Справа № 2-359/09

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 травня 2009 року Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючий суддя                           Сухоруков А.О.,

при секретарі                 Савенко Я.В.,

за участю  представника

органу опіки та піклування         ОСОБА_1,

     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району м.Дніпропетровська, відділ громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, управління - служба у справах дітей при органі опіки та піклування Виконавчого комітету Самарської районної у м.Дніпропетровську ради, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на квартиру, зняття з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И В :

09 жовтня 2008 року до Самарського районного суду звернулася з позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, тратя особа ОСОБА_3, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

07 листопада 2008 року позивач уточнила позовні вимоги, пред’явивши їх до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району м.Дніпропетровська, відділ громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на квартиру, зняття з реєстраційного обліку.

Ухвалою суду в судовому засіданні 18.11.2008 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5, як третю особу по справі залучено управління - службу у справах дітей при органі опіки та піклування Виконавчого комітету Самарської районної у м.Дніпропетровську ради .

В обгрунтування позовних вимог позивач послалася на те, що 05 жовтня 2008 року ОСОБА_3 запропонував їй придбати квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_3 знав, що ОСОБА_2 давно мала намір придбати квартиру в м. Дніпропетровську і зверталась до багатьох знайомих з проханням знайти квартиру, яка би потребувала капітального ремонту.

Відповідач надав для ознайомлення оригінал свідоцтва про право власності на житло, видане 26 серпня 2008 року Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради на ім’я ОСОБА_4, з якого стало відомо, що запропонована квартира належить на праві приватної власності особисто ОСОБА_4.

Крім Свідоцтва також була надана довіреність, посвідчена 02 жовтня 2008 року   приватним   нотаріусом   Дніпропетровського   міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстрована в реєстрі за №2147, згідно якої ОСОБА_4 попередньо ознайомлена нотаріусом з загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно вільного волевиявлення, на підтвердження та на виконання умов укладеного з представником усного договору доручення уповноважує ОСОБА_3 бути її представником по питанню продажу належної їй на праві приватної власності квартири № 5, що знаходиться в будинку № 5-а по вул. Вознюка в м. Дніпропетровську, за ціну та на умовах за його розсудом.

Крім вищевказаних документів ОСОБА_3 надав для ознайомлення розписку, датовану 05.10.2008р., в якій йшлося про те, що ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 на додаток до раніше оформленої на її ім’я квартири в Донецькій області грошові кошти, що розрахунок за квартиру в АДРЕСА_2 проведений повністю і всі права на розпорядження вищезазначеною квартирою переходять до ОСОБА_3

Повноваження ОСОБА_3 відносно запропонованої квартири не викликали у позивача ніяких сумнівів.

ОСОБА_3 пояснив, що приблизно суму вартості квартири він передав ОСОБА_4, з урахуванням придбання і оформлення на неї квартири в Донецькій області, погашення заборгованості по комунальним платежам та передачі грошової суми, після чого і отримав від неї право повного розпорядження квартирою № 5 в буд. 5-а по вул. Вознюка в м. Дніпропетровську.

05 жовтня 2008 року між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був письмово укладений договір купівлі-продажу запропонованої квартири, на підтвердження якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 кошти в розмірі 190 000 (ста дев’яноста тисяч) гривень і було обумовлено, що нотаріальне посвідчення даного договору відбудеться протягом трьох діб, до 08.10.2008 року.

Але 07 жовтня 2008 року ОСОБА_3 пояснив, що відтепер він не має можливості укласти нотаріально договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 через те, що коли він звернувся до нотаріуса з метою обговорити можливий день та час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, йому стало відомо про те, що 06 жовтня 2008 року ОСОБА_4 подала заяву до нотаріуса про те, що вона відміняє довіреність, видану на ім’я ОСОБА_3 на право бути її представником по питанню продажу квартири АДРЕСА_4, внаслідок чого нотаріально посвідчений договір укладений не був.

Просила визнати дійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_5, укладений 05 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; визнати ОСОБА_2   право власності на квартиру АДРЕСА_6; зобов’язати відділ громадянства, реєстрації і міграції фізичних осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровської області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_5.

У судовому засіданні позивач позов підтримала і просила його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Пояснила, що дійсно не оглядала квартиру, запропоновану їй для придбання ОСОБА_3, оскільки вона мала намір проводити капітальний ремонт і її влаштовувала квартира у будь-якому стані. ОСОБА_2, впевнившись у плануванні квартири, належних повноваженнях ОСОБА_3 на розпорядження картирою та його розрахунком з власницею квартири ОСОБА_7, наявності у ОСОБА_3 документів на квартиру, повністю розрахувалася за придбання квартири, передавши ОСОБА_3 190000 грн.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав у повному обсязі і пояснив, що восени 2008 року дізнався від свого знайомого ОСОБА_8, що його знайома бажає продати свою квартиру, обмінявши її на інше житло з доплатою, але квартира не була приватизована, і необхідно було цим займатися, бо ця знайома, якою виявилася ОСОБА_4, перебувала на останніх місяцях вагітності і сама не мала змоги ходити по інстанціям і займатися цим питанням. Згодом з’ясувалося, що приватизацією квартири ОСОБА_4 раніше вже займалися інші люди, документи на квартиру були в них, і для того, щоб одержати документи, довелося компенсувати витрати по оформленню приватизації у сумі близько 7,5 тисяч гривень. Також у квартирі ОСОБА_4 виявилося самовільне переобладнання, узаконенням якого займався ОСОБА_9.

На початку жовтня 2008 року ОСОБА_3 оформив договір купівлі-продажу своєї квартири у м.Горняк Селідівського району Донецької області з ОСОБА_4, грошей за цю квартиру від ОСОБА_4 не одержував. Ця квартира була оформлена на ОСОБА_4 як частина розрахунку за її квартиру.

ОСОБА_4 бачила квартиру у м.Горняк, після чого за рахунок ОСОБА_3 у цій квартирі було проведено ремонт, квартира придатна для проживання.

Крім того, ОСОБА_4 одержувала доплату за її квартиру.

ОСОБА_4 видала ОСОБА_3 довіреність з правом розпорядження її квартирою, внаслідок чого ОСОБА_3 від імені ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_2 05.10.2008 року в простій письмовій формі, оскільки це була неділя і нотаріуси не працювали, а також ОСОБА_2 планувала наступного дня від’їзд з міста. При цьому ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_2 190000 грн. як розрахунок за квартиру. Проте 07.10.2008 року у нотаріуса він дізнався, що ОСОБА_4 відмінила довіреність і нотаріально оформити договір купівлі-продажу спірної квартири неможливо.

Вважає, що він виконав свої зобов’язання перед ОСОБА_4, розрахувавшись з нею за спірну квартиру, і мав повне право розпорядитися нею. Належним чином нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірної квартири не був укладений внаслідок відмови ОСОБА_4 від раніше досягнутої домовленості та відміни нею довіреності після того, як ОСОБА_4 фактично одержала  розрахунок за її квартиру.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 проти позову заперечували та просили відмовити в позові в повному обсязі.

ОСОБА_4 пояснила, що у  вересні 2008 р., маючи бажання придбати домоволодіння у сільській місцевості в межах Дніпропетровської області, приватизувала свою квартиру АДРЕСА_7 і почала готувати документи для її продажу за ціною 65-70 тисяч доларів США в гривневому еквіваленті. Бажання мати приватне домоволодіння викликано тим, що перебуваючи на останньому місяці вагітності, планувала разом із чоловіком, з яким перебувала у цивільному шлюбі, після народження дитини переїхати у сільську місцевість.

З цією метою ОСОБА_4 звернулась до агентства нерухомості, де запропонували як один із варіантів домоволодіння у Солонянському районі Дніпропетровської області, із яким погодилась. У вересні 2008 року до ОСОБА_4 звернулись знайомі колишнього чоловіка - Роман і ОСОБА_10, які проживають у сусідньому будинку, з пропозицією вирішити питання про продаж квартири і придбання іншого житла. Вони запропонували ОСОБА_4 поїхати і подивитись на квартиру у невеличкому місті Дніпропетровської області. 28 вересня 2008 р. Роман разом із ОСОБА_10 на автомобілі повезли ОСОБА_4 у м. Гірник Донецької області, а їй сказали, що місто знаходиться на межі Дніпропетровської і Донецької областей. Квартира знаходилась у занедбаному і непридатному для життя стані, а саме в квартирі відсутні труби та батареї центрального теплопостачання, труби газопостачання, труби водопроводу. З їх слів дана квартира належить ОСОБА_3.

2 жовтня 2008 року Роман запросив ОСОБА_4 до себе додому для обговорення питання про продаж квартири і придбання іншого житла. Роман був не один, а з незнайомим чоловіком на ім’я ОСОБА_9. Вони спочатку умовляли придбати квартиру у м. Гірник, а коли ОСОБА_4 відмовилась, почали звинувачувати її в тому, що їх «кинула», відмовившись купувати квартиру у м. Гірник після огляду. Перебуваючи одна в квартирі з двома чоловіками, які здійснювали відносно неї психологічний тиск, не мала змоги опиратися. Побоюючись за здоров’я своє та майбутньої дитини, вона погодилась на вимогу Романа і ОСОБА_9 поїхати з ними до нотаріуса для оформлення договору купівлі-продажу квартиру у м. Гірник. На момент їх приїзду в приміщенні нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_8 знаходився раніше незнайомий чоловік, як потім з’ясувалося – власник квартири в м. Гірник - ОСОБА_3

У нотаріуса ОСОБА_4 підписала наступні документи:

•   -     довіреність на ОСОБА_3 на вчинення дій по продажу своєї квартири;

•   -     договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_9, згідно якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 придбала дану квартиру.

Повернувшись додому, ОСОБА_4 усвідомила, що уповноваживши ОСОБА_3 продати свою квартиру, їй ніде буде жити, тому що квартира у м. Гірник зовсім не придатна для проживання і, крім того, ключі від цієї квартири ОСОБА_3 не передав. 6 жовтня 2008 р. у 15 годин 49 хвилин ОСОБА_4 звернулась до нотаріуса і скасувала довіреність, видану ОСОБА_3, про що останній був належним чином сповіщений.

11 листопада 2008 р. народився син ОСОБА_11, який зареєстрований і проживає в спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_10.

ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила, що вона укладала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири у м.Гірник Донецької області, грошей за цю квартиру не сплачувала. Також підтвердила, що власноручно писала розписку на ім’я ОСОБА_3 про одержання 15000 гривень як доплату за належну їй квартиру в додаток за квартиру у м. Гірник, але фактично цих грошей не отримувала.

З приводу тиску на неї та примушення до підписання довіреності, договору купівлі-продажу та розписки до правоохоронних органів не зверталася.

Представник відповідача вважала, що спірний договір купівлі-продажу квартири у простій письмовій формі є недійсним з моменту його укладення у зв’язку з недодержанням сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору і державної реєстрації, оскільки згідно вимог ст. 203 Цивільного кодексу України має вчинятися у формі, визначеній законом. Договір купівлі-продажу нерухомого майна, в тому числі квартири, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, і є вчиненим з моменту державної реєстрації.

Представник органу опіки та піклування Самарської районної у м.Дніпропетровську ради, також проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Треті особи - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району м.Дніпропетровська, відділ громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, СГІРФО просили розглянути справу за їх відсутності (а.с. 71).

Суд, заслухавши думки учасників процесу по справі, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_4 на момент укладення спірного договору була власницею квартири №5 буд. №5-а по вул Вознюка у м.Дніпропетровську, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради 26 серпня 2008 року згідно з розпорядженням №7/273-08 (а.с. 8) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.09.2008 року (а.с. 7).

05 жовтня 2008 року ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої 02 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, та зареєстрованої в реєстрі за №2147 (а.с. 5), запропонував ОСОБА_2 придбати квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_3 надав для ознайомлення оригінал свідоцтва про право власності на житло.

В той же день 05.10.2008 року (неділя) ОСОБА_3 згідно довіреності, якою ОСОБА_4 уповноважила його розпоряджатися належною їй квартирою, уклав з ОСОБА_2 у простій письмовій формі договір купівлі-продажу квартири, належній ОСОБА_4, та одержав від ОСОБА_2 розрахунок за придбану квартиру у розмірі 190000 грн., що підтверджується письмовим договором (а.с. 10) та розпискою ОСОБА_3 (а.с. 11).

Крім того, зі свого боку ОСОБА_3 02 жовтня 2008 року уклав з ОСОБА_4 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_11 (а.с. 36), при цьому ОСОБА_4 будь-яких коштів ОСОБА_3 не сплачувала.

05 жовтня 2008 року ОСОБА_4 одержала від ОСОБА_3 в доповнення квартири у м.Гірник 15000 гривень як доплату за належну їй спірну квартиру, що підтверджується письмовою розпискою ОСОБА_4 (а.с. 9).

07 жовтня 2008 року ОСОБА_4 відмінила раніше видану ОСОБА_3 довіреність на розпорядження спірною квартирою (а.с. 6, 63).

 Згодом після укладення письмового спірного договору, 11 листопада 2008 року в ОСОБА_4 народися син ОСОБА_12, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Самарським відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ 19 листопада 2008 року, актовий запис №747 (а.с. 65).

Обставини укладення договору купівлі-продажу квартири, крім письмових доказів, підтверджується також показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9

Так, свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні дав покази, що він мешкає у сусідньому з ОСОБА_4 будинку, ОСОБА_4 знає вже близько 10 років, восени 2008 року стало відомо, що ОСОБА_4 продає свою квартиру. Але як з’ясувалося, документи на право власності в ОСОБА_4 відсутні, знаходилися в агенстві нерухомості, куди довелося віддати 7,5 тис. грн. як компенсацію за понесені витрати на оформлення цих документів. Крім того, ОСОБА_8 поніс витрати по реєстрації права власності за ОСОБА_4, а також передав їй через 4 дні після оформлення у нотаріуса довіреності на ОСОБА_3 15 тисяч гривень в еквіваленті, ОСОБА_4 написала про це розписку. Всі витрати оплачував ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_10 дала аналогічні покази та додатково пояснила, що разом з ОСОБА_4 їздили в Донецьку область у м.Гірник, ОСОБА_4 дивилася запропоновану квартиру і погоджувалася на обмін своєї квартири з доплатою, яку згодом одержала від ОСОБА_8 Також у квартирі у м. Гірник було на прохання ОСОБА_4 зроблено ремонт.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні дав покази, що займався питанням одержання документів на квартиру ОСОБА_4, які виявилися в агенстві нерухомості на вул. Плеханова. Зазначене агенство займалося від імені ОСОБА_4 приватизацією її квартири з метою на її прохання обміняти на інше житло, але запропоновані варіанти ОСОБА_4 не підійшли, при цьому агенство понесло витрати у зв’язку з оформленням приватизації, які для одержання документів довелося компенсувати за рахунок ОСОБА_3 Як йому відомо, це агенство одержувало від ОСОБА_4 довіреність на розпорядження її квартирою, яка потім була відмінена ОСОБА_4.

ОСОБА_4 показували квартиру у м. Гірник, вона погоджувалася прийняти її з доплатою в обмін на свою квартиру. В той час ОСОБА_4 була вагітна, щодо житла у сільській місцевості не казала.

Після огляду квартири у м. Гірник одночасно був оформлений договір купівлі-продажу цієї квартири та доручення на ім’я ОСОБА_3 на розпорядження квартирою ОСОБА_4.

При ОСОБА_9 ОСОБА_8 віддавав ОСОБА_4 3 тис. доларів США, ОСОБА_4 їх перерахувала і написала розписку.

На наступному тижні ОСОБА_4 повідомила, що вона передумала і нікуди їхати не буде, відмінила довіреність ОСОБА_3

Факт відміни попередньої довіреності ОСОБА_4 на іншу особу підтверджується також витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 26.09.2008 р. (а.с. 56).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до  п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно частини 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Частиною 3 ст. 249 Цивільного кодексу України передбачено, що права та обов’язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що в даному випадку письмовий договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_12, укладений 05 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_4, встановлював всі його суттєві умови, визначені законодавством для даної категорії угод – предмет, ціну договору, а також у договорі зафіксовано його виконання сторонами – розрахунок з боку покупця ОСОБА_2 Крім того, позивач не знала і не могла знати на момент укладення договору в письмовій формі та проведення розрахунку, що ОСОБА_4 скасує довіреність.

Продавець за довіреністю ОСОБА_3 у свою чергу провів розрахунок за квартиру з ОСОБА_4, оформивши договором купівлі-продажу на неї квартиру у м.Гірник Донецької області та передавши ОСОБА_4 через ОСОБА_8 15000 грн. доплати.

Крім того, ОСОБА_3 очевидно поніс витрати, пов’язані з оформленням квартири у власність ОСОБА_4 (приватизації), оскільки остання цим питанням не мала змоги займатися, що підтвердила в судовому засіданні.

Дії ОСОБА_4 згідно її пояснень були направлені на обмін житла з доплатою, оскільки після народження дитини їй необхідні були кошти, крім того після народження дитини необхідно було б одержувати дозвіл органу опіки та піклування, чим пояснюється швидкість оформлення документів щодо квартири.

Аналізуючи факти, встановлені у судовому засіданні в їх сукупності, співвідношуючи їх зі змістом приведених норм, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_3, діючи від імені ОСОБА_4, уклав письмовий договір купівлі-продажу квартири, виконав свої зобов’язання, що підтверджується письмовими доказами. Позивач ОСОБА_2 фактично виконала свої обов’язки покупця, розрахувавшись за придбану квартиру, що письмово зафіксовано у договорі.

Суд вважає, що у даному випадку знайшли підтвердження доводи позивача про укладення та виконання нею своїх зобов’язань по договору купівлі-продажу квартири, належним чином нотаріально посвідчити даний договір виявилося неможливим з обставини, що не залежало від ОСОБА_2 – скасування довіреності на ОСОБА_3 ОСОБА_4

Згідно вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з доведеності позовних вимог про визнання договору дійсним та права власності на квартиру за ОСОБА_2, остання має право вимагати усунення перешкод у користуванні власністю, які полягають в реєстрації ОСОБА_4 у спірній квартирі, що підлягає скасуванню.

     Керуючись ст.ст. 220, 391, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 131, 154, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

                                                                    в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_12, укладений 05 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який діяв за довіреністю від імені ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) право власності на квартиру АДРЕСА_12.

Зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_4 за адресою: квартира АДРЕСА_12.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 21 жовтня 2008 року, знявши заборону КП «ДМБТІ» вчиняти дії, пов’язані з оформленням документів про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_12.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя         (підпис)         А.О. Сухоруков

Згідно з оригіналом.

Суддя                     А.О. Сухоруков