Справа № 158/2454/17 Провадження №11-кп/773/417/18 Головуючий у 1 інстанції:Токарська І. С.

Категорія: ч.2 ст.121 КК УкраїниДоповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року                                                                 місто ОСОБА_1

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Гапончука В.В.,

суддів – Подолюка В.А., Клока О.М.,

з участю

секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

прокурора – Супрунюк Т.А.,

захисника – ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

потерпілої – ОСОБА_4,

представника потерпілої – ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження №12017030100000656 за апеляційними скаргами прокурора, представника потерпілої ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_4 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 24 травня 2018 року щодо ОСОБА_3

                                       ВСТАНОВИВ:

Даним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, військовозобов’язаний, непрацюючий, неодружений, раніше судимий згідно вироку від 3 червня 2016 року за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 289 КК України, судимість не знята і не погашена,

засуджений:

- за ч.2 ст. 121 КК України до покарання у виді 9 (дев’яти) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 14 серпня 2017 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід залишено у вигляді взяття під варту.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 14 250 гривень майнової та 100 000 гривень моральної шкоди.

В задоволенні решти позову – відмовлено.

Вироком вирішено долю судових витрат та речових доказів.

Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_3 13 серпня 2017 року близько 9 години, знаходячись в житловму будинку, що розташований за адресою: м.Ківерці, вул. Степана Бойка, 2А/2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки із ОСОБА_6, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, під час спільного розпиття спиртних напоїв, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс останньому декілька ударів кулаком по голові та тулубу, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_6 кілька разів падав та вдарявся головою в сторонні предмети, зокрема, ребра полиці шафи, та через деякий час помер.

Згідно висновку судово – медичного експерта №339 від 26 вересня 2017 року трупа ОСОБА_6, виявлено слідуючі ушкодження: 1) множинні садна та синці тіла, крововиливи під апоневроз в лівій лобно – тім’яно – скроневій ділянці волосистої частини голови; 2) забій головного мозку з крововиливами під його оболонки субдурального (правобічна субдуральна гематома в об’ємі біля 150,0 см.куб) та субапарахноїдального характеру. Всі виявлені тілесні ушкодження являються прижиттєвими, могли утворитися незадовго до смерті, в короткий термін їх спричинення між собою, тому послідовність їх утворення визначити неможливо. Тілесні ушкодження стали наслідком контактів з тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, індивідуальні особливості котрих не відобразились в їх патоморфологічних особливостях. Група саден в лівій лобно – тім’яно – скроневій ділянці волосистої частини голови, котрі мають характерну видовжену лінійну форму, могли стати наслідком контакту з тупим твердим предметом з вираженим ребром (ребрами) довжиною не менше 10,1 см. Тілесні ушкодження 2), беручи до уваги їх взаєморозміщення по відношенню до ушкоджень на волосистій частині голови, утворилися по механізму протиудару – внаслідок контактів лівою тім»яно – скроневою частиною голови, що рухалась. Група тілесних ушкоджень 1) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, 2) належать до тяжких, по критерію небезпечних для життя в момент спричинення і в даному конкретному випадку викликали смерть потерпілого.

Причиною смерті ОСОБА_6 є закрита черепно – мозкова травма, яка супроводжувалася крововиливами під його оболонки, які призвели до розвитку травматичного набряку та здавлення головного мозку, що є безпосередньою причиною смерті, що підтверджується наявністю характерної патоморфологічної картини, виявленої при розтині трупа.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини провадження, які суд визнав доведеними, вказує, що апеляційна скарга подається в зв’язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, внаслідок його м’якості. Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_3 визнати винним за ч.2 ст.121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 10 років.

Представник потерпілої в апеляційній скарзі,  не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлення фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вказує, що апеляційна скарга вноситься в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого внаслідок м’якості. Крім того вказує, що сума стягненої моральної шкоди є недостатньо оціненою та заниженою судом. Просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_3 визнати винним за ч.2 ст.121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 10 років. Також просить стягнути з ОСОБА_3 1 000 000 грн. моральної шкоди.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку, пояснив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляційних скарг, заслухавши обвинуваченого та захисника, які проти задоволення апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої заперечили, прокурора, потерпілу та представника потерпілої, які свої апеляційні скарги підтримали, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, підтверджуються зібраними в справі доказами і ніким не оспорюються.

Діям ОСОБА_3 дана правильна юридична оцінка, яка також ніким не оскаржується.

Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. При цьому воно повинно бути необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Як вбачається з вироку судом було дотримано вказані вимоги закону. При призначенні ОСОБА_3 покарання судом враховано обставини, на які посилаються у своїх апеляційних скаргах прокурор та потерпіла.

Обставин, які б пом’якшували покарання, судом не встановлено

До обставин, які обтяжують покарання, суд відніс вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння.

Крім того, місцевий суд, призначаючи покарання обвинуваченому, врахував, що вчинено злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких, дані про його особу, зокрема що він посередньо характеристика за місцем проживання, наявність не знятої та не погашеної судимості, відсутність стійких соціальних зв’язків, а також те, що потерпіла просила суд найсуворішої міри покарання, та вірно прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе лише в місцях позбавлення волі та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк, передбачений ч.2 ст.121 КК України.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримуючись вимог ст.ст.50, 65 КК України, обґрунтовано дійшов до висновку про неможливість досягнення мети покарання без ізоляції ОСОБА_3 від суспільства, а призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років є необхідним і достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових злочинів в майбутньому.

Підстав для скасування вироку та призначення ОСОБА_3 більшого строку покарання з мотивів, наведених в апеляційних скаргах прокурора та потерпілої, апеляційний суд не вбачає.

Що стосується посилань потерпілої про необґрунтоване визначення моральної шкоди, яка підлягала стягненню в її користь, то колегія суддів теж не вважає їх слушними.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 9 Постанови пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.2013 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції в повному обсязі врахував моральні та фізичні страждання потерпілої від вчиненого кримінального правопорушення, вимушені зміни у її життєвих стосунках, а тому вирішив цивільний позов у повній відповідності з вимогами законодавства, та принципами розумності, виваженості й справедливості.

Інших доводів щодо незаконності постановленого відносно ОСОБА_3 судового рішення, які б давали підстави для його зміни чи скасування, та які б спростовували висновки суду першої інстанції у апеляційних скаргах не наведено.

Що стосується посилань прокурора про необхідність вирішення питання щодо порядку виконання попереднього вироку суду з даним вироком, то колегія суддів не вважає їх слушними, оскільки вказане питання вирішується в порядку виконання судових рішень, який передбачений ст.ст. 537-539 КПК України.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин провадження на підставі дослідження всіх матеріалів, представлених у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, у зв’язку з чим залишає апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408 КПК України, апеляційний суд,   

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги прокурора, представника потерпілої ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 24 травня 2018 року в даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Дата набрання законної сили 02.08.2018р.

Суддя В.В. Гапончук

помічник судді О.В. Курбай