Справа № 2-1152/09р

                                                   РІШЕННЯ

                                          ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 грудня  2009 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:  головуючої  -  судді –           Вострікової Л.В.

при секретарі  -                     Козаченко О.І.

з участю:

позивача --                            ОСОБА_1

представника позивача—    ОСОБА_2

представника відповідача—Полоз В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №2 цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ВАТ «Олександрівській гранкар*єр» про визнання наказу про звільнення не законним ,  про внесення в трудову книжку запису про звільнення , про внесення в трудову книжнку запису про переведення, про  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за час затримки розрахунку при звільнені,   вихідної допомоги,  моральної шкоди  

                                                    В С Т А Н О В И В:

           16.04.2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ „Олександрівський гранітний кар’єр"  про визнання наказу про звільнення не законним ,  про внесення в трудову книжку запису про звільнення , про внесення в трудову книжку запису про переведення, про  стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за час затримки  розрахунку при звільненні,   вихідної допомоги,  моральної шкоди.  

          При цьому позивач зазначив, що 04.04.2008 року він був прийнятий на роботу  на ВАТ «Олександрівський гранкар*єр»  на посаду начальника відвантажувального  цеху з посадовим окладом 1500 грн. В серпні 2008 року позивач був переведений на посаду заступника голови правління з особових питань  з посадовим окладом 3000 грн , а 26.01.2009 року  наказом №8  був переведений на посаду заступника головного інженера з посадовим окладом  2500 грн.

           04.02.2009 року  позивач був звільнений  з посади головного інженера  на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.    

 В зв’язку з тим, що на підприємстві не виплачувалася своєчасно заробітна плата, позивач  03.02.2009 року написав заяву  про звільнення, але ні 03.02.2009 року , ні 04.02.2009 року позивач звільнений не був.

05.02.2009 року позивач отримав побутову травму  і з 05.02.2009 року по 11.03.2009 року перебував на амбулаторному лікуванні.

12.03.2009 року повернувшись з лікарняного на роботу,  дізнався, що його не звільнено по його заяві, але   він відсторонений від виконання своєї роботи. Позивач потім повторно написав заяву про звільнення , але не дочєкавшись відповіді 31.03.2009 року позивач звернувся до Вознесенської міжрайонної прокуратури з заявою про порушення норм  трудового законодавства.

Після проведення працівником прокуратури перевірки позивач дізнався, що  він звільнений ще 04.02.2009 року за прогули.

Трудову книжку позивач отримав 10.04.2009 року, в якій не було зазначено, що позивач  був переведений  спочатку на посаду заступника голови правління із загальних питань, а потім на посаду заступника головного інженера..

 Оскільки позивача було звільнено  04.02.2009 року, а трудову книжку він отримав тільки 10.04.2009 року то суд вважає, що підприємство, повинно  сплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу..

 Середній заробіток позивача  складає 2485, 40 грн:

-- за лютий 20 робочих днів в розрахунок входять 17 робочих днів  2485,40 / 20 х 17= 2112,59 грн;

-- за березень  21 робочий день повний робочий місяць – 2485,40 грн;

-- за квітень 21 робочий день в розрахунок входять 8 робочих днів 2485,40 / 21 х 8 = 946,82 грн.

Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 5544,81 грн.

Стосовно виплати середнього заробітку за весь час затримки належних сум, то позивач   оцінює їх в 591,77 грн, вихідну допомогу  --  в сумі 7 456,20 грн.

Крім того позивач вважає , що діями відповідача йому спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що у зв*язку з не отриманням розрахунку  позивач втратив можливість утримувати матервіально свою сім*ю, сплачувати аліменти на утримання  дочки, має на утриманні хвору матір. Моральну шкоду позивач оцінює  в 3000 грн.

Позивач просить суд позовні вимоги задовільнити  в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні  позовні вимоги підтримала повністю і просила суд  їх задовільнити.

Представник відповідача в судовому засіданні  з позовними вимогами погодився чатково , а саме позовні вимоги   в частині визнання незаконним наказу про звільнення ОСОБА_1.,  внесення в трудову книжку  запису про звільнення ОСОБА_1 за датою 10.04.2009 року «Звільнений за власним бажанням у зв*язку з порушенням власником  умов  трудового договору, ч.3 ст.38 КЗпП України», стягнення з ВАТ «Олександрівський гранкар*єр» на користь позивача  середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.02 по 10.04.2009 року в розмірі 4 543,41 грн. визнав. Стосовно позовних вимог в частині стягнення  середнього заробітку за час  затримки розрахунку за період з 11.04 по 04.11 2009 року  в розмірі 14 285,13 грн,  вихідної допомоги в сумі 6 337,77 грн, моральної шкоди  в сумі 3000 грн. не згоден.

Заслухавши учасників цивільного процесу, дослідивши матеріали справи суд приходить до слідуючого.

 В силу ст.38 КЗпП України працівник  має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю , умови колективного чи трудового договору.

Згідно трудової книжки (а.с.3) ОСОБА_1 за наказом №27 від 03.04.2008 року прийнятий на посаду начальника відвантажувального цеху  у  ВАТ «Олександрівський гранкар*єр».  

З заяви ОСОБА_1 ( а.с.7) видно, що він 03.02.2009 року звертався до ВАТ «Олександрівський гранкар*єр» з заявою  про звільнення його  у зв*язку з невиконанням  умов  трудового договору і трудового законодавства , невиплатою заробітної плати.

З заяви ОСОБА_3 ( а.с.9) видно, що він 25.03.2009 року звертався до ВАТ «Олександрівський гранкар*єр» з заявою  про звільнення його  у зв*язку з невиконанням  умов  трудового договору і трудового законодавства з боку підприємства (невиплатою заробітної плати).

З трудової книжки (ас.3) видно, що ОСОБА_1 згідно наказу № 10/1 від 04.02.2009 року  звільнений з посади заступника головного інженера на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

 Згідно п.4 ст.40 КЗпП України  трудовий договір , укладений на невизначений строк, а також  строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірванні  власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу ( в тому числі  відсутності на роботі більше  трьох годин  протягом робочого дня) без поважних причин.

В судовому засіданні встановлено ОСОБА_1 звертався до підприємства  з заявами про звільнення  у зв*язку з невиконанням  умов  трудового договору і трудового законодавства з боку підприємства (невиплатою заробітної плати) від 03.02.2009 року та від 25.03.2009 року, але звільнений не був. 05.02.2009 року отримав травму та перебував на  лікуванні з 05.02.2009 року по 11.03.2009 року, що підтверджується листами непрацездатності ( а.с.11,12), тобто прогулу без поважних причин з боку ОСОБА_1 не вбачається . 24.03.2009 року  позивач звертався до відповідача з заявою про надання йому копіїї наказу про звільнення, але відповіді не отримав, а трудова книжка йому була  видана лише 10.04.2009 року.                                                                                                                                                                                                                                  

         Відповідно до ч.3.ст.235 КЗпП України  у разі визнання формулювання причин звільнення неправильними або такими, що не відповідають  чинному законодавству , у випадках коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган який розглядає трудовий спір, зобов*язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулюавання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган який розглядає трудовий спір , одночасно приймає рішення про виплату йому  середнього заробітку за весь час  вимушеного прогулу.

 В силу ч.4 ст.235 КЗпП України  у разі  затримки видачі трудової книжки  з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні встановлено, що позивач був звільнений 04.02.2009 року , а трудову книжку отримав 10.04.2009 року, доказів того, що затримка  видачі  трудової книжки була не з вини відповідача  суду не надано.

З довідки ВАТ «Олександрівський гранкар*єр» видно, що  середній заробіток ОСОБА_1  складає 2 485, 40 грн.

Так  в лютому 20 робочих днів в розрахунок входять 17 робочих днів 2485,40/ 20 х 17= 2112,59 грн , в березні  21 робочий день повний робочий місяць – 2485,40 грн, за квітень 21 робочий день в розрахунок входять 8 робочих днів  2485,40 / 21 х 8 = 946,82 грн.

Загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 5544,81 грн.( 2112,59 грн+2485,40 грн+946,82 грн).

         В силу ст.116 КЗпП  України при звільненні  працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення.

         В ст. 117 КЗпП України вказано, що в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП Украни  підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні встановлено, що заборгованість  ВАТ «Олександрівський гранкар*єр» перед ОСОБА_1 складає 10 045, 60 грн , що підтверджується  довідкою ВАТ «Олександрівський гранкар*єр» від 10.04.2009 року. Розмір середнього заробітку  за  квітень 2009 року складає 591,77 грн.( 2485,40 грн / 21х 5).

Згідно п.20 Постанови Пленуму ВС України від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці суд, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї  вини.

          Згідно ст.44 КЗпП України у разі звільнення працівника за власним бажанням у зв’язку із порушенням власником трудового договору, власник зобов’язаний виплатити останньому вихідну допомогу в розмірі, який визначений колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

          Таким чином  сума вихідної допомоги  становить 7 456,20 грн.( 2485,40 грн середній заробіток х 3 міс.).

          Тому,  суд вважає , що вищевикладені позовні вимоги  підлягають задоволенню.

          Позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача  моральної шкоди, яка виявилася в тому, що в зв’язку з незаконними діями відповідача йому були завдані моральні страждання,  які полягають в тому, що у зв*язку зі звільненням та не своєчасною виплатою  розрахунку при звільненні позивач втратив можливість утримувати матеріально свою сім*ю, сплачувати аліменти на утримання  дочки,  утримувати хвору матір.

             На думку суду  позовні вимоги в цій частині підлягають  частковому задоволенню.

    Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер спору, задоволення основних вимог, що частково компенсує моральні страждання позивача  і вважає, що 1700 гривень будуть достатньою сумою для її відшкодування.

              Враховуючи вимоги  ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави стягуються судові витрати по справі .

           Керуючись ст.ст.10,11, 88, 209,212-215  ЦПК України, суд

                                                                  В И Р І Ш И В:

            Визнати незаконим  наказ №10/1 від 04.02.2009 року  про звільнення ОСОБА_1 з посади згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

           Внести в трудову книжку запис  про звільнення ОСОБА_1 за датою 10.04.2009 року  «Звільнений за власним бажанням у зв*язку з порушенням власником  умов  трудового договору ч.3 ст.38 КЗпП України» .

            Внести в трудову книжку записи  про переведення на посаду заступника голови правління  із загальних питань  та про переведення  на посаду заступника головного інженера  ОСОБА_1 .

   Стягнути  з ВАТ „Олександрівський гранітний кар’єр"  (р/р 26000303151295 в філії Відділення Промінвестбанку в м. Вознесенську Миколаївської області МФО 326289, код 00292346) на користь ОСОБА_1  середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 03.02.-- 10.04.2009 року в розмірі 4 543( чотири тисячі п’ятсот сорок три) грн 41 коп.

   Стягнути  з ВАТ „Олександрівський гранітний кар’єр"  (р/р 26000303151295 в філії Відділення Промінвестбанку в м. Вознесенську Миколаївської області МФО 326289, код 00292346) на користь ОСОБА_1  середній заробіток за час затримки розрахунку за період  з 11.04.-- 04.11.2009 року в розмірі 14 285 ( чотирнадцять тисяч двісті вісімдесят п’ять) грн 13 коп.

   Стягнути  з ВАТ „Олександрівський гранітний кар’єр"  (р/р 26000303151295 в філії Відділення Промінвестбанку в м. Вознесенську Миколаївської області МФО 326289, код 00292346) на користь ОСОБА_1  вихідну допомогу  в розмірі 6 337  ( шість тисяч  триста тридцять сім) грн 77 коп.

   Стягнути  з ВАТ „Олександрівський гранітний кар’єр"  (р/р 26000303151295 в філії Відділення Промінвестбанку в м. Вознесенську Миколаївської області МФО 326289, код 00292346) на користь ОСОБА_1  1700 ( одна тисяча сімсот) грн моральної шкоди, а всього 26 866 ( двадцять шість тисяч  вісімсот шістдесят шість)  грн 31 коп.

          Стягнути з  ВАТ „Олександрівський гранітний кар’єр" на користь держави судовий збір в сумі 268 (двісті шістдесят вісім) грн 66 коп, 120 ( сто двадцять) грн витрат з ІТЗ судового процесу.  

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд.  

          Суддя                                                                                                     Л.В.Вострікова