Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 р. Справа№0540/5671/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши в порядку письмового (спрощеного) провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення № 1602 від 28 березня 2018 року та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення № 1602 від 28 березня 2018 року про відмову в призначенні пенсії та зобов'язати відповідача розглянути повторно заяву про призначення пенсії від 14 серпня 2017 року відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоду служби в лавах Радянської армії з 19 червня 1989 року по 17 травня 1991 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 14 серпня 2017 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (список № 1) та надав всі необхідні документи. Рішенням відповідача від 28 березня 2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. До пільгового стажу відповідачем не зараховано період проходження військової служби в лавах Радянській армії з 19 червня 1989 року по 17 травня 1991 року. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, тому був змушений звернутись за захистом своїх прав у судовому порядку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 0540/5671/18-а за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 07 серпня 2018 року.

02 серпня 2018 року від представника відповідача, через відділ діловодства та документообігу суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та рішенням № 1602 від 28 березня 2018 року йому відмовлено у призначенні (перерахунку) пенсії. Зазначене рішення відповідач вважає законним та обґрунтованим, а позовні вимоги позивача не обґрунтованими у зв'язку з чим просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2. Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 14 серпня 2017 року звернувся до Селидівського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області з заявою про призначення пенсії відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту другого розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надав всі необхідні документи.

Рішенням Селидівського об'єднаного управління ПФУ Донецької області № 1494 від 23 серпня 2017 року позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за нормами статті 14 Закону N 1788-XII з посиланням на відсутність необхідного 25-річного стажу в підземних умовах.

Відповідачем до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи:

- з 01.06.1988 по 26.07.1988 на посаді учня підземного гірника; з 21.12.1988 по 19.04.1989 на посадах гірника підземного та дублера гірничого майстра на підприємстві «шахта ім..Артема» об'єднання «Дзержинськвугілля» та з 31.07.1991 по 10.07.1992 на посаді гірника з ремонту гірничих виробок на підприємстві ДП шахта «Нова», оскільки надані архівні довідки про роботу за вказані періоди не підтверджують зайнятість повний робочий день в підземних умовах;

- з 03.08.2016 по 10.08.2017 на посаді гірничого майстра на підприємстві ВП шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля», оскільки в Постанові КМУ України від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», ця посада відсутня;

- з 01.03.2010 по 25.07.2010 на підприємстві ДП Вугільна компанія «Краснолиманська» зараховано до пільгового стажу не у повному обсязі, а по спускам відповідно до довідки № 494 від 31.08.2016, керуючись п.6.7 Наказу Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 «Про затвердження порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»;

- не зараховано періоди роботи на ВП шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 01.03.2010 по 31.12.2010 та з 01.12.2015 по 31.07.2017, оскільки відсутні відомості про сплату єдиного соціального внеску до МДЗ України.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 05 лютого 2018 року по справі № 242/5623/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області задоволені в повному обсязі та визнано протиправними дії Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 та скасувати рішення Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 1494 від 23 серпня 2017 про відмову в призначені пенсії, зобов'язано Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.08.2017 року № 1509 відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язано Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи на підприємстві «шахта ім..Артема» об'єднання «Дзержинськвугілля» з 01.06.1988 по 26.07.1988, з 21.12.1988 по 19.04.1989; ДП шахта «Нова» з 31.07.1991 по 10.07.1992; шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 03.08.2016 року по 10.08.2017 року, зобов'язано Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи на підприємстві ВП «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 03.08.2016 року по 10.08.2017 року. Рішення суду набрало законної сили 09 березня 2018 року.

Згідно рішення Селидівського міського суду Донецької області від 05 лютого 2018 року по справі № 242/5623/17 заяву позивача було повторно розглянуто та за результатами розгляду заяви було прийнято рішення № 1602 про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії від 28 березня 2018 року.

25 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою щодо не зарахування йому до пільгового стажу періоду проходження військової служби в лавах Радянської армії з 19 червня 1989 року по 17 травня 1991 року.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

При наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок за кожний повний рік цих робіт пенсійний вік, встановлений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", знижується на 1 рік.

Тобто, для встановлення права на пенсію за віком з вищезазначених підстав необхідна підстава, зокрема, зайнятість повний робочий день на підземних роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 містяться записи в тому числі, про військову службу в лавах Радянській армії з 19 червня 1989 року по 17 травня 1991 року.

Також, відповідно до воєнного квитка серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1, позивач проходив службу у Радянській армії з 19 червня 1989 року по 17 травня 1991 року.

З 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» який абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено двома реченнями такого змісту: "Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалась за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України „Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах".

Згідно роз'яснень наведених в п. 8 оглядового листа Вищого Адміністративного Суду України від 14.08.2008 року N1406/100/13-08 „Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)" проходження строкової військової служби за призовом є обов'язком громадянина, ухилення від якого тягне за собою відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку, а тому будь-які обмеження трудових прав особи, пов'язані з проходженням такої служби, не допускаються. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній з захистом Вітчизни. Зазначені положення застосовуються і до громадян, які проходили строкову військову службу до прийняття зазначених законів України.

Оскільки проходження строкової військової служби за призовом було і є обов'язком громадянина, ухилення від якого тягне за собою відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку, то будь-які обмеження трудових прав особи, пов'язані з проходженням такої служби, недопустимі.

Таку правову позицію Вищого адміністративного суду України підтримано Верховним Судом України.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби», який набрав чинності 01.01.2006 року, який був чинним під час звернення позивача до відповідача з заявою про призначення пенсії.

Оцінюючи вказані вище докази та вирішуючи справу в цілому, суд виходить з того, що згідно з положеннями ч.2 ст.2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст.ст.21, 22 Конституції України - усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи людини і громадянина, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejevav. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.14 Закону № 1788-XII, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги позивача про скасування рішення № 1602 від 28 березня 2018 року про відмову в призначенні пенсії та зобов'язати відповідача розглянути повторно заяву про призначення пенсії від 14 серпня 2017 року відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоду служби в лавах Радянської армії з 19 червня 1989 року по 17 травня 1991 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, буд. 6, про скасування рішення № 1602 від 28 березня 2018 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Скасувати рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 1602 від 28 березня 2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути повторно заяву про призначення пенсії від 14 серпня 2017 року відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоду служби в лавах Радянської армії з 19 червня 1989 року по 17 травня 1991 року, з урахуванням встановлених судом обставин у справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп. НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41247274).

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 серпня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Черникова А.О.