з технічної точки зору дії водія автомобіля ВАЗ -21099 р.н.з. АС9266АН ОСОБА_3, які не відповідали вимогам п.п.12.4, 12.9 б) ПДР знаходяться в прямому причинному зв’язку з виникненням ДТП (а.с.76-80).

    В судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_17 підтвердив та обгрунтував правильність зроблених у вищевказаній експертизі висновків, вважає, що дії водія ОСОБА_3 знаходяться в прямому причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

    Висновком експерта № 372 від 16.12.2008 року стверджується, що ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді: політравма, закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку. Внутрішньо-черепна гематома, відкритий перелом кісток лівої гомілки, закритий перелом великого бугорку лівої плечової кістки. Вивих акроміального кінця лівої ключиці, обширна забійна розмозжена рана волосяної ділянки голови. Виявлені ушкодження виникли внаслідок дії з значною силою тупих твердих предметів. По ступені тяжкості заподіяні тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя в момент заподіяння (а.с.71-72).

    Показаннями підсудного на до судовому слідстві стверджується, що він визнав, що їхав зі швидкістю 70-80 км/год і скоїв наїзд на потерпілого (а.с.94,95).

    Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_3 порушив Правила дорожнього руху України, а саме п.2.3, яким водій зобов'язується бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну   і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, п.12.2, згідно з яким у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги – поясненням підсудного на досудовому слідстві стверджується, що він визнав, що їхав зі швидкістю 70-80 км/год і це ствердили свідки по справі, також він рухався о 18 годині восени з увімкненими фарами(а.с.94,95); п.12.3, відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди – підсудний бачив автобус, якого він обминав на даній ділянці дороги, де є знак пішохідний перехід; п.12.4, згідно з яким у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год, п.12.9, відповідно до якого водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 – 12.7; п.18.1, згідно з яким водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а у разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, які знаходяться в причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, визнає доведеною винність підсудного в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесну ушкодження, а тому кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України.

    Суд не бере до уваги покази підсудного, які давалися ним в судовому засіданні, оскільки вважає, що вони суперечать матеріалам кримінальної справи та давалися ним з метою ухилення від відповідальності. Суд вважає правильними покази, які давалися підсудним під час досудового слідства, так як вони об’єктивно узгоджуються з іншими доказами по справі.

    Також суд критично відноситься до показань свідка ОСОБА_16, який їхав разом підсудним і є його другом.

    Суд не бере до уваги довідку Волинського обласного центру з гідрометеорології державної гідрометеоролічного служби № 01-21/257 від 31.07.2009 року про стан погоди на 22 листопада 2008 року в с.Галичани Горохівського району, оскільки обставини, які в ній зазначаються спростовуються поясненнями свідків та матеріалами кримінальної справи.

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, скоїв злочин, будучи в тверезому стані, посередньо характеризуються по місцю свого проживання, разом з тим враховує тяжкі наслідки, завдані злочином, потерпілий став інвалідом першої групи та постійно потребує сторонього догляду (а.с.33), прохання потерпілого і його представника, які просять суворо покарати підсудного, те, що він скоївши тяжкий злочин, систематично змінював свої покази з метою ухилення від відповідальності, зовсім не відшкодував завдані потерпілому збитки, а тому обирає ОСОБА_18 покарання у виді позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Горохівської центральної районної лікарні і в інтересах Волинської обласної клінічної лікарні задовольнити повністю, так як він повністю підтверджується матеріалами справи (а.с.114-116).

Вирішуючи питання цивільного позову ОСОБА_4, суд вважає, що цивільний позов в частині стягнення матеріальої шкоди слід задовольнити частково в сумі 12524 (дванадцять тисяч п’ятсот двадцять чотири) гривень 35 копійок, як такий, що підтверджується матеріалами справи (а.с., а.с. 114-115, 117-119), а в частині стягнення шкоди за проїзд та харчування слід відмовити через відсутність будь-яких підтверджуючих письмових доказів.

Цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди суд, враховуючи характер скоєного злочину, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, те, що він став інвалідом 1 групи та потребує стороннього догляду, разом з тим ступінь вини підсудного, його матеріальне становище, вимоги розумності та справедливості вважає, що цивільний позов ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди необхідно задовольнити частково в сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Речовий доказ по справі – арештований автомобіль марки «ВАЗ-21099» реєстраційний номерний знак «АС9266АН», який належить ОСОБА_3 слід звернути на погашення збитків потерпілому ОСОБА_4 (а.с.103-104).

    Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд –

засудив:

    ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та обрати йому покарання у вигляді 3(трьох) років позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік

Міру запобіжного заходу ОСОБА_18 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту з залу суду.

Строк відбуття покарання рахувати з дня взяття під варту з 23.12.2009 року.

Цивільний позов прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Горохівської центральної районної лікарні і в інтересах Волинської обласної клінічної лікарні задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_3 в користь Горохівської ЦРЛ 937 (дев’ятсот тридцять сім) гривень 24 копійок, в користь Волинської обласної клінічної лікарні 7950 (сім тисяч дев’ятсот п’ятдесят) гривень

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 12524 (дванадцять тисяч п’ятсот двадцять чотири) гривень 35 копійок матеріальної шкоди та 20 000(двадцять тисяч) гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь НДЕКЦ при УМВС у Волинській області (а.с.81) 486 (чотириста вісімдесят шість) гривень 78 копійок за проведення експертизи.

Речовий доказ по справі – арештований автомобіль марки «ВАЗ-21099» реєстраційний номерний знак «АС9266АН», який належить ОСОБА_3 звернути на погашення збитків потерпілому ОСОБА_4 (а.с.103, 104).

Апеляція на вирок може бути подана через Горохівський районний суд до Апеляційного суду Волинської області протягом п"ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий