Справа №295/4116/18

2/295/1830/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді                    Ведмідь Н.В.,

за участю секретаря судового засідання  Скришевської О.Р.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження  у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 295/4116/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства Внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» про стягнення компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, у якому просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 05.09.2017 року по 03.10.2017 року у сумі 13761,95 грн.

Позивач  мотивуючи свої вимоги тим, що за рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 09.06.2017 року у справі № 296/462/17 на його користь стягнуто з Державного підприємства Міністерства Внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в сумі 15 860 грн. 45 коп., а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період із 11.02.2016 по 16.01.2017 року включно в сумі 56 350 грн. 25 коп., крім того рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.11.2017 року у справі № 296/10382/17 на його користь стягнуто з Державного підприємства Міністерства Внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» середній заробітку за час затримки заробітної плати за період з 27.05.2017 року по 04.09.2017 року в сумі 32269,40 грн., однак незважаючи на судові рішення відповідач виконав свій обов’язок по виплаті заробітної плати лише 03.11.2017 року, а тому має сплатити середній заробіток за час затримки заробітної плати ще за період з 05.09.2017 року по 03.10.2017 року.

03.05.2018 року від Державного підприємства Міністерства Внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав пропуску строку позовної давності визначений статтею 233 КЗпП України, зважаючи на те, що як зазначає сам позивач та встановлено судовим рішення, а також відповідає обставинам справи, розрахунок по заробітній платі відбувся з позивачем 03.10.2017 року, а отже звертаючись з позовом до суду 05.04.2018 року, позивач пропустив тримісячний строк звернення з даним позовом до суду. (а.с. 32-38)

07.06.2018 року від Державного підприємства Міністерства Внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач вказав, що за період з 05.09.2017 року по 03.10.2017 року не 29 робочих днів як зазначає позивач, а 21 день, крім того повторно вказав на пропущений строк позовної давності позивача при зверненні з позовом до суду.

В судове засідання позивач не з’явився, від уповноваженого представника позивача надійшла заява, в якій просила розгляд справи проводити за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи норму ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши письмові матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі трудового контракту № 02/14 від 11 липня 2014 року, укладеного між ним та ДП МВС України «Інформ-Ресурси», працював на посаді директора Житомирської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси».

Згідно із наказом №011-ос від 10.02.2016, позивача як директора Житомирської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси» було звільнено 10 лютого 2016 року за угодою сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що 09.06.2017 року Богунським районним судом м. Житомира ухвалено  рішення, яке набрало законної сили, відповідно до якого, стягнуто із Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в сумі 15 860 грн. 45 коп. без вирахуванням податків та обов’язкових платежів, а також середній заробіток за час затримки розрахунку за період із 11.02.2016 по 26.05.2017 року включно в сумі 77 832 грн. 72 коп. за вирахуванням податків та обов’язкових платежів. (а.с. 6-8)

Також рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.11.2017 року стягнуто з Державного підприємства Міністерства Внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 27.05.2017 року по 04.09.2017 року в сумі 32269,40 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Судом встановлено, що свій обов’язок по виплаті заробітної плати відповідач ОСОБА_2 підприємство Міністерства Внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» виконало перед позивачем ОСОБА_1 - 03.11.2017 року, що підтверджується встановленими обставинами в рішенні Богунського районного суду м. Житомира від 20.11.2017 року, також вказується самим позивачем в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи. (а.с. 2-5, 10-12, 13)

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

В абзаці 6 п.2.2 Рішення Конституційного суду України у справі №1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу №4-рп/2012 від 22.02.2012 суд дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Судовою палатою у цивільних справах Верховного суду України від 06.04.2016 року по справі №6-409 цс16 проведені наступні висновки.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.                          

Встановлені статтями 228, 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Аналізуючи вищевикладене, перебіг строку звернення до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку починається з наступного дня після такого розрахунку.

Як встановлено судом, фактичний розрахунок з позивачем саме по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в сумі 15 860 грн. 45 коп. був проведений 03.10.2017 року, при цьому з позовом до суду позивач звернувся 05.04.2018 року, тобто поза межами тримісячного строку для звернення до суду з вказаними вимогами.

Звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивач не просив поновити строк позовної давності на звернення з позовом до суду, не надав поважні причини їх пропуску, крім того стороною позивача вказувалося про те, що строк позовної давності не був прострочений, виходячи з наданих виписок карткового рахунку ОСОБА_1 за яким платежі по заборгованості відповідачем проводилися 03.11.2017 року, 02.11.2017 року 10.04.2018 року та 05.04.2018 року, однак суд критично відноситься до таких тверджень, оскільки переказ відповідних коштів проводився стороною позивача на виконання рішень Богунського районного суду м. Житомира від 09.06.2017 року та 20.11.2017 року щодо стягнення із Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період із 11.02.2016 по 26.05.2017 року в сумі 77 832 грн. 72 коп. та за період з 27.05.2017 року по 04.09.2017 року в сумі 32269,40 грн., а не самої заробітної плати.

Також, слід зазначити, що про порушення свого права на виплату заробітної плати позивачем ставилося ще під час розгляду цивільної справи № 295/10382/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства Внутрішніх справ України "Інформ-Ресурси" про стягнення компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати, де судом встановлено, що повний розрахунок відповідача перед позивачем по заробітній платі було здійснено 03.10.2017 року, та рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.11.2017 року задоволено позов позивача, в межах заявлених позовних вимог, а саме щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі за період з 27.05.2017 року по 04.09.2017 року, при цьому позивач не скористався своїм правом на збільшення розміру позовних вимог.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, наведені сторонами доводи та заперечення з предмету позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства Внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» про стягнення компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати, у зв’язку з пропуском строку позовної давності на звернення позивача до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 116, 117, 233, 234 КЗпП України, ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства Внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» про стягнення компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: м. Житомир, пров. Чуднівський, 3, РНОКПП НОМЕР_1.

 Відповідач: ОСОБА_2 підприємство Міністерства Внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси», місце знаходження: м. Київ, проїзд Військовий, 8, код 32248749.

Повний текст рішення складено 08.08.2018 року.

Суддя: