Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 грудня 2009 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Гордійчук С.О., Ковалевича С.П.
при секретарі – Сеньків Т.Б.
з участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 12 листопада 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики ,-
в с т а н о в и л а :
У серпні 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення 9000 грн. за договором позики.
На обґрунтування позову покликалася на те, що 5 грудня 2008 року вона позичила відповідачеві 4000 грн. та 5 золотих каблучок ціною 1000 грн. кожна.
ОСОБА_2 зобов»язувався повернути вироби із золота до 6 грудня , а грошові кошти – до 7 грудня 2008 року.
Оскільки відповідач свої зобов»язання не виконав і грошей та виробів із золота їй не повернув , то позивачка просила стягнути із відповідача на її користь 4000 грн. та вартість золотих каблучок – 5000 грн.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 12 листопада 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на її користь 4000 грн. боргу за договором позики, 1000 грн. за надання правової допомоги, 200 грн. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх недоведеністю.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову , ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Вказує, що відмовляючи у задоволенні позову про стягнення грошових коштів за неповернуті їй відповідачем золоті каблучки, суд не взяв до уваги , що ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив факт позики виробів із золота та визнав їх вартість в межах 2500-3000 грн. Вважає, що судом було безпідставно відмовлено в задоволенні позову в цій частині.
Просила оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі і , давши пояснення в межах її доводів , просила рішення суду в частині оскарження скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про стягнення коштів.
ОСОБА_2 вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і просить їх відхилити ,вказуючи на те, що позичені гроші і вироби із золота він повернув позивачці.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення грошових коштів замість виробів із золота , суд 1 інстанції виходив із того , що за договором позики позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві таку ж кількість речей, того ж роду і якості , які
Справа № 22-1997/2009 р. Головуючий в 1-ій інст.: Федорова Л.П.
Категорія № 27 Суддя-доповідач : Мельник Ю.М.
він отримав від позикодавця, а в розписці відсутня інформація про кількість , рід та якість виробів із золота .
Колегія суддів погодитися із таким рішенням суду 1 інстанції не може , оскільки при його ухваленні суд не порушив норми матеріального та процесуального закону.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України , суд під час ухвалення рішення має вирішити який характер спірних правовідносин , що випливають із встановлених судом обставин справи, та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками , а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у простій письмовій формі, якщо його сума не менше як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян .
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка , яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної кількості речей.
Судом першої інстанції вірно встановлено , що письмового договору позики сторони між собою не укладали.
У розписці від 5 грудня 2008 року та в судовому засіданні суду 1 інстанції ОСОБА_2 визнавав факт позики ним у ОСОБА_1 5 золотих каблучок.
У розписці відповідач визначив строки повернення цих каблучок.
У той же час із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до суду із позовом про повернення 5 золотих каблучок не зверталася, а просила стягнути їх вартість.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що ОСОБА_1 фактично просила не про виконання договору позики 5 золотих каблучок , а вимагала відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем договору позики.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув.
У той же час , неправильне визначення місцевим судом характеру спірних правовідносин призвело до того , що суд не застосував до цих правовідносин закон , який підлягав застосуванню, оскільки суду необхідно було застосувати норми матеріального права , які передбачають підстави для відшкодування збитків, завданих порушенням зобов»язання за договором позики.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК , інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК визначено , що порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).
Відповідно до статтей 611 та 623 ЦК України, у разі порушення зобов»язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати , які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).
Зобов'язання повинно бути виконано в натурі.
У разі невиконання зобов'язання передати індивідуально визначену річ у власність або в користування кредиторові останній вправі вимагати відібрання цієї речі у боржника і передачі її йому, кредиторові (ст.. 620 ЦК).
З урахуванням зазначених норм закону примусове виконання не виконаного боржником зобов'язання, якщо його предметом є передача у власність кредитору індивідуально визначеної речі, можливе лише за наявності такої речі; в решті випадків невиконання зобов'язань вирішується питання про відшкодування завданих збитків.
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про відшкодування вартості 5 золотих каблучок, покликаючись при цьому на те, що відповідач їх не повертає , оскільки їх у нього немає.
ОСОБА_2 вказує, що золотих каблучок у нього немає.
У той же час ОСОБА_2 не надав суду доказів , що він повернув золоті каблучки позивачці , а наданий позивачкою до суду оригінал розписки вказує на те, що борговий документ ОСОБА_2 не повертався , що є доказом невиконання позичальником своїх обов»язків.
Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України розмір збитків , завданих порушенням зобов»язання, доказується кредитором.
ОСОБА_1 доказів , які б свідчили про кількість (вагу) та якість ( пробу) та вартість золотих каблучок не надала .
У судовому засіданні суду 1 інстанції ОСОБА_2 визнавав , що він оцінив вартість золотих каблучок у 2500 - 3000 грн.( а.с. 20)
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що ОСОБА_2 згідно договору позики був зобов»язаний до 6 грудня 2008 року повернути ОСОБА_1 5 золотих каблучок загальною вартістю 3000 грн.
Із урахуванням зазначеного колегія суддів прийшла до висновку , що саме на суму 3000 грн. ОСОБА_2 заподіяв збитки ОСОБА_1 порушенням зобов»язання по договору позики, а тому ця сума підлягає стягненню із відповідача на користь ОСОБА_1
Оскільки рішення Дубенського міськрайонного суду в частині стягнення 4000 грн. за договором позики сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалося, то рішення суду в цій частині не було предметом апеляційного розгляду.
Враховуючи те, що судом 1 інстанції при ухваленні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права і це призвело до неправильного вирішення спору , то колегія суддів прийшла до висновку , що рішення суду в частині оскарження підлягає скасуванню із ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309 , ст. 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити частково.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 12 листопада 2009 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення коштів – скасувати.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування збитків 3000 грн. та 145 грн. 50 коп. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: