Постанова

Іменем України

11 липня 2018 року

м. Київ

справа № 755/14400/15-ц

провадження № 61-35849 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»;

відповідач - ОСОБА_4;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року у складі судді Бартащук Л. П. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення суми кредитної заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 26 березня 2012 року між публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за яким вона отримала кредит у розмірі 50 тис. грн зі сплатою 32 % річних терміном до 4 лютого 2016 року з урахуванням договору про внесення змін від 17 квітня 2013 року № 1 до кредитного договору.

Позичальник зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, на вимоги банку не реагувала, унаслідок чого станом на 7 листопада 2014 року виникла заборгованість у розмірі 23 593 грн 94 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 19 702 грн 42 коп.; заборгованість за процентами у розмірі 3 891 грн 52 коп.

7 листопада 2014 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір про відступлення права вимоги, за яким право вимоги до ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором було відступлене на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Отже, у силу статей 512, 513 ЦК України ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»набуло право вимоги, як новий кредитор, до ОСОБА_4за кредитним договором від 26 березня 2012 року.

Відповідно до пункту 3.1.6 договору про відступлення права вимоги від 7 листопада 2014 року відповідачу було направлене письмове повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором, яка відповідачем не була виконана.

З урахуванням викладеного ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені судові витрати.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором в сумі 23 593 грн 94 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач порушила умови кредитного договору, належним чином не виконувала своїх зобов'язань, на вимоги банку та його правонаступника не реагувала, а розмір заборгованості визначений позивачем відповідно до закону та умов кредитного договору.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позичальник порушила умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, у зв`язку з чим позивач направив позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту, сплату заборгованості по процентам, яка нею не виконана. Відтак, позивач має право на дострокове стягнення всієї суми заборгованості. Боржник була належним чином повідомлена про заміну кредитора. Крім того, вона не була позбавлена можливості погасити кредит первісному кредитору.

У лютому 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки судові повістки направлялися за адресою, за якою вона не проживає.

Посилалася на те, що вона не отримувала повідомлення про заміну кредитора та наявність заборгованості за кредитним договором, розмір боргу позивачем не обґрунтовано.

Також посилалася на частину третю статті 65 СК України про необхідність надання згоди іншим з подружжя при укладенні одним із подружжя договору стосовно цінного майна.

У травні 2017 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» подало заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Зазначало, що на виконання умов договору про відступлення права вимоги від 7 листопада 2014 року на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, від імені ПАТ «ВТБ Банк» було направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору позивачем, який набув право грошової вимоги, на адресу відповідача було направлене повідомлення про порядок погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідач не надав доказів погашення кредитної заборгованості ані на рахунок первісного кредитора (банку), ані на рахунок товариства. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Оскільки відповідач, укладаючи кредитний договір не здійснював розпорядження майном, положення статті 65 СК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені вище норми права, суди дійшли правильного висновку про те, що позичальник порушила умови кредитного договору щодо своєчасного погашення кредиту, у зв`язку з чим позивач направив позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту, сплату заборгованості по процентам. Розрахунок заборгованості перевірено судами на відповідність умовам договору та вимогам закону і порушень не встановлено. Іншого розрахунку заборгованості ОСОБА_4 не надала, як судам попередніх інстанцій, так і в касаційній скарзі таких доводів немає.

Посилання касаційної скарги на те, що відповідач належним чином не була повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції безпідставні, оскільки судові повістки направлялися за адресою ОСОБА_6, зазначеною у кредитному договорі, а згідно з пунктом 5.3.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний негайно повідомляти банк письмово, зокрема про зміну місця проживання. Із доданої до апеляційної скарги копії паспорта ОСОБА_4 (а.с. 88) вбачається, що її знято з реєстрації з попереднього місця проживання 29 серпня 2014 року, тобто до укладення договору про відступлення права вимоги від 7 листопада 2014 року. Доказів повідомлення банку про зміну місця проживання відповідачем не надано. Отже, судові повістки надсилались відповідачу у порядку, передбаченому нормами ЦПК України 2004 року. Крім того, відповідач була присутня при розгляді справи в суді апеляційної інстанції (а.с. 140-141), подала апеляційну скаргу, мала можливість подати свої доводи та заперечення, а тому не була позбавлена можливості довести свою позицію та спростувати докази, надані позивачем.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги щодо неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги банком на користь позивача, оскільки у пункті 5 анкети-заяви на одержання кредиту від 14 березня 2012 року, доданої до позовної заяви, зазначено, що право вимоги за кредитним договором і будь-яка пов'язана з ним інформація можуть бути передані (відступлені) банком третій особі відповідно до законодавства України без одержання її додаткового узгодження на здійснення такої передачі.

Крім того, відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору є належним виконанням.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Доводи касаційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин частини третьої статті 65 СК України безпідставні, оскільки судом розглядався позов про стягнення кредитної заборгованості, доказів оспорення кредитного договору з підстав його недійсності відповідачем не надано, у зв'язку з цим відповідно до статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про задоволення позову, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 січня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк