Провадження № 2/331/92/2018

Справа № 319/1238/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю: секретаря Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (адреса місцезнаходження: м. Львів, вул.. Сахарова, буд, № 78) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3), ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_4) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21612Ф від 28 березня 2014 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ПАТ «КРЕДОБАНК» звернулося до Куйбишевського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21612Ф від 28 березня 2014 року у розмірі 148698,27 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 28 березня 2014 року між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 21612Ф про надання кредиту в сумі 177 677,31 гривень під 15,99% річних. Кредит був наданий строком до 27 вересня 2021 року.

В забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору № 21612Ф від 28.03.2014 року, між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 21612Ф/S-2 від 28.03.2014 року, відповідно до якого, остання зобов'язалася відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов'язань.

ОСОБА_1 не належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, що призвело до порушень прав позивача.

У випадку незастрахування Позичальником транспортного засобу (п. 9.1.3 договору), від нещасних випадків (п. 9.1.4. договору), цивільної відповідальності (п.9.15. договору) процентна ставка за користування кредитними коштами збільшується на 5% річних вище діючої, починаючі з 1 -го числа місяця наступного за тим, в якому закінчився строк дії договорів. Така зміна розміру процентів додаткового погодження сторонами не потребує.

У відповідності до п.9.1.3. договору ОСОБА_1 уклав договір добровільного страхування наземного транспорту № 858/14-Тз/Зп115 від 28.03.2014 року укладений з ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 68660абе від 27.03.2015 року, Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 83168а6е від 25.03.2016 року.

У відповідності до п. 9.1.4. договору ОСОБА_1 уклав договір добровільного страхування від нещасних випадків від 28.03.2014 року,

У відповідності до п. 9.1.5 договора ОСОБА_1 уклав ПОЛІС № АС/ 9979910 обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності від 28.03.2014 року;

Відповідачем всупереч п. 9.1.4. договору не було надано банку договори про добровільне страхування від нещасних випадків за 2015 та 2016 рік, і тому відсоткова ставка у відповідності до п.3.2. договору була збільшена і почала становити 20.99%.

Враховуючи збільшену процентну ставку, відповідач продовжував сплачувати фіксовану суму у розмірі 3 552 три, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість по неповернутій сумі кредиту (враховуючі особливості погашення за п.4.8 кредитного договору) та нараховано пеню.

22.04.2016 року на адреси Відповідачів було направлено повідомлення-вимоги щодо дострокового погашення заборгованості, які вони проігнорували.

Тому, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за зазначеним кредитом станом на 12 серпня 2016 року становить 148 698 гривень 27 копійок (з яких: заборгованість за кредитом - 147 047,90 гривень, пеня - 1 650,37 гривень.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, ОСОБА_2 зобов'язалася відповідати перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок), за Кредитним договором.

Відповідно до п. 2.5. Договору поруки, Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

На підставі викладеного, просить суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 21612Ф від 28 березня 2014 року, станом на 12 серпня 2016 року, у розмірі 148 698 гривень 27 копійок (з яких: заборгованість за кредитом - 147 047,90 гривень, пеня - 1 650,37 гривень) та сплачений судовий збір в розмірі 2 230 гривень 40 копійок.

До початку розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та остаточно просив суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 21612Ф від 28 березня 2014 року, станом на 25 січня 2017 року, у розмірі 147 773 гривень 98 копійок (з яких: заборгованість за кредитом - 142 283,48 гривень, 2 580,79 гривні - нараховані відсотки, пеня - 2 909,71 гривень) та сплачений судовий збір в розмірі 2 230 гривень 40 копійок. (т. 1, а.с. 110)

Представник позивача у судове засідання не з'явився, але в матеріалах справи наявна письмова заява про розгляд справи за його відсутності з посиланням на те, що позов щодо стягнення з ОСОБА_1., ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 21612Ф від 28 березня 2014 року у розмірі 133517,98 грн. Та судового збору підтримує, просить його задовольнити. (т. 2, а.с. 1)

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача ОСОБА_1, та просив ухвалити по справі рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказах. (т. 2, а.с. 41)

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з"явилася, проте в матеріалах справи наявна письмова заява про розгляд справи за її відсутності. (т. 1, а.с. 103)

Ухвалою судді Куйбишевського районного суду Запорізької області від 28 вересня 2016 року матеріали позову ПАТ «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21612Ф від 28 березня 2014 року направлені до апеляційного суду Запорізької області для визначення підсудності. (т. 1, а.с. 42)

Ухвалою судді апеляційного суду Запорізької області від 05 жовтня 2016 року визначено підсудність судового розгляду справи за позовною заявою ПАТ «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21612Ф від 28 березня 2014 року Жовтневому районному суду м. Запоріжжя. (т. 1, а.с. 47)

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 жовтня 2016 року провадження по зазначеній справі відкрито (т. 1, а.с.51-52).

01.03.207 р. позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позиваючись до ОСОБА_1, ОСОБА_2, остаточно просив суд про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за Договором № 21612Ф від 28.03.2014 в розмірі 147 773, 98 грн., яка складається з : 142 283,48 грн. - неповернута сума кредиту, 2 580, 79 грн. - нараховані відсотки, 2 909, 71 грн. - пеня та судового збору в розмірі 2 230, 40 грн.(т. 1, а.с.110).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2017 року позов ПАТ « Кредобанк» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ « Кредобанк» заборгованість за кредитним договором 21612Ф від 28.03.2014, станом на 25.01.2017 р., у розмірі 147 773, 98 грн., яка складається з : 142 283,48 грн. - неповернута сума кредиту, 2 580, 79 грн. - нараховані відсотки, 2 909, 71 грн. - пеня та судового збору в розмірі 2 230, 40 грн., а всього 150 004, 38 грн. (т. 1, а.с.145- 148).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2017 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2017 року скасовано, справу призначено в судове засідання (т. 1, а.с. 183-184).

09.11.2017 р. від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі. (а.с. 1, а.с. 216-218)

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п. 9 п. 1 Розділу ХIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувався за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Ухвалою суду від 30 січня 2018 року зазначена справа призначена до розгляду у підготовче судове засідання. (т. 1, а.с. 219-220)

30.03.2018р. від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву (відзив) з додатком до них. (т. 1, а.с. 241-247)

24 травня 2018 року на адресу суду засобами електронного зв'язку від представника позивача надійшли пояснення по справі, в яких зазначено, що заборгованість відповідачів станом на 25.01.2018р. з урахуванням платежів на її погашення, вчинених ОСОБА_4 (02.02.2017р. - 3552,00 грн., 06.03.2017р. - 3552,00 грн., 18.04.2017р. - 3552 грн., 07.05.2017р. - 3600,00 грн.), складає 133517,98 грн. (т. 2, а.с. 2-3)

Ухвалою суду від 24 травня 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (т. 2, а.с. 8)

13 липня 2018 року від представника відповідача ОСОБА_4 до суду надійшли письмові пояснення з копіями документів. (т. 2, а.с. 21-40)

З письмових заперечень вбачається, що ОСОБА_4 частково визнає заявлені ПАТ «КРЕДОБАНК» вимоги у сумі 120234,27грн., після чого надав пояснення, в яких уточнив розрахунок заборгованості відповідача перед банком у сумі 104639,77грн. Заперечення представника відповідача обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 не було допущено порушень, передбачених пунктами 9.1.3, 9.1.4, 9.1.15 Кредитного договору, на які посилається ПАТ «КРЕДОБАНК» щодо ненадання договорів страхування, та збільшення банком в односторонньому порядку відсоткової ставки за користування кредитними коштами з 15,99% до 20,99% відбулося без достатніх на то причин. На підтвердження зазначених обставин представник ОСОБА_1 послався на відмітку банку ПАТ «КРЕДОБАНК» від 27.03.2015р. про отримання договорів страхування, які передбачені кредитним договором (а.с. 167), та надав суду копії відповідних договорів на підтвердження факту їх укладання (т. 2, а.с. 25-40). З урахуванням цих обставин представником відповідача було здійснено розрахунок заборгованості без застосування збільшеної відсоткової ставки. Окрім цього представник відповідача адвокат ОСОБА_3 послався на правову позицію, що викладена Верховним Судом у постанові від 14.02.2018р., ухваленої за результатом розгляду справи № 564/2199/15-ц (провадження № 61-2404св18), за яким після направлення банком 22.04.2016р. вимоги про дострокове повернення всієї заборгованості за кредитом кредитний договір припинив свою дію та банк втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків, передбачених договором та пені. З урахуванням цих обставин представником відповідача було здійснено розрахунок заборгованості без нарахування відсотків та пені, починаючи з травня 2016р.

Суд, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги наявні в матеріалах справи докази, письмові пояснення сторін, приходить до наступного.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28 березня 2014 року між ПАТ «КРЕДОБАНК», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 21612Ф про надання кредиту в сумі 177 677,31 гривень під 15,99% річних. Кредит був наданий строком до 27 вересня 2021 року (т. 1, а.с. 4-8).

28.03.2014 р. відповідно до р. 2 Договору грошові кошти були перераховані ОСОБА_1 в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок в сумі 177 677,31 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 5867948 від 28.03.2014 р. та меморіальним ордером № 8875192 від 28.03.2014 р. (т. 1, а.с. 19-20).

В забезпечення зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору № 21612Ф від 28.03.2014 року, між ПАТ «КРЕДОБАНК» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 21612Ф/S-2 від 28.03.2014 року, відповідно до якого остання зобов'язалася відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 боргових зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі таких зобов'язань, а також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність за невиконання зобов'язань за кредитним договором і позивач має право звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до ОСОБА_1, так і до ОСОБА_2, чи до всіх одночасно. (т. 1, а.с. 9).

Пунктами 4.10 та 2.9 Кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором.

Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за ставкою, що визначена у п. 3.2 договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаного у п. 2.1 Договору (27.03.2021р.), або до дати звернення банку із заявою до суду із вимогою про дострокове повернення суми кредиту та сплати процентів, комісій та інших, належних до сплати за цим договором платежів.

Відповідно до п. 1.1. Договору поруки, ОСОБА_2 зобов'язалася відповідати перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок), за Кредитним договором.

Відповідно до п. 2.5. Договору поруки, Поручитель та Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.

22.04.2016 року на адреси Відповідачів було направлено повідомлення-вимоги щодо дострокового погашення заборгованості, які залишені відповідачами без відповіді та задоволення (т. 1, а.с.33-36).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за статтею 559 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

За розрахунком позивача станом на 25 січня 2017 року, у розмірі 147 773 гривень 98 копійок (з яких: заборгованість за кредитом - 142 283,48 гривень, 2 580,79 гривні - нараховані відсотки, пеня - 2 909,71 гривень) та сплачений судовий збір в розмірі 2 230 гривень 40 копійок. (т. 1, а.с. 110)

Позивачем в обґрунтування не виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором, що призвело до порушень прав банківської установи зазначено наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно п. 3.2 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку 15,99 % річних.

У випадку незастрахування Позичальником транспортного засобу (п. 9.1.3 договору), від нещасних випадків (п. 9.1.4. договору), цивільної відповідальності (п.9.15. договору) процентна ставка за користування кредитними коштами збільшується на 5% річних вище діючої, починаючі з 1 -го числа місяця наступного за тим, в якому закінчився строк дії договорів. Така зміна розміру процентів додаткового погодження сторонами не потребує.

У відповідності до п.9.1.3. договору ОСОБА_1 уклав договір добровільного страхування наземного транспорту № 858/14-Тз/Зп115 від 28.03.2014 року укладений з ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 68660абе від 27.03.2015 року, Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 83168а6е від 25.03.2016 року.

У відповідності до п. 9.1.4. договору ОСОБА_1 уклав договір добровільного страхування від нещасних випадків від 28.03.2014 року,

У відповідності до п. 9.1.5 договора ОСОБА_1 уклав ПОЛІС № АС/ 9979910 обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності від 28.03.2014 року;

Відповідачем всупереч п. 9.1.4. договору не було надано банку договори про добровільне страхування від нещасних випадків за 2015 та 2016 рік, і тому відсоткова ставка у відповідності до п.3.2. договору була збільшена і почала становити 20.99%.

Враховуючи збільшену процентну ставку, відповідач продовжував сплачувати фіксовану суму у розмірі 3 552 три, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість по неповернутій сумі кредиту (враховуючі особливості погашення за п.4.8 кредитного договору) та нараховано пеню.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-190 цс14 від 21 січня 2015 року.

Проте, матеріалами справи також встановлено, що ОСОБА_1 27.03.2015р. відповідно до умов пунктів 9.1.3, 9.1.4, 9.1.15 Кредитного договору було надано до ПАТ «КРЕДОБАНК» договори страхування: (а.с. 167)

- договір добровільного страхування наземного транспорту № 68755гд5е від 27.03.2015 року, укладений з ПрАТ «АХА Страхування»; (т. 2, а.с. 25-28)

- договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 68660а5е від 27.03.2015року, укладений з ПрАТ «АХА Страхування»; (т. 2, а.с. 29-34)

- договір добровільного страхування від нещасного випадку позичальника банку № 13нб5е від 27.03.2015року, укладений з ПрАТ «АХА Страхування»; (т. 2, а.с. 35-38)

- договір страхування життя (поліс 10.054.432) на ім'я ОСОБА_1, укладений з ПрАТ «Граве Україна».

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 в повному обсязі виконані умови пунктів 9.1.3, 9.1.4, 9.1.15 Кредитного договору № 21612Ф від 28 березня 2014 року.

Аналізуючи викладені обставини, перелічені умови договору та норми матеріального права, спираючись при цьому на досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд приходить до висновку, що збільшення відсоткової ставки ПАТ «КРЕДОБАНК» в односторонньому порядку є безпідставним.

Надалі, судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що ОСОБА_4.з моменту підвищення відсоткової ставки - 01 квітня 2015 року, продовжував сплачувати фіксовану суму (за графіком до кредитного договору) у розмірі 3 552 грн.

22.04.2016 року на адреси ОСОБА_4, ОСОБА_2, було направлено повідомлення-вимоги щодо дострокового погашення заборгованості, які вони залишили без уваги. (т. 1, а.с. 33-36)

У вересні 2016 року ПАТ «КредоБанк» звернулося до Куйбишевського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21612Ф від 28 березня 2014 року у розмірі 148698,27 грн. (т. 1, а.с. 1)

Згідно до умов пункту 3.3 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за ставкою, що визначена у п. 3.2 договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаного у п. 2.1 Договору (27.03.2021р.), або до дати звернення банку із заявою до суду із вимогою про дострокове повернення суми кредиту та сплати процентів, комісій та інших, належних до сплати за цим договором платежів (а.с. 4).

Таким чином, позивач, як на його думку, у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, змінив строк виконання зобовязання за кредитним договором з 27 березня 2021 року на квітень 2016 року та звернувся до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості.

Після зміни строку виконання зобовязання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою від 22.04.2016 року позичальник був зобовязаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної у вимозі дати.

Саме така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду Україниу у від 02 грудня 2015 року (№ 6-1707цс15 та № 6-249цс15), Верховного Суду від 14 лютого 2018 року при розгляді справи № 564/2199/15-ц (провадження № 61-2404св18).

Аналіз викладеного свідчить, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, кредитний договір припинив свою дію та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.

Таким чином, враховуючи здійснення відповідачем погашення кредиту у відповідності до строків, встановлених Додатком № 2 до Кредитного договору (т. 1, а.с. 7-8) та відсоткової ставки, встановленої при укладенні кредитного договору на рівні 15,99% станом на 01 жовтня 2016р. залишок непогашеної частини кредиту складав 135550,72грн.

Відповідно до квитанцій, наданих відповідачем ОСОБА_1 після звернення позивача до суду він здійснив часткове погашення кредиту, а саме у вересні 2016р. - 3552,00грн.; жовтні 2016р. - 3552,00грн.; листопаді 2016р. - 3552,00грн.; грудні 2016р. - 3552,00грн.; січні 2017р. - 3552,00грн.; лютому 2017р. - 3552,00грн.; березні 2017р. - 3552,00грн. та у травні 2017р. - 3600,00грн., а всього на загальну суму 28464,00грн. (т. 1, а.с. 244-247).

Таким чином заборгованість за кредитним договором станом на дату розгляду справи складає 135550,72грн. - 28464,00 = 107086,72грн.

Аналізуючи викладені норми матеріального та процесуального права, встановлені матеріалами справи обставини та відповідні правовідносини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21612Ф від 28 березня 2014 року підлягають частковому задоволенню в розмірі 107086,72 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі ПАТ «КредоБанк» сплатив судовий збір у сумі 2230,40 грн. (т. 1 а.с. 38).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ «КредоБанк» підлягає стягненню судовий збір, сплачений при зверненні до суду пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі - 1606,25 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст.. 526, 530, 598, 599, 611, 625, 631,1048-1049 ЦК України, суд

В И Р І ШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (адреса місцезнаходження: м. Львів, вул.. Сахарова, буд, № 78) задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_5 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_6 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», яке знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Сахарова, буд. № 78, код ЄДРПОУ 09807862, р/р 290999901 в ПАТ «Кредобанк», МФО 325365, заборгованість за кредитним договором № 21612Ф від 28 березня 2014 року у розмірі 107086 (сто сім тисяч вісімдесят шість) гривень 72 копійок та судовий збір в розмірі 1606 (одна тисяча шістсот шість) гривень 25 копійок, а всього 108692 (сто вісім тисяч шістсот дев"яносто дві) гривні 25 копійок.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 07 серпня 2018 року

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

30.07.2018