Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 766/15251/16-ц

провадження № 61-29108св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя - доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

представник заявника - ОСОБА_5,

позивач - Публічне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль»,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 26 березня 2018 року у складі судді Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» (далі - ПАТ «Херсонська ТЕЦ»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про зобов'язання провести демонтаж металевого гаражу.

Позовна заява мотивована тим, що 01 лютого 2016 року під час проведення обстеження теплових мереж, що належать ПАТ «Херсонська ТЕЦ» було виявлено, що у дворі будинку АДРЕСА_1 на відстані менше 5 метрів від теплової мережі, яка належить ПАТ «Херсонська ТЕЦ» розташовано металевий гараж, власником якого є ОСОБА_6

Гараж розташований в охоронній зоні теплових мереж ПАТ «Херсонська ТЕЦ», що є порушенням Законів України «Про теплопостачання» та «Про трубопровідній транспорт», норм ДБН та рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 17 серпня 2004 року № 331 «Про погодження Правил охорони інженерних мереж та споруд на них, що забезпечують життєдіяльність міста і розташовані на його території» та заважає нормальній роботі аварійних бригад теплових мереж.

З урахуванням наведеного, ПАТ «Херсонська ТЕЦ» просило зобов'язати ОСОБА_6 провести демонтаж встановленого в охоронній зоні теплових мереж металевого гаражу у дворі будинку АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 червня 2017 року позов ПАТ «Херсонська ТЕЦ» задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_6 провести демонтаж встановленого в охоронній зоні теплових мереж металевого гаражу на подвір'ї будинку АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановлення відповідачем гаражу в охоронній зоні, в разі виникнення аварійної ситуації на цій ділянці теплових мереж призведе до неможливості оперативного усунення аварії та значно подовжить термін виконання аварійних робіт, тоді як у добровільному порядку ОСОБА_6 провести демонтаж встановленого металевого гаражу відмовляється.

Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 червня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильних висновків щодо задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не було надано відповідних доказів неналежності йому спірного гаражу.

Не погоджуючись із заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 червня 2017 ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначав, що він є власником спірного гаражу.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 22 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - надання доказів, які підтверджують, що ОСОБА_4 є власником металевого гаражу, який розміщений на подвір'ї будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 26 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 червня 2017 року повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що заявником у встановлений строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зокрема, не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт належності йому спірного майна.

У червні 2018 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 засобом поштового зв'язку подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить судове рішення апеляційного суду скасувати, а справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга заявника мотивована тим, що апеляційний суд, повертаючи йому заяву порушив норми процесуального права. У касаційній скарзі заявник зазначав, що апеляційний суд, вирішуючи питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки повинен був відкрити апеляційне провадження, та встановивши, що такі права не порушені, закрити його ухвалою у складі колегії суддів. Підстав для залишення апеляційної скарги без руху у судді апеляційного суду не було.

01 червня 2018 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у цій справі.

У липні 2018 року АТ «Херсонська ТЕЦ» подало відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на дотримання апеляційним судом норм процесуального права, просило ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Разом з цим, позивачем подано суду касаційної інстанції установчі документи, зі змісту яких вбачається, що найменування позивача змінено на Акціонерне товариство «Херсонська теплоцентраль».

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2018 року справу призначено до розгляду.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 у січні 2018 року подав до Апеляційного суду Херсонської області апеляційну скаргу на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 червня 2017 року, у якій посилався на те, що спірний гараж, розташований у двору будинку АДРЕСА_1 належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_7 Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, фактично позбавив його власності, що суперечить положенням статті 321 ЦПК України.

Статтею 356 ЦПК України передбачено форму і зміст апеляційної скарги.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Апеляційний суд, залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, дослідивши договір купівлі-продажу від 16 жовтня 2014 року, зауважив, що зі змісту цього договору вбачається, що ОСОБА_4 є власником легких металевих конструкцій, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у дворі будинку.

Апеляційним судом зауважено, що належними, допустимими та достовірними доказами не підтверджено, що майно, яке зазначене заявником, і майно, яке є предметом спору у цій справі, є одним і тим самим майном. Зазначена обставина є підставою для залишення апеляційної скарги без руху для підтвердження ідентичності належних йому металевих конструкцій згідно договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2014 року з майном, яке було предметом спору у цій справі.

Така підстава для залишення апеляційної скарги без руху, як надання заявником доказів на підтвердження порушеного права статтями 185, 359 ЦПК України не передбачена.

Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).

При розгляді апеляційної скарги ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5, апеляційний суд на вказані положення цивільного процесуального законодавства уваги не звернув та повернув заявникові його апеляційну скаргу.

Повернення заявникові апеляційної скарги з підстав невиконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та закриття апеляційного провадження у справі тягне за собою різні правові наслідки.

Апеляційний суд, повертаючи заявникові його апеляційну скаргу обмежився лише посиланням на те, що він не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт належності йому спірного майна. Разом з цим апеляційний суд не дослідив змісту а ні договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2014 року (а.с. ), а ні договору оренди гаражу від 01 вересня 2015 року (а.с. 64), що має важливе значення для встановлення фактичних обставин справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 26 березня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук

Судді:В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І.  Усик