Справа №  2-2069/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27 листопада 2009 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді         Сухоруков А.О.,

при секретарі              Шевченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

06 серпня 2009 року позивач звернулася до суду із цим позовом. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 15.10.1983 року. Сторони мають трьох дітей, в тому числі неповнолітного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який буде проживати з позивачкою. Стосунки з відповідачем до теперішнього часу розладилися серез непорозуміння і несумісність характерів. Спору про майно немає.

Позивач з відповідачем проживають в одній квартирі, але не ведуть спільне господарство, шлюбних відносин не підтримують. Зберігати сім’ю позивач та відповідач не бажають та вважають, що шлюб носить формальний характер, просять суд шлюб розірвати.

Судом надавався сторонам строк для примирення.

Позивач у судовому засіданні свій позов підтримала у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України.

В силу ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду у відповідності зі ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємовідносини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, приймає до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інших обставин життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило би інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають суттєве значення.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 15.10.1983 року. Сторони мають трьох дітей, в тому числі неповнолітного сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стосунки з відповідачем до теперішнього часу розладилися серез непорозуміння і несумісність характерів. Сторони не ведуть спільне господарство, шлюбних відносин не підтримують. Зберігати сім’ю позивач та відповідач не бажають .

За вказаних обставин суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд вважає, що витрати, пов’язані з оформленням розірвання шлюбу в органах РАЦС необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4 – 8, 10, 11, 18, 57 – 60, 88, 174, 208, 209, 212 – 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 15 жовтня 1983 року відділом запису актів громадянського стану Самарського райвиконкому м.Дніпропетровська (актовий запис № 564), розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2  на користь держави державне мито в сумі 17,00 грн. за оформлення розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану.

ОСОБА_1 від сплати державного мита звільнити.

  Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя                                                    А.О. Сухоруков