Номер провадження 2-а/243/229/2018

Номер справи 0540/5652/18-а

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

« 08 » серпня 2018 року Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Гончарова А.О., розглянувши адміністративну позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов’янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про накладення штрафу.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 171 КАСУ суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», із 01 січня 2018 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.

У ході ознайомлення із позовною заявою встановлено, що вона не відповідає вимогам, встановленим ст. 161 КАС України, а саме, до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.

Позивач посилається на те, що виконавче провадження з виконання судових рішень є завершальною стадією судового провадження по конкретній справі, за подання якої вже сплачено відповідний судовий збір. Також позивач посилається на Європейський суд з прав людини, який зазначив, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Розглянувши заявлене клопотання, суд зазначає наступне.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (ч. 5 ст. 161 КАС України).

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ст. 161 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

З урахуванням наведених норм права єдиною підставою для відстрочення або розстрочення, чи звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 161 КАС України, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Крім того, як зазначено у п. 111 рішення ЕСПЛ від 20 лютого 2014 року по справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia», Європейський Суд визнає, що вимога про сплату державного мита є заходом який стримує потенційних позивачів від подання нерозумних та безпідставних позовів. Для того щоб гарантувати справедливий баланс між вищезазначеною ціллю, а саме підтримання нормального функціонування судової системи та захист інтересів заявника при подачі позову до суду, внутрідержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити своє скрутне положення.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

У зв’язку із викладеним, розглянувши надані суду документи, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору з причин наведених позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, приходжу до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1762,00 грн. на рахунок отримувача 31218206005075, Отримувач коштів - Слов’янське УК /м. Слов’янськ/ 22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37803368, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банка (МФО) 899998, Код класифікації доходів бюджету 22030101.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 168, 169, 171, 241-243, 248, 256 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені в ухвалі недоліки у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ним ухвали.

Роз’яснити, що інакше позовна заява буде вважатись неподаною та повернута.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою:

http://sl.dn.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду                                         ОСОБА_1