Справа №  2-2464/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25 листопада 2009 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді         Сухоруков А.О.,

при секретарі              Шевченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

08 жовтня 2009 року позивач звернувся до суду із цим позовом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що  він з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 08.10.1994 року. Сторони мають неповнолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який буде проживати з відповідачкою. Стосунки з відповідачем до теперішнього часу розладилися серез непорозуміння і несумісність характерів. Постійно виникали сварки, разом жити не змогли.

Позивач з відповідачем проживають окремо одне від одного з 22 серпня 2009 року, не ведуть спільне господарство, шлюбних відносин не підтримують. Зберігати сім’ю позивач та відповідач не бажають та вважають, що шлюб носить формальний характер, просять суд шлюб розірвати.

Позивач у судовому засіданні свій позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позов визнала.

Сторони просили строк для примирення не надавати.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України.

В силу ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду у відповідності зі ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємовідносини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, приймає до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інших обставин життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило би інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають суттєве значення.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 08.10.1994 року, мають неповнолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стосунки з відповідачем до теперішнього часу розладилися серез непорозуміння і несумісність характерів.

Позивач з відповідачем проживають окремо одне від одного з 22 серпня 2009 року, не ведуть спільне господарство, шлюбних відносин не підтримують. Зберігати сім’ю позивач та відповідач не бажають .

За вказаних обставин суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані й підлягають задоволенню.

Суд вважає, що витрати, пов’язані з оформленням розірвання шлюбу в органах РАЦС необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4 – 8, 10, 11, 18, 57 – 60, 88, 174, 208, 209, 212 – 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 08 жовтня 1994 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Самарської районної Ради народних депутатів м.Дніпропетровська (актовий запис № 465), розірвати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито в сумі 17,00 грн. за оформлення розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану.

ОСОБА_2   від сплати державного мита звільнити.

  Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя                                                    А.О. Сухоруков