Справа №  2-898/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25 травня 2009 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді         Сухоруков А.О.,

при секретарі              Лутицькій К.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

26 лютого 2009 року позивач звернувся до суду із цим позовом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що  він з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 19 грудня 1992 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стосунки з відповідачем розладилися, сторони не проживають з 2000 року, стосунки з того часу припинені. В теперішній час ОСОБА_2 проживає з іншим чоловіком.

Позивач з відповідачем не ведуть спільне господарство, шлюбних відносин не підтримують. Зберігати сім’ю позивач не бажає та вважає, що шлюб носить формальний характер, просить суд шлюб розірвати.

Позивач у судовому засіданні свій позов підтримав у повному обсязі та пояснив, що він шість років відбував покарання, тим часом дружина знайшла іншого чоловіка. Донька проживає в неї, ОСОБА_1 сплачує на утримання доньки аліменти.

Відповідач судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, нею подано до суду письмову заяву про визнання позову з проханням розірвати шлюб та розглянути справу за її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача та  дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України.

В силу ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду у відповідності зі ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємовідносини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, приймає до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інших обставин життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило би інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають суттєве значення.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 19 грудня 1992 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стосунки з відповідачем до теперішнього часу розладилися.

Позивач з відповідачем не ведуть спільне господарство, шлюбних відносин не підтримують. Зберігати сім’ю позивач не бажає та вважає, що шлюб носить формальний характер, просить суд шлюб розірвати.

За вказаних обставин суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані й підлягають задоволенню.

Суд вважає, що витрати, пов’язані з оформленням розірвання шлюбу в органах РАЦС, необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4 – 8, 10, 11, 18, 57 – 60, 174, 208, 209, 212 – 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 19 грудня 1992 року Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції (актовий запис №576), розірвати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито в сумі 17,00 грн. за оформлення розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану.

ОСОБА_2 від сплати державного мита звільнити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

          Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                     А.О. Сухоруков