Справа № 2-а-74/09р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 .07.2009 р.
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Маслова М.І,
при секретарі Асланової О.П.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради в м. Харкові, третя особа: Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної держадміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області про призначення, нарахування та виплату недоотриманих сум соціальних виплат, ціна позову 9267,42грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради в м. Харкові, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної держадміністрації, головного управління Державного казначейства України в Харківській області про призначення, нарахування та виплату недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007 та 2008 років у розмірі 9267 грн. 42 коп.. В обґрунтванні своїх вимог позивач посилався на те, що він є інвалідом третьої групи безстроково – учасником ліквідації наслідків аварії ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення серії А № 17621 , довідкою МСЕК № 024656 від 19.11.2009 р.
Крім того, статтею 14 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст. 48 зазначеного закону України йому передбачені щорічні виплати на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, який визначається на момент виплати, а також право на отримання щорічно до 5 травня разових грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком згідно до п.5 ст. 13 Закону. Позивач вважає, що управлінням праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради в м. Харкові допомога виплачувалась у значно менших розмірах і недоплачена щорічна допомога на оздоровлення у 2007 р. і 2008 р. становить 3680 грн., а недоплачена щорічна разова допомога за 2007-2008 р.р.-5587 грн. 42 коп.. Позивач просить зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації перерахувати зазначену суму, а Головне управління Державного казначейства України в Харківській області здійснити безспірне списання суми на користь позивача.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік” та Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік” зупинено дію ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах до мінімальної заробітної плати і визначений розмір щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а саме інвалідам Ш групи-90 грн. Дія ч.5 ст. 13 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо виплати до 5 травня інвалідам війни разової допомоги також зупинено та Законом України «Про державний бюджет України на 2007 р.» встановлено розмір виплат для інвалідів 3 групи-300 грн., у 2008 р. цей розмір встановлено 350 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183. Видатки на виконання цієї програми здійснюються з Державного бюджету України в межах бюджетних призначень, встановлених головному розпоряднику законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Міністерство праці та соціального політики України, як головний розпорядник коштів, які направляються на компенсаційні виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснює розподіл бюджетних призначень між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня. Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради в м. Харкові , як розпорядник коштів нижчого рівня , не відповідає за зобов’язання бюджету. Крім того, відповідач просить при розгляді справи застосувати ст. 99 КАС України, якою встановлено строк звернення до адміністративного суду в межах одного року.
Представник Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації в судове засідання не з’явився, просив розглядати справу без участі представника, застосувати строк позовної давності, надав суду письмові заперечення, в яких посилається на те, що діяв згідно з кошторисом розпорядників бюджетних коштів розпису державного бюджету України та відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню. Стверджує, що мінімальна пенсія застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Фінансування щорічної разової допомоги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Кабінетом Міністрів України 3.01.2002 р. прийнято постанову № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів», якою визначається, що виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. провадиться розрахунок підвищень , передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до п. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів ( головне управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації на нижчому рівні) беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленими затвердженими кошторисами. Усі виплати допомоги ОСОБА_2. нараховані та сплачені у відповідності до законів України про державні бюджети на відповідні роки. Рішеннями Конституційного Суду України в частині визнання неконституційними Законів України про Державні бюджети в частині соціальних виплат , не визначено механізм та порядок виплати щорічної допомоги на оздоровлення.
Представник управління Державного казначейства у Орджонікідзевському районі м.Харкова надав довідку про те, що кошти на виплату щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , надходять до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради в м.Харкові від Головного управлення праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, як розпорядника коштів вищого рівня. Бюджетні кошти згідно ст. 7 Бюджетного кодексу України використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Будь-які платежі з бюджету здійснюються лише за наявності бюджетного призначення, встановленого Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1-ої категорії та інвалідом 3-ої групи, що підтверджується копією посвідчення серія А № 017621, виданого 31.03.98 р..
Відповідно до копії довідки МСЕК № 24656 від 7.12.2006 р. позивачу встановлено третя група інвалідності строком до19.11.209р.. Крім того, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серія Б № 254728 від 1902.1998 р..
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ виплата щорічної допомоги на оздоровлення є компенсацією за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров’ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та сім’ям за втрату годувальника. Згідно абзацу 3 частини 4 статті 48 цього Закону щорічна допомога інвалідам 3-ої групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону).
На 2007 р. дія ч.4 ст. 48 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Законом «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 48 зазначеного закону, згідно якого щорічна допомога на оздоровлення у 2007 р. та 2008 р. виплачується у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562, а саме для інвалідів Ш группи-90 грн.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.07 р. N 6-рп, від 22. 05.2008 р. № 10-рп вищезазначені норми Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік" та Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» були визнані неконституційними. У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.07 р. також зазначено, що оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
З Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. випливає, що Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавству, і як наслідок-скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянства.
Рішеннями Конституційного Суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
У Законі України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Зі змісту Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік», «Про Державний бюджет на 2008 рік» не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За 2007 рік щорічна допомога на оздоровлення позивачу була виплачена в розмірі 90 грн., за 2008 рік - 90 грн. Згідно ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" з 1 січня 2007 р. розмір мінімальної заробітної плати становив 400,0 грн. на місяць, з 1 квітня 2007 р. - 420,0 грн., з 1 липня 2007 р. - 440,0 грн. та з 1 жовтня 2007 р. -460 грн. На 2008 рік ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» передбачений розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2008 р.-515 грн., з 1 квітня 2008 р.-525 грн., з 1 жовтня 2008 р.-545 грн., з 1 грудня 2008 р.-605 грн..
Таким чином, розрахунок щорічної допомоги за 2007 р. - 2008 р. на момент її виплати становить відповідно: 440 х 4 =1760 грн, 525 х 4=2100 грн. Стягненню підлягає сума з відрахуванням фактично отриманої: 1760-90=1670,0 грн., 2100-90= 2010,0 грн., а всього-3680,0 грн ..
Стосовно позовних вимог щодо зобов’язання виплати грошової допомоги до 5 травня як інваліду війни, то суд виходить з рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п.п.7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, З0, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 09.07.07 р. Цим рішенням визнано неконституційним ст. 29 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", якою у 2007 р. встановлені абсолютні розміри виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня особам, зазначеним у цьому Законі, виплачується разова грошова допомога у кратному розмірі до мінімальної пенсії за віком. Так, інвалідам Ш групи нараховується сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 17 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів .
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зупинено дію частин п'ятих статей 12, 13, 14 та 15 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", які визначали кратність виплат щорічної допомоги до 5 травня залежно від розміру мінімальної пенсії за віком. При цьому, Законом «Про Державний бюджет на 2007 р.» установлено розмір виплат в 2007 р. для інвалідів Ш групи-300 грн. В 2008 р. виплати здійснюються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 р. № 183, яким встановлено розмір разової грошової допомоги, зокрема інвалідам Ш групи-350 грн.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист. Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч. З та ч. 4 ст. 8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, враховуючи положення ст. 46, ст. 64 Конституції України, ч. З та ч. 4 ст. 8 КАС України та положення ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», яка була чинною на час виникнення між сторонами спірних правовідносин та встановлювала позивачу право на соціальний захист щодо отримання щорічної допомоги у розмірі кратної до мінімальної пенсії за віком, але суд вважає , що позивач свої позовні вимоги не доказав.
Отже, питання щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком, який застосовується при обчисленні розміру пенсії, призначеної за іншими законами та при розрахунку щорічної разової допомоги до 5 травня, законодавчо не визначено.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Згідно ч. 1 ст. 17-1 зазначеного закону такі виплати здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Як вбачається з матеріалів справи, що розрахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня повинен здійснюватися, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 13.03. 02 р. на рівні 19,19 гри., суд вважає, оскільки зазначена постанова не передбачає застосування цього розміру пенсії для розрахунку щорічної допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то інша сума не може бути застосована .
З матеріалів справи вбачається, що у 2007 р. позивачу було сплачено до 5 травня 2007 р. разову грошову допомогу у розмірі 300 грн., а у 2008 р сплачено 350 грн. , що відповідає діючому закону і підтверджується матеріалами справи.
Крім того, позовна заява надійшла до суду 18 02. 2009 року, а дізнався позивач про свої порушені права щодо встановлених законом виплат починаючи з 2006 року.
Згідно вимог ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України: встановлений строк звернення до адміністративного суду і відповідно до ч. 1 даної статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 зазначеної норми встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України: пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Правила набрання чинності законами визначені частиною 5 статті 94 Конституції України, а тому Закони України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були доведені до відома громадян шляхом їх публікації у засобах масової інформації.
Крім цього, позивачем не було надано доказів поважності причин пропуску звернення до суду, згідно яких, суд міг визнати причину пропуску такого строку поважною, та не було клопотань про відновлення цього строку.
А згідно п.14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» за правилами частини третьої статті 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто, відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому, такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
Таким чином, підлягає відмові у задоволенні позовних вимог адміністративного позову позивача в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-14,49,50,51,52,71, 99, 100,111, 160-164, 167, 186, КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної ради м. Харкова, третя особа: Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної держадміністрації, Головне управління Державного казначейства України в Харківській області про призначення, нарахування та виплату недоотриманих сум соціальних виплат, ціна позову 9267,42грн. - відмовити у повному обсязі
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ: Маслов М.І.