Постанова

Іменем України

11 липня 2018 року

м. Київ

справа № 712/8934/14-ц

провадження № 61-14129св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант», Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», ОСОБА_4, Золотоніське районне споживче товариство,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2015 року у складі судді Марцішевської О. М. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 грудня

2015 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Ювшина В. І., Пономаренка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант» (далі - ТДВ СК «Укоопгарант»), Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - ТДВ СК «Кредо»), ОСОБА_4, Золотоніського районного споживчого товариства, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення суми страхового відшкодування, пені та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 25 грудня 2013 року о 16 год. 40 хв. він, керуючи своїм транспортним засобом «Nissan Navara» державний номер НОМЕР_4,

у м. Черкаси на перехресті вул. Смілянська та вул. Леніна зупинився, щоб пропустити пішохода. У цей час ОСОБА_4, керуючи автомобілем ГA3-3307, державний номер

НОМЕР_5, що належить Золотоніському районному споживчому товариству, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, що зупинився попереду, внаслідок чого автомобіль ВАЗ-21093 скоїв зіткнення з його автомобілем. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль отримав механічні пошкодження, загальна вартість ремонту яких складає суму 8 317,85 грн, згідно з рахунком ТОВ «МЕТКА» від 26 грудня 2013 року.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 січня 2014 року

ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за

статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн.

26 лютого 2014 року він звернувся із заявою до ТДВ СК «Кредо» про виплату страхового відшкодування згідно з подіями, які відбулись 25 грудня 2013 року.

Листом ТДВ СК «Кредо» від 03 березня 2014 року № Э.37.7.0.0/305 повідомлено про відмову у виплаті передбаченого страхового відшкодування, рекомендуючи звернутись у страхову компанію, яка застрахувала цивільну відповідальність водія іншого автомобіля.

Вважає, що ТДВ СК «Кредо» протиправно відмовило йому у виплаті страхового відшкодування, тому за період з 13 серпня 2013 року по 11 червня 2014 року повинна сплатити йому пеню в розмірі 376,95 грн.

13 березня 2014 року він звернувся до ТДВ СК «Укоопгарант» із заявою про виплату страхового відшкодування, однак ТДВ СК «Укоопгарант» свідомо ухиляється від здійснення страхових виплат, чим порушує його права.

Крім того, зазначав, що внаслідок ДТП переніс сильні психологічні переживання, погіршився його душевний стан, змінився спосіб життя, оскільки у момент ДТП в автомобілі поруч з ним знаходився його син, а тому переніс страх не лише за своє здоров'я, а й за здоров'я сина. У зв'язку з цими подіями у нього з'явилось почуття страху та переживання, нервові стреси, якими йому завдано моральні страждання.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просив солідарно стягнути з відповідачів страхове відшкодування у розмірі 8 317,85 грн; стягнути з ТДВ СК «Кредо» пеню у розмірі 376,95 грн; визнати дії та рішення ТДВ СК «Кредо» щодо відмови йому у виплаті страхового відшкодування неправомірними; визнати бездіяльність ТДВ СК «Укоопгарант» щодо нерозгляду його заяви про здійснення страхового відшкодування неправомірними; стягнути з ТДВ СК «Кредо» на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн; стягнути з ТДВ СК «Укоопгарант» на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн; стягнути з ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ТДВ СК «Укоопгарант», ТДВ СК «Кредо» на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 7 317,85 грн. Стягнуто із Золотоніського районного споживчого товариства на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди

1 000,00 грн. Стягнуто з ТДВ СК «Кредо» на користь ОСОБА_3 пеню у розмірі 374,32 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки шкода заподіяна внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, тому відшкодування завданої шкоди на підставі частини другої статті 1188 ЦК України необхідно покласти у солідарному порядку на володільців транспортних засобів які взаємодіяли незалежно від їх вини, як передбачено частиною другою статті 1188, статтею 1190 ЦК України.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 21 грудня 2015 року апеляційні скарги ТДВ СК «Укоопгарант», ТДВ СК «Кредо» відхилено. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2015 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки дійшов висновку, що суд всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, а також врахував мотиви скасування попередніх рішень судом касаційної інстанції.

У січні 2016 року ТДВ СК «Укоопгарант» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 грудня 2015 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що рахунок, наданий позивачем, не можна вважати належним та допустимим доказом, відповідно до вимог статей 58-59 ЦПК України 2004 року, оскільки правовідносини між позивачем та ТДВ СК «Укоопгарант» щодо стягнення страхового відшкодування внаслідок ДТП регулюються, зокрема статтями 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими передбачено відшкодування особою, відповідальною за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, тобто оціненої шкоди, яка в даному випадку повинна б була виплачуватись на підставі звіту автотоварознавчої експертизи експерта або аварійного комісара, проте суди взяли до уваги акт виконаних робіт, в якому найменування послуг не відповідають послугам, що надавалися, а звіт автотоварознавчої експертизи до позовної заяви не надано. Крім того, неможливо встановити дату складання цього акта, що взагалі унеможливлює прийняття судом як належного доказу на підтвердження заподіяних збитків.

У січні 2016 року ТДВ СК «Кредо» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 грудня 2015 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що матеріалами справи встановлено, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_4, який визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, тому позовні вимоги до ТДВ СК «Кредо» є необґрунтованими у зв'язку із відсутністю вини водія ОСОБА_5, відповідальність якого була застрахована ТДВ СК «Кредо».

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 та 25 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за обома касаційними скаргами, а ухвалою від 07 квітня 2016 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

У березні 2016 року від ОСОБА_3 надійшли заперечення на касаційну скаргу ТДВ СК «Укоопгарант», в яких заявник просить відхилити указану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану цивільну справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТДВ СК «Укоопгарант» підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ТДВ СК «Кредо» підлягає задоволенню, рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Висновок суду касаційної інстанції ґрунтується на такому.

Судом встановлено, що 25 грудня 2013 року о 16 год. 40 хв. позивач ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Nissan Navara», державний номер НОМЕР_4, у м. Черкаси на перехресті вул. Смілянської та вул. Леніна зупинився, щоб пропустити пішохода. У цей час, ОСОБА_4, керуючи автомобілем ГA3-3307 державний номер НОМЕР_3, який належить Золотоніському районному споживчому товариству, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21093, державний номер

НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, що зупинився попереду, внаслідок чого автомобіль ВАЗ-21093 скоїв зіткнення з автомобілем позивача.

Згідно з копією довідки, виданої відділенням ДАІ Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області, транспортний засіб ОСОБА_3 25 грудня 2013 року о 16 год.

40 хв. на перехресті вул. Леніна та Смілянської у м. Черкаси отримав механічні пошкодження, а саме пошкодження заднього бампера та причіпного.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 січня 2014 року у справі № 712/187/14-п ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5 застрахована в ТДВ «СК «Кредо» згідно з полісом № АС/0957881 на строк з 21 травня 2013 року по 21 травня 2014 року, страхова сума за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, становить 50 000,00 грн, франшиза - 500,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія ГАЗ-3307, державний номер НОМЕР_3, ОСОБА_4 застрахована у ТДВ «СК «Укоопгарант» згідно з полісом № АС/3049674 строком з 02 червня 2013 року до 01 червня 2014 року з лімітом страхової суми за шкоду, заподіяну здоров'ю, майну третіх осіб, - 50 000,00 грн, франшиза -

1 000,00 грн.

26 лютого 2014 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до ТДВ «СК «Кредо» про виплату страхового відшкодування.

03 березня 2014 року листом ТДВ «СК «Кредо» відмовлено ОСОБА_3 у виплаті відшкодування з мотивів відсутності вини у вчиненні ДТП водія автомобіля ВАЗ-21093, державний номер НОМЕР_1.

03 березня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до ТДВ «СК «Укоопгарант» із заявою про виплату страхового відшкодування, однак виплату здійснено не було та не надано відмови у виплаті відшкодування.

Відповідно до акта виконаних робіт, рахунку від 25 червня 2014 року та квитанції до прибуткового касового ордера від 25 червня 2014 року позивач відремонтував автомобіль за власний кошт та сплатив за це 8 325,00 грн.

Частиною першої статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону).

Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди у повному обсязі відповідає обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов'язанні ним є страховик).

У пункті 22.1 частини першої статті 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 37 Закону визначено виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до статті 35 Закону України від 01 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Таким чином, для отримання страхового відшкодування, матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлено спеціальний порядок, який включає в себе обов'язкове подання потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, страховику заяви про страхове відшкодування з наданням документів, перелік яких закріплений у пункті 35.2 вказаної статті.

Відповідно до частини третьої статті 991 ЦК України рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Така відмова має бути направлена страхувальнику у строк, визначений законом або договором.

Отже, при настанні страхового випадку, страхова компанія, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність винуватця ДТП, зобов'язана здійснити виплату страхового відшкодування за заявою потерпілого, за відсутності підстав, передбачених законом чи договором, для виплати страхового відшкодування.

Судами правильно встановлено, що у ТДВ СК «Укоопгарант» були відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування позивачу, оскільки цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП водія Золотоніського районного споживчого товариства ОСОБА_4 застрахована ТДВ СК «Укоопгарант», яке було вчасно повідомлено про настання страхового випадку.

Разом з тим, висновки судів про наявність підстав для стягнення страхового відшкодування в солідарному порядку і з ТДВ СК «Кредо» є помилковими.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення частини другої статті 1188 ЦК України, яка передбачає: якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини, суд не врахували фактичних обставин даної справи, механізму ДТП, а також того, що винним у ДТП судом було визнано тільки водія ОСОБА_4, вина у діях водія ОСОБА_5 відсутня.

Отже, за відсутності вини водія ОСОБА_5 у суду буди відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 1188 ЦК України, оскільки ОСОБА_5 не завдавав шкоди автомобілю позивача спільно із водієм ОСОБА_4, а тому до спірних правовідносин підлягала застосування частина перша статті 1188 ЦК України, яка передбачає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі, з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже судами неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині вимог до ТДВ СК «Кредо», яким застрахована цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5, оскільки вимоги до цієї страхової компанії є безпідставними з огляду на винність у ДТП іншого водія.

Незважаючи на вимоги касаційних скарг про скасування оскаржуваних рішень повністю, але оскільки касаційні скарги не містять доводів щодо неправильності чи необґрунтованості оскаржуваних судових рішень в іншій частині, крім вирішення вимог до ТДВ СК «Укоопгарант» та ТДВ СК «Кредо», тому судом касаційної інстанції рішення судів в іншій частині не переглядаються.

Враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення першої і апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині солідарного стягнення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову на підставі статті 412 ЦПК України.

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК Українипередбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у справі, що розглядається, позов підлягає частковому задоволенню, то в порядку частини першої статті 141, підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України з ТДВ СК «Укоопгарант» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви - 60,90 грн; за подання апеляційної скарги - 66,99 грн; за подання касаційної скарги - 73,08 грн; а всього з ТДВ СК «Укоопгарант» - 200,97 грн; з ОСОБА_3 на користь ТДВ СК «Кредо»за подання апеляційної скарги - 66,99 грн; за подання касаційної скарги - 73,19 грн; а всього з ОСОБА_3 - 140,18 грн.

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант» задовольнити частково, касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 грудня 2015 року в частині солідарного стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант» та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 7 317,85 грн та в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_3 пені у розмірі 374,32 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант» на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 7 317,85 грн.

В задоволенні вимог ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Укоопгарант» на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви у сумі 60,90 грн, за подання апеляційної скарги у сумі 66,99 грн, за подання касаційної скарги у сумі 73,08 грн, а всього стягнути - 200,97 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» судовий збір за подання апеляційної скарги - 66,99 грн, за подання касаційної скарги - 73,19 грн, а всього стягнути - 140,18 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик