Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2018 Справа №607/2629/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Грицака Р.М.

за участю секретаря Чех Ю.Ю.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_3, про встановлення земельного сервітуту, а саме просить встановити постійний безоплатний земельний сервітут щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка належить відповідачу, яким надати їй право проходу в розмірі 1 м від належного їй на праві власності будинку по межі належних їй та відповідачу земельних ділянок. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона проживає в АДРЕСА_1 і є власником 12/25 частин даного будинковолодіння. Також їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,024 га, на якій розміщений цей будинок. Відповідач є власником суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1, на якій розміщене його будинковолодіння НОМЕР_1. З метою належного обслуговування належного їй будинку є необхідність проходу через земельну ділянку відповідача, однак останній не дотримується правил добросусідства та не дає можливості проходити по його земельній ділянці. Вважає порушеними її права, як власника майна по збереженню і підтриманню своєї власності у належному безпечному стані що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав і мотивів наведених у позовній заяві та просять позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, надав суду усні та письмові заперечення та вказав на те, що на частині земельної ділянки на якій позивач просить встановити сервітут знаходяться багаторічні насадження дерева та кущі влаштований заїзд до його будинку. Зовнішня стіна будинку позивача є глухою та не потребує щоденного чи частого догляду. Рішенням суду від 30.12.2013 року позивачу встановлено строковий сервітут на час проведення ремонту зовнішньої стіни будинку. Вважає посилання позивача на необхідність встановлення постійного сервітуту безпідставними, оскільки вхід у будинок та доступ до земельної ділянки належної позивачу, остання має з її частини земельної ділянки. Просить відмовити в задоволенні позову, оскільки встановлення постійного сервітуту призведе до порушення його права власності на земельну ділянку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частинами 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_4 на праві особистої власності, належить 12/25 частин житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_1. Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку від 30.08.2004р., ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 0,024 га, яка розташована на АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2. Відповідно до технічного паспорта, виданого 22.04.2008р. ТзОВ «Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації», житловий будинок АДРЕСА_1 є 1936 року побудови, з добудовою тамбуру в 1988 році та прибудовою в 2006 році. Згідно державного акта на право приватної власності на землю від 01.03.1999р., ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,091 га, яка розташована на АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до реєстраційного посвідчення від 04.10.1984р., ОСОБА_3 є одноособовим власником житлового будинку загальною площею 50,8 кв.м. з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 30.12.2013 року вирішено: Встановити ОСОБА_4 безоплатний строковий земельний сервітут строком на один місяць щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3, яким надати ОСОБА_4 право проходу до зовнішньої стіни належного їй будинку по АДРЕСА_1 та встановлювати будівельні риштування з метою проведення ремонтно-будівельних робіт, перелік яких вказаний у висновку судового експерта №3405/13-22 від 23.10.2013р. Перебіг строку сервітуту рахувати з моменту початку ремонтних робіт. Згідно висновку експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ ОСОБА_5 за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи №817/17-22 від 11.12.2017 року, відповідно до вимог п.3.4 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основ: положення», ДБН-360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень» зважаючи на технічний стан зовнішньої стіни частини житлового будинку №3 та відомостки вздовж стіни будинку по АДРЕСА_1, експерт вважає, що для повноцінного та постійного обслуговування зовнішньої стіни частини житлового будинку №3 в цілому із західної сторони, власнику даної частини житлового будинку без встановлення постійного земельного сервітуту не обійтись. Експертом розроблено один можливий варіант встановлення земельного сервітуту для проходу, площа якого становить - 20 кв.м.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_5 підтримав наданий ним висновок від 11.12.2017 року стосовно судової будівельно-технічної експертизи.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно статті 319 ЦК (Цивільного кодексу) України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує. Власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до статті 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. За умовами статті 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно статті 402 ЦК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту. Відповідно до статті 403 ЦК України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах. Згідно статті 98 ЗК (Земельного кодексу) України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений ( ч. 4 ст. 98 Земельного кодексу). Згідно ч. 1 статті 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки. Як роз'яснено у п. 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1, зовнішня стіна якого межує із земельною ділянкою, яка належить відповідачу, а також те, що позивач є власником земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою належною відповідачу. Зовнішня стіна будинку позивача для обслуговування якої позивач просить встановити сервітут є глухою (без наявності вікон, дверей). Вхід у будинок та доступ до надвірних споруд належних позивачу, остання має з належної їй земельної ділянки.

Оцінюючи висновок експерта Тернопільського відділення КНДІСЕ за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи №817/17-22 від 11.12.2017 року, суд вважає за необхідне відхилити його як доказ, оскільки обслуговування зовнішньої стіни частини належного позивачу житлового будинку в цілому із західної сторони обмежується виконанням ремонтних робіт з її реконструкції та рішенням суду від 30.12.2013 року позивачу ОСОБА_4 встановлено строковий сервітут, щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 з метою проведення ремонту зовнішньої стіни належного їй будинку. Таким чином в судовому засіданні встановлено, що потреба позивача в обслуговуванні зовнішньої стіни частини належного позивачу житлового будинку, задоволена вищевказаним рішенням суду про встановлення строкового земельного сервітуту. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, неможливість задоволення її потреб менш обтяжливим для відповідача способом, ніж як встановлення постійного земельного сервітуту, також позивачем не надано доказів того, що нормальне використання та обслуговування частини стіни будинку неможливо без обтяження постійним сервітутом частини земельної ділянки відповідача, а тому суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у позові, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280, 282, 284, 287, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту для проходу до власного будинку через земельну ділянку ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне скарження в порядку вимог ч. 2 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 07 серпня 2018 року.

Головуючий Р.М. Грицак

Головуючий суддяР. М. Грицак