ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2009 року № 22-а-10335/08/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Довгополова О.М.,
суддів: Любашевського В.П., Сапіги В.П,
при секретарі судового засідання Крот О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, з участю третьої особи – Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області, про визнання дій неправомірними, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом, покликаючись на те, що йому як інваліду війни І групи, учаснику бойових дій за результатами перерахунку пенсії неправомірно зменшено її розмір. Просив зобов’язати відповідача провести перерахунок розміру пенсії відповідно до законодавства України, починаючи з липня 2007 року шляхом збільшення її розміру.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 травня 2008 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить постанову скасувати, задовольнивши позов, та зобов’язавши відповідача перерахувати йому розмір отримуваної пенсії за вислугу років як інваліду І групи війни в розмірі 100 % грошового забезпечення з 01.07.2007 року.
В поданому запереченні відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач вийшов на пенсію у вересні 1975 року, перебував на обліку в УСБУ в Чернівецькій області, яким до 01.01.2007 року – часу передачі пенсійної справи до ГУПФУ в Чернівецькій області, виплачувалася пенсія по інвалідності І групи відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон) в розмірі 100 % суми грошового забезпечення.
За наслідками перевірки пенсійної справи відповідачем виявлено помилковість нарахування третьою особою по справі пенсії у розмірі 100 % відсотків грошового забезпечення, оскільки позивач не належить до категорії осіб, визначених пунктом «а» статті 20 зазначеного Закону.
З таким висновком відповідача обґрунтовано погодився суд першої інстанції з наступних підстав.
Суддя у І-й інст. – Богдан С.І.
справа № 2-а-54/08/2414 Рядок статзвіту № 2.19.5 Суддя-доповідач: Довгополов О.М.
Справа № 22-а-10335/08/9104.doc
Статтею 20 цього Закону встановлено, що залежно від причини інвалідності інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії: а) інваліди війни — при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов’язків військової служби (службових обов’язків) чи пов’язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з’єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту; б) інші інваліди з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом — при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби.
Згідно з актом освідчення МСЕК № 4991 від 26.04.2004 року позивачу було встановлено І групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби.
Відмовляючи у задоволенні позову, на підставі освідчення МСЕК № 4991 від 26.04.2004 року судом першої інстанції правильно враховано, що позивач відноситься до інших інвалідів відповідно до пункту «б» статті 20 зазначеного Закону, а тому він має право на пенсію у розмірі 70 % суми грошового забезпечення (заробітку).
Враховуючи, що предметом розгляду у суді першої інстанції була правомірність зменшення пенсії, призначеної по інвалідності, а не пенсії, призначеної за вислугу років, вимоги позивача, зазначені в апеляційній скарзі, про зобов’язання відповідача перерахувати йому розмір отримуваної пенсії за вислугу років як інваліду І групи війни в розмірі 100 % грошового забезпечення з 01.07.2007 року не можуть розглядатися судом апеляційної інстанції згідно з частиною 3 статті 195 КАС України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою; доводи скарги не спростовують висновків суду, а тому скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 травня 2008 року у справі № 2-а-54/08 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М. Довгополов
Судді: В.П. Сапіга
В.П. Любашевський
Повний текст рішення виготовлено 04.12.2009 року.