Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

6 жовтня 2009 року  Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

           головуючого судді                      Руденко В.В.,

     при секретарі                          Криворучко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа : ОСОБА_3 про відшкодування  матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідача про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилалась на те, що 18.01.2006 року на вулицях 8-го березня та Фучика у м. Дніпропетровську відповідач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, порушив правила дорожнього руху України, внаслідок чого автомобілю НОМЕР_2, який належить позивачу на праві приватної власності були заподіяні ушкодження.  У подальшому відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за даним фактом.

 З метою визначення розміру заподіяної шкоди було проведене автотоварознавче дослідження, згідно висновку спеціаліста автотоварознавця від 8.02.2008 року №3/06,   вартість матеріального збитку  становить 9628,47 грн. Оскільки відповідач добровільно не відшкодовував заподіяну шкоду, вимушена була нести боргові зобов’язання на ремонт автомобіля, внаслідок чого сплатила 2304 грн. відсотків за користування кредитними коштами. Також, вважає, що діями відповідача їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінює в 5000 грн. Просить стягнути з відповідача 9628,47 грн. витрат, пов’язаних з ремонтом автомобіля; 2304 грн. – суму відсотків, сплачених за користування кредитом, 5000 грн. моральної шкоди, а всього 16932, 47 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додав також, що на сьогодні автомобіль продано, тому проведення автотехнічної експертизи є неможливим.  

    Представник відповідача   в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, оскільки вважає, що висновок спеціаліста автотехніка не є допустимим доказом по справі, здійснення витрат на ремонт автомобіля, а також отримання кредитних коштів саме на ремонт автомобіля позивачем будь-якими доказами не підтверджено. Також, вважає, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди. В останнє судове засідання не з’явилась, причина неявки судом визнана неповажною з огляду на вимоги ст.157 ЦПК України щодо розумних строків розгляду справи.

    Третя особа у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв до суду не подав.

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, адміністративної справи, висновок спеціаліста, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що 18 січня 2006 року в 9-10 годин на перехресті вулиць 8 Березня та Фучика в м. Дніпропетровську відповідач, керуючи автомобілем ОСОБА_4 НОМЕР_3 на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг не вступив дорогу, виїхав на перехрестя і допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, що належить позивачу ОСОБА_1, який наближався до перехрестя зліва, чим порушив п. 16.12 Правил дорожнього руху України.

 Вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами адміністративної справи та постановою судді АНД районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2006 року про накладення на відповідача  стягнення у вигляді  штрафу у розмірі 68 гривень.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України  постанова суду по справі про адміністративне правопорушення, яка вступила в законну силу, обов'язкова для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесена постанова суду, з питань, чи мали місце ці дії і чи скоєні вони даною особою.

В силу ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 року, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

З метою визначення розміру заподіяної шкоди 18.02.2005 року позивачем було проведене автотоварознавче дослідження №3/06, згідно якого вартість заподіяного матеріального збитку становить 9628,47 гривень. Суд вважає, що  зазначений висновок спеціаліста є допустимим доказом по справі, оскільки зазначені в ньому пошкодження автомобіля співпадають з  пошкодженнями, встановленими оглядом транспортних засобів на місці дорожньо-транспортної пригоди, крім того, висновок зроблено спеціалістом, який має відповідну кваліфікацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Тому суд вважає, що позивачу була спричинена й моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які позивач зазнала у зв'язку з пошкодженням її майна - автомобіля НОМЕР_5. Проте, суд вважає, що моральна шкода, заявлена позивачем, є дещо завищеною, і сума в розмірі 500 грн. буде відповідати моральним стражданням позивача.

Суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення відсотків за договором позики необґрунтованими, оскільки згідно ст. 60 ЦК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, проте відповідач будь-яких доказів суду  про отримання нею грошових коштів у сумі 9600 грн. саме на ремонт автомобіля та виплату у зв’язку з цим відсотків не надала.

У відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 96,28 гривень судового збору та 30,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь позивача відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.  2, 10, 11, 60, 130, 212-215   ЦПК України, ст.ст. 1166, 1187  ЦК України,  суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування  матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  матеріальну шкоду в розмірі 9628  гривень 47 копійок,  500 гривень моральної шкоди, а  також судові витрати по справі у розмірі 126,28 гривень, а всього  10254 (десять тисяч двісті п’ятдесят чотири) гривні 75 копійок.

В іншій  частині позову відмовити.

Про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано заяву протягом десяти днів з дня оголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя