Справа № 2-170/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          05 червня 2009 року  Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

                   головуючого судді                                 Сухорукова А.О.        

                   при  секретарі                                         Бакум І.М.,

за участю представника позивача                               ОСОБА_1,

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И В :

14.07.08р. позивач звернувся до суду із цим позовом, 15 липня 2008р. ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська заява була залишена без руху та надано строк для усунення недоліків до 5 серпня 2008р. 26 серпня 2008р. ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська було відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про стягнення богу та моральної шкоди та призначено справу до розгляду на 24.10.2008р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним:

30.11.2006р. до нього звернувся ОСОБА_3 з проханням дати йому в займ грошові кошти на суму 3000грн., для придбання автомобіля «Камаз».

    Вони обоюдно обговорили умови договору займу і 30.11.2006р. склали цей договір займу грошових коштів на суму 3000грн.,на умовах вказаних в п. 1,2,3,4,5-1, 5-2, 5-3 договору, де був вказаний строк повернення займу 30.05.2007р. Відповідач повністю згодився з 2% пенею за прострочку, і в цей же день позивач йому передав 3000грн.

    Умови договору займу від 30.11.2006р. не були своєчасно відповідачем виконані і тому вони 30.11.2007р. переуклали угоду по займу грошових коштів на суму в розмірі 3000грн., з новими умовами, які були викладені в договорі займу за п. 1,2,3,4, 5-1, 5-2, 5-3 де зазначено, що за просрочку невиплати займу, в строки зазначені в цих пунктах, з відповідача буде утримана пеня в розмірі 2%.

    Обговорені додаткові умови договору, відповідачем ОСОБА_3 не були виконані своєчасно і по цей день, а борг по займу, в сумі 3000грн. він повернув 29.04.2008р., з порушенням строків вказаних в додаткових умовах договору, а саме в п. 5-1, 5-2, 5-3, де зазначено, що ОСОБА_3 зобов’язується сплатити займодавцю борг по займу, згідно графіку до 30.12.2007р., до 30.01.2008р., до 28,02.2008р., до 30.03.2008р., а у випадку цих строків, відповідач ОСОБА_3 зобов’язувався сплатити пеню, розмір якої вказаний у вимогах договору від 30.11.2007р., а саме в розмірі 2% за кожен прострочений день, від суми займу – 3000грн.

    В зв’язку з невиконанням додаткових умов договору займу від 30.11.2007р. 29.11.2007р. він зустрівся з відповідачем  і вимагав повернути борг в сумі 3000грн., але відповідач знову почав ухилятися від сплати боргу і після розмови, цього ж дня відповідач пообіцяв до 17.03.2008р. повністю сплатити йому 5500 грн.

    В березні місяці 2008р., під час зустрічі, відповідач знову борг по займу грошей в сумі 5500грн. не повернув і знову зобов’язався повернути його до 01.05.2008р.

    29.04.2008р. відповідач повернув борг частково, в сумі 3000 грн., а від сплати пені в розмірі 2500грн. ухиляється, не відповідає на телефонні дзвінки, незважаючи на те, що він обіцяв повернути 2500грн. до 20 травня 2008р.

    На прикінці лютого 2008р. стан здоров'я позивача різко погіршився і раптово виникла потреба в лікуванні, коштів на яке в позивача не було. Він постійно просив відповідача повернути борг в сумі 3000грн., які були необхідні на лікування.

    Через затримку повернення боргу він став нервувати і стан здоров'я знову погіршився.

    Незважаючи на це відповідач продовжував ухилятися від сплати боргу, що призвело до нервового стресу у позивача, через, що він в травні 2008р. пройшов обстеження і під час обстеження в нього було виявлено дисфункцію підшлункової залози та цілий  ряд інших захворювань, в тому числі були порушенні дегенеративні процеси центральної нервової системи, чим спричинив йому моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 1700грн.

    Вирішити це питання позивачеві не вдалося, тому він був змушений звернутися до суду.

    В своїх позовних вимогах позивач просить суд ухвалити рішення, яким зобов’язати ОСОБА_3 повернути йому борг по займу в сумі 2500 грн., утримати з відповідача ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в сумі 1700 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. ОСОБА_2 пояснив та визнав, що власне сам борг відповідач йому повернув, хоча і невчасно, але не повернув суму пені, що викликало у позивача душевні переживання і спричинило розлад здоров’я. Також договір займу внаслідок несвоєчасного повернення коштів був переукладений на новий термін, відповідач ухилявся від зустрічей, на телефонні дзвінки не відповідав.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав і пояснив, що він дійсно брав у борг у ОСОБА_2 3000 гривень, але повертав гроші – повернув 3000 грн. і відсотки, вважає, що нічого не винен позивачеві, оскільки не визнає пеню і спричинення позивачеві моральної шкоди.

Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідка, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.11.2006р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір займу грошових коштів на суму 3000 грн. на умовах, вказаних в п. 1,2,3,4,5-1, 5-2, 5-3 договору – зі сплатою 7% щомісяця, зі строком повернення займу 30.05.2007р. і виплатою 2% пені за кожний деень прострочки, і в цей же день позивач йому передав 3000 грн. ОСОБА_3 сплатив відсотки, по 210 грн. за грудень 2006 року, січень, лютий, березень і квітень 2007 року (а.с. 8).

    Умови договору займу від 30.11.2006р. не були своєчасно відповідачем виконані, що підтверджується його письмовим поясненням від 29.02.08 р., яким ОСОБА_3 зобов’язався повернути ОСОБА_2 до 17 березня 2008 року 5500 грн. (а.с. 9). 23.03.08 р. ОСОБА_3 виплатив ОСОБА_2 3000 грн., зобов’язавшись інше сплатити до 01.05.08 р., 29 квітня 2008 року зобов’язався сплатити ОСОБА_2 2500 грн. до 20.05.08 р., що викладено на одному й тому ж аркуші (а.с. 9).

Крім того, сторони 30.11.2007р. переуклали договір займу грошових коштів на суму в розмірі 3000грн., з новими умовами, де знову було зазначено, що за просрочку невиплати займу з відповідача буде утримана пеня в розмірі 2% (а.с. 10).

    Укладені договори за формою та змістом відповідають вимогам статей 1046, 1047 ЦК України , згідно яких з а договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У даному випадку договором було встановлено крім процентів також і пеня за прострочення виконання зобов’язання, що не суперечить нормам цивільного права, відповідач своєчасно не виконав грошового зобов’язання, повернувши 3000 грн. лише 23.03.08 р., а не 30.05.2007 року, як це було визначено договором позики від 30.11.2006 р.,  зобов’язання повернути ще 2500 грн. було підтверджено вдповідачем письмовими розписками від 29.02.08 і 29.04.08 р., підтвердження повернення 2500 грн. відповідач суду не надав.

Статтею 625 ЦК України визначено відповідальність за порушення грошового зобов’язання, статтею 1049 ЦК України -   обов'язок позичальника повернути позику на умовах, встановлених договором.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що він разом з ОСОБА_2 у квітні 2008 року декілька разів приїзджали додому до ОСОБА_3, але його не було, потім ОСОБА_3 пояснив, що не має змоги повернути борг у зв’язку із сімейними проблемами, через деякий час повернув 3000 грн., зобов’язавшись інші платежі повернути пізніше.

З огляду на досліджені письмові докази: договори, пояснення, зобов’язання, розписки, суд вважає, що відповідач повинен повернути 2500 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання ОСОБА_2

Також позивач поніс судові витрати зі сплати 51 грн. судового збору і 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи, а також сплатив за правову допомогу адвокату ОСОБА_1 1700 грн. за квитанцією від 21.12.2008 р. №0010816, 400 грн. за квитанцією від 16.04.2009 р. № 0010871, 200 грн. за квитанцією від20.02.2009 р. №0010868 (а.с.  37, 38, 39), які відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача, оскільки вимоги матеріального характеру знайшли своє повне підтвердження.      

Разом з тим відшкодування моральної шкоди у даному випадку не підлягає задоволенню, оскільки статтею 23 Цивільного кодексу України передбачені вичерпні підстави для відшкодування моральної шкоди, яка   полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивач посилається на розлад здоров’я, який на його думку підтверджується даними біорезонансного дослідження від 16.05.08 р. та консультативним висновком (а.с. 11), та пов’язує цей розлад з відмовою відповідача повертати йому грошові кошти, але суд не вважає виявлені порушення такими, які можливо пов’язати з неповерненням грошей, законом таку підставу для відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.    

Керуючись     ст. ст. 23, 625, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 88, 130, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

     Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2 2500 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, 2300 грн. витрат на правову допомогу, 51 грн. витрат зі сплати судового збору і 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи, всього 5881 (п’ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) гривню.

В частині вимог про стягнення моральної шкоди в позові відмовити .

Стягнути з ОСОБА_3  на користь Державного підприємства «Судові інформаційні системи» недоплачену суму витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи у розмірі 220 (двісті двадцять) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя              (підпис)                       А.О. Сухоруков  

Згідно з оригіналом.

Суддя                             А.О. Сухоруков