Постанова

Іменем України

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 336/7357/16-ц

провадження № 61-1527св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Міністерство оборони України,

представники відповідача - ЗінченкоСергій Олександрович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу Міністерства оборони України на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2017 року у складі судді Жупанової І. Б. та на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Подліянової Г. С., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що з 01 вересня 1969 року по 02 жовтня 1993 року він проходив військову службу. Під час проходження військової служби у нього розвинулись хвороби. Відповідно до висновку МСЕК від 24 червня 2009 року йому встановлена друга група інвалідності у зв'язку з хворобою, яка отримана в період проходження військової служби.

ОСОБА_4, посилаючись на те, що у зв'язку із хронічним захворюванням він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, вимушений постійно лікуватися, проходити численні медичні огляди та обстеження просив суд стягнути з Міністерства оборони України 100 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 30 000 грн у відшкодування моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні передбачені статтями 23, 1167 ЦК України підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з урахуванням принципу розумності та справедливості.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05 грудня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, і судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

26 грудня 2018 року Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2017 року та на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 грудня 2017 року, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суди не врахували, що позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями і спричиненою шкодою.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито провадження у даній справі, витребувано із Шевченківського районного суду м. Запоріжжя зазначену справу.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2018 року задоволено клопотання Міністерства оборони України та зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2017 року до завершення розгляду касаційної скарги.

25 квітня 2018 року зазначена справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та 07 травня 2018 року передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року вказану справу призначено до розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди встановили, що ОСОБА_4 з 01 вересня 1969 року по 02 жовтня 1993 року проходив військову службу, під час проходження якої у нього розвинулись хронічні хвороби. Відповідно до висновку МСЕК від 24 червня 2099 року йому встановлена друга група інвалідності у зв'язку з хворобою, яка отримана в період проходження військової служби.

Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_4 посилався на те, що причиною встановлення йому інвалідності стала хвороба, яка отримана в період проходження військової служби.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться в установленому законодавством порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (стаття 16 ЦК України).

Згідно положень частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок ушкодження здоров'я у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, за яких обставин чи діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до положень статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Сам по собі факт наявності шкоди не породжує обов'язку її компенсації, оскільки доведенню підлягає наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності.

Відсутність хоча б однієї з таких складових виключає відповідальність за заподіяння шкоди. При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, її розмір та факт заподіяння її відповідачем внаслідок неправомірних рішень, дій (бездіяльності) особи, яка її завдала.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що йому встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. При цьому не зазначив, унаслідок яких протиправних дій (бездіяльності) відповідача йому спричинено моральну шкоду внаслідок ушкодження здоров'я та наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправними діяннями заподіювача цієї шкоди.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статей 23, 1167 ЦК України, виходив з наявності передбачених законом підстав для стягнення з Міністерства оборони України на користь позивача моральної школи, оскільки сам факт захворювання, одержаного в період проходження військової служби та наслідки такого захворювання спричинили позивачу втрати немайнового характеру у вигляді душевних страждань, а постійне лікування позначається на здоров'ї позивача.

Покладаючи обов'язок на Міністерство оборони України з відшкодування позивачу моральної шкоди, суди не звернули увагу, що позивач не довів протиправність дій саме Міністерства оборони України, наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і протиправними діяннями і непосилався на зазначені обставини в обґрунтування своїх вимог.

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміні рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Вирішуючи спір, суди неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносин, а тому оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, в силу статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до підпунктів, «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції - скасуванню, сплачений Міністерством оборони України судовий збір при поданні касаційної скарги у розмірі 440,96 грн підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки ОСОБА_4 звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 05 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 440,96 грн компенсувати Міністерству оборони України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило