Справа № 365/251/18 Головуючий у І інстанції Денисенко Н. О.

Провадження № 11-кп/780/863/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 18 07.08.2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року м. Київ

       Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:         

       головуючого судді – Авраменка М. Г.

       суддів – Гайдай Р.М.,Орла А.І.

       при секретарі – Кальмі М.О.

       за участю:

       прокурора – Савченка В.О.

захисника – ОСОБА_2

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Згурівського районного суду Київської області 27 червня 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018110170000040 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_4, повернуто прокурору,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 27 червня 2018 року, обвинувальний акт з додатками у кримінальному №12018110170000040 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_4, повернуто прокурору для виконання вимог ст. ст. 291, 292 КПК України.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_4 та обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України підлягають поверненню прокурору, оскільки клопотання не відповідає вимогам ч. 2 ст. 292, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, так як містить у собі лише опис фактичних обставин, які встановлені слідчим під час досудового розслідування та правову кваліфікацію дій. Проте не містить викладу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими. Обвинувальний акт підлягає поверненню разом з клопотанням, враховуючи, що вони надійшли одночасно, на досудовому розслідуванні матеріали клопотання не були виділені в окреме провадження, як це мало місце щодо неповнолітнього підозрюваного ОСОБА_5 Відтак їх виділення може негативно вплинути на повноту судового розгляду, оскільки вони взаємопов’язані та роль кожного співучасника необхідно з’ясовувати у ході судового розгляду, особливо з врахуванням психічного стану особи, в діях якої вбачаються ознаки суспільно небезпечного діяння (ч. 4 ст. 217 КПК України). Орган досудового розслідування та прокурор належним чином не визначилися з процесуальним статусом ОСОБА_4, зазначаючи, що він є й підозрюваним, й особою, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру.

Не погоджуючись із вказаним рішенням прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Вказує, що з клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно ОСОБА_4 убачається, що попри відсутність у ньому конкретного посилання на те, що прокурор вважає встановленим, вимоги закону щодо викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правова кваліфікація дотримано в повному обсязі.

Зазначає, що у мотивувальній частині рішення суд на противагу своїм же доводам щодо причин повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, вказав, що сторона обвинувачення звернулась із клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, виклала фактичні обставини вчинення ОСОБА_4 злочину. Посилання суду на те, що сторона обвинувачення належним чином не визначилася з процесуальним статусом ОСОБА_4 є надуманим і таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. У клопотання було лише зазначено, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру до моменту встановлення у останнього стану неосудності.

Звертає увагу, що суд в порушення вимог ст. 314 КПК України вийшов за межі наданих повноважень та за власною ініціативою долучив до матеріалів кримінального провадження ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 13.06.2018, якою обвинувальний акт щодо ОСОБА_5, за ч. 3 ст. 185 КК України був повернутий прокурору.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 був повернутий прокурору у зв’язку з порушенням права на захист неповнолітнього ОСОБА_5, оскільки захист неповнолітнього та повнолітнього ОСОБА_4, які діяли в співучасті, здійснює один захисник ОСОБА_2 На момент проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадження №12018110170000040 та №12018110170000060, що суперечить вимогам КПК України, оскільки суд до цього не переходив, навіть до стадії оголошення обвинувального акту. Вказує, що дослідження обставин у кримінальних провадженнях не являється предметом підготовчого засідання у кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора в підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, думку захисника, який частково заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи і вимоги апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про існування підстав для задоволення вимог апеляційної скарги прокурора, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Пунктом 13 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено обвинувачення, як твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування – є обвинувальний акт, яким має відповідати вимогам ст. 291 КПК України, зокрема: містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, яке повинно містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, це подія злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, вид і розмір шкоди, завданої злочином.

На думку колегії, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018110170000040 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_4 відповідає вказаним вимогам кримінального процесуального законодавства.

Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення про повернення обвинувального акту прокурору тим, що клопотання не відповідає вимогам ч. 2 ст. 292, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, так як містить у собі лише опис фактичних обставин, які встановлені слідчим під час досудового розслідування та правову кваліфікацію дій. Проте, не містить викладу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, вважаючи рішення про повернення обвинувального акту прокурору – передчасним та необґрунтованим. Як вбачається із клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_6, в ньому викладені фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, яке містить ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, які прокурор вважає встановленими, зазначена правова кваліфікація з посиланням на положення закону і частину статті закону України про кримінальну відповідальність. Також в ньому зазначена інформація про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати до ОСОБА_4 та пропозиція щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров’я.

Висновки суду, про те що орган досудового розслідування та прокурор належним чином не визначилися з процесуальним статусом ОСОБА_4, зазначаючи, що він є й підозрюваним, й особою, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру не можуть братись до уваги, оскільки зазначені обставини не можуть бути підставою для повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру прокурору як такого, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, так як не перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Разом з тим, звертаючи увагу на правила кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 в умовах, викладених в обвинувальному акті, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що питання правильності кваліфікації не доречно розглядати на стадії підготовчого судового засідання, оскільки ст. 291 КПК України такі вимоги не ставляться до обвинувального акту.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції, на думку колегії, суперечить матеріалам провадження, оскільки обвинувальний акт відповідає положенню ст. 291 КПУ України і підстав для застосування п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати та направити справу до суду першої інстанції.

               Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора – задовольнити, а ухвалу Згурівського районного суду Київської області 27 червня 2018 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018110170000040 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України та клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_4, повернуто прокурору – скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: