Справа № 336/1186/18

Провадження № 2/336/1341/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31 липня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про звільнення майна з під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом в якому просить суд зняти арешт з нерухомого майна, яке належить їй на праві приватної власності, а саме, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладеного на підставі постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у межах виконавчих проваджень, боржником за якими є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.07.2003 року, посвідченого П'ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

На підставі вказаного договору, 29 серпня 2003 року Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації проведено державну реєстрацію права особистої власності на вказану квартиру за нею, про що за реєстровим № 217/35898 сл1243822 зроблений відповідно запис.

На теперішній час позивачу стало відомо, що на належну їй квартиру АДРЕСА_1, на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Шевченківського району м. Запоріжжя, накладено арешт.

Для отримання роз'яснень з приводу підстав накладення арешту на належну їй квартиру, представник позивача звернулась до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області. У відповідь на вищевказане звернення, листом від 06.02.2018 року №2714/8, позивачу повідомлено, що у період з січня 2007 року по січень 2018 року на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження, боржником за якими був ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та на майно якого було накладено арешт постановами державного виконавця. Виконавчі провадження були завершені в порядку Закону України «Про виконавче провадження» та згідно з пунктом 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби № 407/07 від 05.07.1999 року, після закінчення строку їх зберігання - були знищені, відтак, надати будь яку іншу інформацію не виявляється можливим. Усі питання пов'язані із зняттям арешту позивач може вирішувати у судовому порядку.

Згідно інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 31.07.2018 року за №132629572 встановлено, що на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт 31.05.2007 року, власником квартири зазначена ОСОБА_1, проте, особою, майно/права якої обтяжуються вказаний ОСОБА_2, причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду.

Відповідний запис також міститься щодо суб'єкта ОСОБА_2, за інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 23.07.2018 року за № 131731872.

ОСОБА_1 є власником зазначеної вище квартири, доказом цього є договір купівлі- продажу від 19.07.2003 року. ОСОБА_2 не мешкає у зазначеній квартирі, не мешкав та не мав наміру вселитися до неї. Реєстрація ОСОБА_2 припинена за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.07.2008 року у справі № 2-2109/08.

Як зазначає позивач, вона обмежена в своєму праві вільного володіння, користування та розпорядження належним їй майном, оскільки наявність арешту чинить в цьому перешкоду.

На думку позивача, підстав для накладення арешту на належну їй квартиру не існувало, арешт накладений безпідставно, підстав для його подальшого арешту не має та, враховуючи, що питання зняття заборони відчуження спірного майна неможливо вирішити в поза судовому порядку, вона вимушена звернутися до суду з даним позовом у порядок і спосіб, визначений статтею 16 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.05.2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач та її представник адвокат ОСОБА_3 не з'явились, в матеріалах справи міститься заява останньої за змістом якої вона просить розглядати справу без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Представник третьої особи Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції у Запорізькій області в судове засідання не з'явився, про причини неявки також не повідомив.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, відзив або заяви щодо розгляду справи без його участі до суду не надходило.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, відзиву або будь-яких заяв до суду не подавав, а тому на підставі статей 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної справи без участі відповідача за письмовою згодою представника позивача.

За таких обставин судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У відповідності до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 19.07.2003 року (а.с. 6) та інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 132629572 від 31.07.2018 року.

Відповідно до копії технічного паспорту на квартиру № 99 у житловому будинку № 14 по вилиці Бочарова в м. Запоріжжі, складеному станом на 29.08.2003 року власником вказаного будинку значиться ОСОБА_1 (а.с. 7).

Як вбачається з інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 132629572 від 31.07.2018 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис про обтяження нерухомого майна, а саме: тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 5151639; зареєстровано: 16.06.2007 15:02:43 за № 11396080 реєстратором: П'ята запорізька державна нотаріальна контора, АДРЕСА_2, НОМЕР_2, НОМЕР_3; підстава обтяження: постанова №294/8 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія НОМЕР_4 видана 31.05.2007, видавник: Державна виконавча служба у Шевченківському районі м. Запоріжжя; об'єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1, власник: ОСОБА_1, дата народження: 20.02.1955, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Згідно іформації, що міститься у вищевказаній довідці, особою, майно/права якої обтяжуються вказаний ОСОБА_2, причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду.

Відповідний запис також міститься в інформаційній довідці із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 23.07.2018 року за № 131731872.

Відповідно до копії листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 06.02.2018 року № 2714/8 відносно ОСОБА_2 на виконанні у Шевченківському відділі ДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області виконавчі провадження не перебувають, зняти арешт з нерухомого майна, зареєстрованого 16.06.2007 року за № 113996080 не вбачається можливим.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що на даний час існують обставини, що стали підставою для накладення арешту вищезазначеного майна.

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства ( частина 2 статті 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає за можливе вирішити питання про відновлення порушених прав позивача шляхом зняття арешту з майна, оскільки на час звернення з цим позовом до суду відсутні обставини, що слугували підставою для арешту майна.

З огляду на вищевикладене, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про звільнення майна з під арешту підлягає задоволенню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує приписи статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є інвалідом 2 групи, відтак, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у сумі 704, 80 грн.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про звільнення майна з під арешту - задовольнити повністю.

Зняти арешт з нерухомого майна, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП - НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1), а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, накладеного на підставі постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області № 294/8 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: серія НОМЕР_4, виданий 31.05.2007 року, у межах виконавчого провадження, боржником за яким є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП невідомий, остання відома адреса: АДРЕСА_1) судові витрати у виді судового збору у сумі 704, 80 грн. в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення суду складено 09.08.2018 року.

Суддя: Я.Р.Марко